Постанова

від 06.05.2020 по справі 2140/1307/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №2140/1307/18

адміністративне провадження №К/9901/9880/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 (суддя - Морська Г.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 (суддя-доповідач Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Шеметенко Л.П.) у справі №2140/1307/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Влада Інк до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Влада Інк (далі - ТОВ Влада Інк ) звернулось Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та місті Севастополі (далі - ГУ ДФС) від 23.04.2018 №0001441422, №0001451422, №0001461422, №0001471422, №0001481422.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі.

Зокрема, відповідач зазначає, що позивач використовував лише документальне оформлення господарських операцій, у зв`язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Влада Інк зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Влада Інк з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.02.2018 № 44/21-22-14-01/36922673, в якому відображено висновок про порушення позивачем:

пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобовязання, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, за загальну суму 1443724,00 грн.;

пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 359741 грн.; завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в періоді, що перевірявся на загальну суму 2122169,0 грн.; завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153631,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на аналіз баз даних ДФС щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Крім того, на підтвердження своєї позиції щодо отримання позивачем неправомірної податкової вигоди зазначає, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32016120010000079 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 204, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України стосовно директора ПП Вайзен Ц , а стосовно ТОВ Мрія-К , яке було постачальником ТОВ Інтер Зерно , відкрито кримінальне провадження №320171001100000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

На підставі названого акту перевірки, відповідачем 23.04.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001441422, згідно з яким нараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3176096,00 грн. та штрафної санкції - 794024,0 грн.;

№ 0001481422, згідно з яким нараховано грошову зобов`язання з ПДВ в розмірі 359741,00 грн. та застосовано штрафну санкцію - 89935,35 грн.;

№ 0001451422, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1443724,00 грн.;

№ 0001461422, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 2122169,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 530542,25 грн.;

№ 0001471422, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 153631,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з`ясовано судами, між позивачем та ПП Вайзен Ц укладено договір поставки №160/5-ц від 28.06.2016 за умовами якого Постачальник (ПП Вайзен Ц ) зобов`язується передати у визначені строки у власність Покупця, а Покупець (ТОВ Влада Інк ) - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану не виморожену першого ґатунку на умовах передбачених цим Договором. Згідно п.1.3 цього ж договору кількість продукції в кожній партії узгоджуються сторонами в Специфікації на кожну партію продукції, що є невід`ємною частиною даного договору.

ТОВ Влада Інк укладено з ТОВ Інтер Зерно договір поставки №0407/17-1 від 04.07.2017 за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) Покупцю в обумовлені Договором строки олію соняшникову нерафіновану, а Покупець (ТОВ Влада Інк ) зобов`язується прийняти Продукцію та сплатити постачальнику її вартість. Згідно п.2.2 цього ж договору вартість кожної окремої партії продукції та ціна одиниці продукції узгоджується сторонами в додатковій угоді. При цьому, сторони домовилися, що в ціну одиниці (однієї тони) продукції включається ціна навантаження (завантаження) такої одиниці продукції в транспортний засіб.

Також, позивачем з ТОВ Веладіс аналогічний договір на поставку олії соняшникової нерафінованої № 269/19-н від 20.09.2017.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, перевезення здійснювалось як за рахунок продавця, та і за рахунок позивача, та оформлено товарно-транспортними накладними

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ГУ ДФС, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Влада Інк розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Також з`ясовано, що транспортування олії від ПП Вайзен Ц здійснювалося спеціалізованим транспортом (масловозами) наданим відповідними перевізниками (ТОВ Фірма БСМ , ТОВ Оптсервіс-Ойл , ФОП Ламеко, ТОВ БЄЛ Транс , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Укрмаслоімпекс ) за рахунок ПП Вайзен Ц , що було документально оформлено у відповідності до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, були укладені відповідні договори, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

Кожна партія товару супроводжувалася посвідченнями якості підприємства-виробника. Відповідно до відомостей, які вказані у посвідченнях якості, виробником олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку, відповідно, є ТОВ Хрещатий Вимір (код ЄДРПОУ 40272205) та ТОВ МАСТ-ОЙЛ (код ЄДРПОУ 39308751), які надали належно засвідчені копії дозвільних документів для виробництва рослинних олій.

Соняшникова олія була виготовлена на умовах укладених договорів переробки соняшнику на давальницьких умовах, відповідно: Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П2-2806/16/1 від 28.06.2016 р. між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД Замовник), Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П1-0306/16 від 24.06.2016 між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД (Замовник); Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П1-0206/16 від 27,06.2016 між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ПП Вайзен Ц (Замовник); Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № П1- 0109/16 від 28.09.2016 між ТОВ ХРЕЩАТИЙ ВИМІР (Виконавець) та ТОВ Мерідіан Пром (Замовник).

Відповідно до договору обладнання № 32 від 01.09.2017, укладеного між орендодавцем ТОВ Промислово виробниче підприємство Стандарт та орендарем ТОВ Веладіс останній отримав у користування обладнання для виготовлення олії, у тому числі олійноекстракційні лінії холодного віджиму та ємкості горизонтальні.

Відповідно до договору суборенди нежитлових приміщень № 34 від 01.09.2017р., укладеного між орендарем ТОВ Промислово виробниче підприємство Стандарт та суборендарем ТОВ Веладіс останній отримав у користування приміщення для здійснення господарської діяльності загальною площею 540 кв.м за адресою: м. Суми, Білопільський шлях, 55, яка вказана у товарно-транспортних накладних як адреса навантаження товару.

Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до об`єкту оподаткування з податку на прибуток та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі відповідних договорів товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи позивачем надано відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із спірними контрагентами, проте доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарській операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду