Постанова

від 28.11.2018 по справі 766/5282/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 766/5282/17

Провадження №22-ц/819/93/18

20 листопада 2018 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач) Чорної Т.Г., суддів: Пузанової Л.В., Склярської І.В., секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_6, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від

06 квітня 2018 року, у складі судді Гаврилова Д.В., у цивільній справі за позовом прокурора - керівника Херсонської місцевої прокуратури до ОСОБА_6, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки до земель запасу,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року прокурор в інтересах держави, звернувся до суду із вказаним позовом, вказуючи на те, що за договором оренди землі сільськогосподарського призначення від 08.07.2013 року ГУ Держземагенстава у Херсонській області передало в оренду ОСОБА_6 земельні ділянки загальною площею 84,4327 га ( кадастровий номер № НОМЕР_1; НОМЕР_2), які знаходяться на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Згідно п.5 укладеного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Посилаючись на те, що розмір сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством, в той час, як за умовами укладеного сторонами договору обов'язок орендаря сплачувати орендну плату визначено всупереч імперативним приписам ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель , внаслідок чого розмір земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою здійснювалися з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання договору оренди землі від 08.07.2013 року недійсним.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.07.2013 року, який був укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_6, про надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу загальною площею 84,4327 га, кадастрові номери земельних ділянок №№ НОМЕР_3; НОМЕР_1, які знаходяться на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона за межами населеного пункту.

Повернуто земельні ділянки до земель запасу державної власності.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_6, від імені якого діє ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що річна орендна плата за користування земельними ділянками, яка визначена п. 9 договору оренди землі, визначена в залежності від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області з урахуванням коефіцієнту індексації, тобто при визначенні розміру орендної плати за користування земельними ділянками врахована нормативна грошова оцінка. Крім того судом не були застосовані наслідки пропуску строку для звернення з позовом до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор доводи апелента не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 08.07.2013 року був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким Головне управління Держземагентства у Херсонській області надало ОСОБА_6 в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, із земель державної власності які розташовані на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона за межами населених пунктів загальною площею 84,4327 га, кадастрові номери земельних ділянок №№ НОМЕР_1, НОМЕР_3.

Відповідно до п. 5 вказаного договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Розмір орендної плати визначений сторонами зазначений в п. 9 договору (а.с. 4-8).

Ці земельні ділянки були передані орендарю для ведення фермерського господарства за актом від 23.07.2013 року (.а.с. 9).

В листі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 21.03.2017 року зазначено, що за інформацією Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відповідно до технічної документації по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної ради Дніпровського району міста Херсона, яка була розроблена у 1992 році, земельні ділянки площею 46,7481 га та 37,6846 га, які надані в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_6, знаходяться за межами населених пунктів смт. Антонівка та сел. Молодіжне. Також повідомлено, що нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок не проводилася. Технічна документація з нормативної грошової оцінки даних земельних ділянок не затверджувалася рішенням Херсонської міської ради і не обліковується у фонді документації із землеустрою (а.с. 10).

Отже земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення були надані ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до положень ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь які справи, у яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив недійсним договір оренди землі, як такий, що укладений з порушенням вимог закону при його укладенні.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23 травня 2007 року заснована юридична особа - фермерське господарство Вороненко , керівником і підписантом якого є - ОСОБА_6

Отже на час отримання земельної ділянки в оренду відповідач вже був керівником ФГ Вороненко і займався фермерським господарством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі також - Закон) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону у зазначеній редакції для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону у вказаній редакції).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Такі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18).

Оскільки на момент укладення оспореного договору оренди землі ОСОБА_6, вже набув статусу юридичної особи, і після підписання договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства обов'язки орендаря цих земельних ділянок виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася, колегія суддів вважає, що за суб'єктним складом заявлена прокурором вимога повинна розглядатися в господарському судочинстві, а не в цивільному судочинстві, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 255,374, 377 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 квітня 2018 рокускасувати, провадження у даній справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис Чорна Т.Г.

Судді підпис Пузанова Л.В.

підпис Склярська І.В.

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 20 листопада 2018 року

Копія постанови оформлена 28 листопада 2018 року

Суддя Апеляційного суду Херсонської області Чорна Т.Г.

Секретар судового засідання Павловська Ю.О.