Рішення

від 20.11.2018 по справі 1840/3495/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 р. Справа № 1840/3495/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Веріч А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №1840/3495/18 за позовом приватного підприємства "Кілафф" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови - задовольнити,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Кілафф" (далі - позивач, ПП "Кілафф") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі- відповідач, Управління) і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Сумській області від 10.09.2018 №СМ1426/185/АВ/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на ПП "Кілафф" штрафу в розмірі 893 520,00 грн уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області за №СМ 1426/185/АВ/П/ТД-ФС від 24.09.2018;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області витрати по сплаті судвоого збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях по суті справи зазначив, що всі укладені договори про надання послуг відповідають вимогам і мають всі необхідні положення, які передбачені Цивільним кодексом України для цивільно-правових договорів, і не містять ознак наявності трудових відносин між виконавцем та ПП "Кілафф". Вважає, що Управління Держпраці не має права визнавати цивільно-правові відносини трудовими та, як наслідок, без рішення суду виносити постанову про накладення штрафу, оскільки заявити про визнання відносин трудовими, а не цивільно-правовими, має передусім особа, яка надає послугу по договору про надання послуг. Таким чином, вважає, що оскаржувані припис та постанова, винесені відповідачем з перевищенням власних повноважень, без наявності будь-яких підстав для застосування штрафу та без наявності судових рішень, якими надання послуг по цивільно-правовим договорам визнано трудовими відносинами. Відтак, вважає, що застосування відповідачем до ПП "Кілафф" штрафу на підставі частини 3 статті 24 КЗпП України є незаконним.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

02.10.2018 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 48-59 том 1).

17.10.2018 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 260-261 том 1).

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позову у повному обсязі зазначив, що інспекційне відвідування позивача проводилось за рішенням керівника відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої зі службової записки заступника начальника відділу додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 від 28.08.2018 №15-26/02/1803 про порушення законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин, про що зазанчено в наказі №1461 від 29.08.2018 та направленні №731/СМ1426 від 29.08.2018. Вважає, що усі вимоги закону під час проведення інспекційного відвідування, внесення припису позивачу та винесення постанови про накладення штрафу були дотримані, порушення, на підставі яких внесено припис та винесено постанову, були дійсно допущені ПП "Кілафф", а тому оскаржувані припис та постанова є обгрунтованими та такими, що складені згідно вимог чинного законодавства.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено дію постанови Управління Держпраці у Сумській області №СМ 1426/185/АВ/П/ТД-ФС від 24.09.2018 про накладення штрафу на ПП "Кілафф" уповноваженими посадовими особами у розмірі 893 520,00 грн до набрання законної сили рішенням у справі №1840/3495/18.

Ухвалою суду від 01.11.2018 закрито підготовче провадження у справі за позовом ПП "Кілафф" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, заявах по суті справи та зазначив, що під час інспекційного відвідування позивача посадовими особами Управління Держпраці зафіксовано факт допуску осіб до роботи без оформлення трудових договорів, що стало підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, приймаючи до уваги наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що Управлінням Держпраці у Сумській області на підставі направлення від 29.08.2018 №731/СМ1426 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання (а.с.20 том 1) та наказу від 29.08.2018 №1461 (а.с.77 том 1) було проведено інспекційне відвідування ПП "Кілафф", за результатами якого складено ОСОБА_3 інспекційного відвідування від 30.08.2018 №СМ 1426/185/АВ (а.с.23-30 том 1).

У подальшому 10.09.2018 відповідачем винесено припис №СМ 1426/185/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с.31, том 1) та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №СМ 1426/185/АВ/П/ТД-ФС від 24.09.2018 (а.с.54-58, том 1), про накладення на ПП "Кілафф" штрафу, передбаченого ст.265 Кодексу законів про працю України, у розмірі 893 520,00 грн.

Згідно вищевказаних припису та постанови ПП "Кілафф" порушив вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України: а саме працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженного органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи припис та постанову такими, що винесені безпідставно і незаконно, позивач звернувся до суду із даним позовом.

На думку суду, зазначені припис та постанова підлягають скасуванню з огляду на таке.

Відповідальність за порушення законодавства про працю передбачена ст. 265 Кодексу законів про працю України, зокрема, підставою для притягнення до відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч.3 ст.24 цього Кодексу працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, для притягнення позивача до відповідальності необхідно встановити дві обставини, а саме, існування між сторонами трудових відносин та відсутність передбаченого законом оформлення цих відносин.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, з наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ПП "Кілафф" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 укладено договори підряду (а.с.118-251 том 1).

При цьому договорами передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під правила внутрішнього розпорядку. Вказані обставини також підтверджені письмовими поясненнями деяких із вище зазначених осіб (а.с.36, 37, 38, 39, 4041 том 1).

По закінченню дії договорів, виконані роботи передані позивачу за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.119-251, том 1), позивачем також подана звітність до податкового органу про виплату винагороди цим працівникам за договорами цивільно-правового характеру та документи щодо сплати єдиного соціального внеску (а.с.5-123 том 2).

Суд зазначає, що всі договори про надання послуг, які укладені ПП "Кілафф" з фізичними особами, відповідають вимогам які застосовуються до цивільно-правових договорів, зокрема, договорів про надання послуг, а саме:

- в договорах про надання послуг визначено, що Виконавець надає разові послуги;

- договори про надання послуг укладені в письмовій формі, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України;

- в договорах не вказуються посади, а вказані найменування послуг;

- Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку ПП "Кілафф" і він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик;

- в договорах чітко визначено, що оплачується не процес роботи, а її результат, який визначають після надання послуг й оформляють актом здачі-прийняття наданих послуг, на підставі підписаного акта провадиться оплата;

- в договорах про надання послуг визначена відповідальність Виконавця та Замовника у відповідності до норм Цивільного кодексу України;

- в договорах про надання послуг передбачений чіткий строк дії договору, що свідчить про не довгострокову роботу, а про процес надання окремої певної послуги;

- по кожному окремому договору на надання послуг за результатами надання послуг підписані акти здачі-прийняття наданих послуг.

Таким чином, суд вважає, що між позивачем та вищевказаними фізичними особами, існували саме цивільно-правові відносини, оформлені цивільно-правовими договорами про надання послуг, а не трудові відносини, як стверджує відповідач, а тому підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства відсутні.

Крім того, суд зазначає, що позивач, як суб'єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов'язуючи позивача укласти трудовий договір, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції суб'єкта господарювання. У свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання через припис привести укладений діючий договір у відповідність до трудового законодавства є втручанням у внутрішню діяльність суб'єкта господарювання, а тому такий припис не може вважатися правомірним.

На переконання суду, Управління Держпраці не має права визнавати цивільно-правові договори трудовими, потрібно саме під час інспекційного відвідування або перевірки встановлювати чи було порушення законодавства про працю на момент перевірки, чи брала фізична особа на себе зобов'язання підпорядковуватись правилам внутрішнього трудового розпорядку, розпорядженням та наказам роботодавця, чи обліковувався робочий час такої фізичної особи, чи був запроваджений графік роботи таких фізичних осіб, потрібно було опитати таких фізичних осіб на предмет можливого існування трудових відносин та встановити, чи здійснювалась оплата таким фізичним особам на постійній основі чи платежі були разові, чи робота виконувалась на постійній основі.

При цьому, оцінці підлягають відносини позивача з кожною із зазначених осіб окремо, в тому числі у розрізі характеру виконуваної роботи, порядку та способу оплати, тощо. Дані фактичні обставини повинні підтверджуватися допустимими та належними доказами.

У ході проведення перевірки відповідачем не зібрано достатніх доказів, які б давали можливість об'єктивно встановити факт перебування позивача з вказаними особами в трудових відносинах.

Висновок відповідача про перебування зазначених громадян, вказаних в акті перевірки, в трудових відносинах з ПП "Кілафф" фактично був зроблений без аналізу в сукупності всіх обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріалами інспекційного відвідування, а також в ході судового розгляду справи, позивач не довів існування трудових відносин між позивачем та фізичними особами.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на визначення в Довіднику кваліфікаційних характеристик фасувальника медичних виробів, інженера-лаборанта не має будь-якого відношення до виконуваної роботи за договорами цивільно-правового характеру, оскільки перелічені у приписі особи не виконували жодної роботи, яка передбачає безпосередню участь у виробництві фармацевтичних препаратів. Виробництво фармацевтичних виробів проводиться у спеціальних цехах, відповідними фахівцями, з якими укладені трудові договори.

Посилання відповідача на "Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів" затверджених постановою КМУ від 30.11.2016 №929 також є безпідставними, враховучи те, що Управління Держпраці не наділено повноваженнями проводити аналіз дотримання ліцензійних умов суб'єктами господарювання.

Враховуючи викладене, перевіривши припис та постанову Управління Держпраці у Сумській області на відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає їх не обгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства "Кілафф" (вул. Харківська, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 34940131) до Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) про визнання протиправними і скасування припису та постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Сумській області від 10.09.2018 №СМ1426/185/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області №СМ1426/185/АВ/П/ТД-ФС від 24.09.2018 про накладення на ПП "Кілафф" штрафу в розмірі 893 520,00 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства "Кілафф" (вул. Харківська, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 34940131) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) суму судового збору в розмірі 15 164,80 грн (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.11.2018.

Суддя Н.В. Савицька