Постанова

від 20.11.2018 по справі 360/2331/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року місто Київ.

Справа № 360/2331/14-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2485/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого Желепи О.В., суддів Музичко С.Г., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року (у складі судді Гуля В.В., інформація про час складення повного тексту рішення відсутня) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2014 року до суду звернулося ПАТ &q?о ;Акціонерний банк &quuo;Надра&q?рн; з вищеназваним позовом, який обґрунтовували тим, що 28.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариство комерційний банк &q?тв;Надра&q?йн;( надалі-Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач)., був укладений Кредитний договір № 176/П/178/2009-840 (далі-Кредитний договір), згідно з яким Позивач надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 28 000,00 дол. США, строком до10.07.2023 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 липня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку була передана земельна ділянка, площею 0,1144 га розташована в Київській області Бородянський р-н, АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Так як відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 62 678, 82 долари США, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу позивачем з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності в порядку ст. 38 Закону України &q?но;Про іпотеку&quна; з наданням позивачу всіх повноважень продавця предмету іпотеки.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра за Кредитним Договором № 176/П/ 78/2008-840 від 28.07.2008 року згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 08.08.2014 року заборгованість у розмірі 62678 дол. США, яка за курсом НБУ складає: 790176,59 грн., а саме :

• заборгованості за кредитом - 27609,02 (двадцять сім тисяч шістсот дев'ять доларів центи, що складає 348060,18 (триста сорок вісім тисяч шістдесят гривень 18 коп.);- заборгованості за відсотками - 25892,47 дол. США (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять два долар США 47 центів), що складає -326420,05 грн. (триста двадцять шість тисяч чотириста двадцять гривень 05 коп.); - пені-4417,97 дол. США (чотири тисячі чотириста сімнадцять дол. США 97 центів), що складає - 55696,27 грн.(п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень 27 коп.) гривень; - штрафу 2800,00 (дві тисячі вісімсот доларів США 00 центів)- , що складає_35298,97 грн. ( тридцять п ять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 92 коп.). Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 28.07.2008 року, а саме на нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, площею 0,1144 та розташована Київська область, Бородянський район, смт. Бабинці, вул. Центральна 1 (один) - кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки-для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1786, шляхом його продажу ПАТ Комерційний банк Надра юридична адреса: 04052, м. Київ, вул. Артема,15, код ЄДРПОУ 20025456), з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України Про іпотеку з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою - покупцем за ціною значеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України Про іпотеку з наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк Надра всіх повноважень продавця предмету іпотеки (в тому числі),але не виключно:- отримати дублікати правоустановчих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади,місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності;отримати всі необхідні документи та довідки, необхідні для продажу вище зазначеного предмета іпотеки, у Реєстраційній службі Головного управління юстиції Київської області у всіх впорядкованих структурних підрозділах, в тому числі у Відділі державної реєстрації речових гав на нерухоме майно Бородянського району Київської області, але не виключно в інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; - здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки - звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою, про проведення експертної оцінки предмета іпотеки,а також ставити підпис від свого імені за додержання експертної оцінки;- отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу;- отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг тощо;

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Надра 3 654,00 грн. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В скарзі вказував на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними позивачем.

Зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам викладеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. Про судове рішення у цивільній справі , оскільки фактично не містить мотивувальної частини, а саме розрахунків, з яких виходив суд при задоволенні грошових вимог та інших майнових вимог, оцінки доказів наданих Банком. Також вказав на те, що судом першої інстанції не досліджено питання який в дійсності кредитний договір було укладено між сторонами, адже матеріали справи містять копію кредитного договору № 176/П/2008-840 від 28.07.2008р., в той час як в рішенні зазначено про стягнення заборгованості по кредитному договору №№ 176/П/78/2008-840 від 28.07.2008р..

Крім того, скаржник зазначив, що судом при задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлено початкової ціни продажу предмету іпотеки, не досліджено договір іпотеки на предмет наявності в ньому такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як продаж відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Вказані порушення скаржник вважав порушенням судом першої інстанції ст.ст.37,38 Закону України Про іпотеку , також зазначив, що судом не враховано правову позицію Верховного суду України з цих питань.

Скаржник вказав на те, що суд першої інстанції не врахував, що Банк на підтвердження факту заборгованості відповідача надав заяву на видачу готівки №357 та розрахунок заборгованості , який підтверджує лише поточний стан взаєморозрахунків між сторонами, в той час як такі обставини мають бути підтверджені виключно первинними бухгалтерськими документами.

Також відповідач зазначив, що судом порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 119,120,121 ЦПК України, що полягає в не дослідженні факту сплати судового збору позивачем при зверненні до суду з позовною заявою; ст.224 ЦПК України, відповідно до якої суд мав би ухвалити заочне рішення, адже в судове засідання відповідач не з'явився, проте був належним чином повідомлений, і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Жодних клопотань про долукчення на стадії апеляційного розгляду будь-яких доказів заявлено не було.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вищенаведеним вимогам Закону, рішення районного суду не відповідає.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду , оскільки суд не вірно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми, а ті обставини справи які суд вважав встановленими є недоведеними.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариство комерційний банк &qu>&;Надра&quan; (надалі-Позивач) та громадянином України ОСОБА_1, був укладений Кредитний договір № 176/П/178/2009-840 (далі-Кредитний договір), згідно з яким Позивач надав, а відповідач отримав кредит в розмірі 28 000,00 дол. США, строком до10.07. 2023 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі.

Відповідач відповідно до умов кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконував умови договору, в частині повернення відсотків за користування кредитом, не дотримувався графіку повернення кредитних коштів, а також порушив інші зобов'язання згідно кредитного договору.

Факт укладення кредитного договору , та отримання в борг коштів, представником відповідача в судовому засіданні не оскаржувався.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не здобув доказів того, що боржником укладено якийсь інший кредитний договір з позивачем, крім того відповідач сплачував заборгованість по наявному в матеріалах справи кредитному договору (а.с. 8-10) в період з 15.08.2008р. по 31.08.2012 р. (а.с.5), а тому апеляційний суд не бере до уваги посилання відповідача, викладене в апеляційній скарзі стосовно того, що між позивачем та відповідачем не укладено кредитного договору на підставі якого стягується заборгованість, оскільки доказів протилежного, ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді надано не було.

Представник відповідача підтвердив в судовому засіданні, що ОСОБА_1 укладав з позивачем лише один кредитний договір і кошти в борг від позивача брав один раз. Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що в позові позивач не вірно зазначив номер кредитного договору на правильність висновків суду, щодо перебування сторін в договірних відносинах та не виконання їх з боку відповідача, - не впливає.

Разом з тим, задовольняючи позов про стягнення заборгованості, суд в порушення вимог ст. 13 ЦПК України, не звернув увагу на те, що такі вимоги в даній справі позивачем не заявлялись, банком була заявлена одна позовна вимога про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд окремо задовольнив вимоги про стягнення заборгованості з боржника та звернув стягнення на предмет іпотеки, що не відповідає змісту заявлених позовних вимог.

Вирішуючи , заявлені позовні вимоги про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором , шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, а ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними.

Так з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем в забезпечення зобов'язань по вказаному кредитному договору укладено Договір іпотеки від 28.07.2008р. , відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 1144 та розташована Київська область, Бородянський район, смт. Бабинці, вул. Центральна,1 - кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки-для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд.

У статті 12 закону України &q?ів;Про іпотеку&q?го; вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. а вразі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено Законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Разом з тим у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що суд зобов'язаний пересвідчитись, які сторони в договорі іпотеки погодили способи звернення стягнення на майно, і які з них є позасудовими, а які можуть бути задоволені і в судовому порядку.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надану суду першої інстанції копію іпотечного договору, апеляційний суд встановив, що вона взагалі не містить положень договору, а саме п.5.3 , щодо порядку звернення стягнення на іпотечне майно, та способів такого звернення.

При цьому п.5.4 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, визначених п 5.3 цього договору.

Таким чином, висновок суду про наявність підстав для звернення стягнення шляхом надання позивачу права продати іпотечне майно від свого імені є недоведеним, так як позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності в нього такого права.

Представник позивача не подав відзиву на подану апеляційну скаргу, та не заявив в судовому засіданні апеляційного суду жодного клопотання з метою надання суду належної копії договору іпотеки, з якої апеляційний суд міг би встановити протилежне.

Крім того, позивач також не довів, що іпотечна вимогам, яка надавалась суду першої інстанції (а.с. 23) про дострокове погашення заборгованості в сумі 62678,82 дол США позивачем передавалась на пошту для відправки відповідачу, що також свідчить про недоведеність позивачем права звертати стягнення на предмет іпотеки за умовами договору та у відповідності з вимогами ст.12 Закону &q? т;Про іпотеку&quщо;.

Вищенаведені обставини, свідчать про те, що позивач звертаючись з позовом в 2014 році не довів своє право на дострокове задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у зазначений ним в позовній заяві спосіб.

При цьому позивач не позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог ст.ст. 37, 39 ЦК України в інший судовий або позасудовий спосіб.

Доводи скарги з приводу недоведеності тих обставин справи, які суд вважав встановленими повністю підтвердились під час апеляційного розгляду.

На спростування цих доводів, представник позивача доказів не надав, жодних клопотань в судовому засіданні апеляційного суду не заявив, а тому рішення районного суду має бути скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді Музичко С.Г.

РубанС.М.