Постанова

від 28.11.2018 по справі 910/9703/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. м. Київ Справа№ 910/9703/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: Войтюк Д.В. - адвокат (ордер серія КС № 242742 від 28.11.2018); Подколзін О.С. - директор (наказу № 3-К від 01.04.2015); від відповідача: Жирний О.С. - адвокат (за договором про надання правової допомоги б/н від 23.05.2018 та за довіреністю № 1-14 від 24.05.2018) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 17.09.2018 суддя Чебикіна С.О. повний текст складено 21.09.2018 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн", м. Київ допублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків простягнення 800 773,41 грн .,

За результатами розгляду апеляцйної скарги Пінічного апеляцйного господарського суду

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг № 1607 000850 від 28.07.2016 у загальній сумі 800 773,41 грн., з яких: 796 943 грн. 80 коп. - основний борг, 3 829 грн. 61 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не здійснив своєчасний розрахунок за надані позивачем послуги, що призвело до виникнення заборгованості. Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити борг, у позивача виникло право на нарахування відповідачу 3% річних на суму боргу за весь період прострочення.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (надалі - відповідач) проти позову заперечувало, наголошуючи на тому, що прострочення виконання договірних зобов'язань сталося не з вини відповідача та з незалежних від нього обставин, а тому прострочення відповідача відсутнє, у зв'язку з чим вимога про стягнення боргу та нарахування 3% річних на суму боргу є безпідставним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 позов було задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Енерготранслайн" 796 943 грн. 80 коп. основного боргу, 3 829 грн. 61 коп. 3% річних та 12 011 грн. 60 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України зазначав про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушені відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 796 943 грн. 80 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 829 грн. 61 коп. 3% річних, а тому в цій частині вимоги позивача також підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (надалі - скаржник, відповідач) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно того, що зобов'язання відповідача з оплати за укладеним з позивачем договором були змінені у зв'язку з реальним фінансуванням видатків відповідача у 2017-2018 роках, а також судом порушено норми матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 526, 610-612, 629 Цивільного кодексу України та ст. ст. 5, 7, 11, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник наголошував на тому, що здійснюючи власну фінансово-господарську діяльність у 2017-2018 роках, відповідач керувався Конституцією України та законами України, іншими нормативно-правовими актами, в тому числі наказами і розпорядженнями НАК Нафтогаз України , як засновника товариства відповідача. У 2017-2018 роках відповідач здійснював розрахунки за укладеним з позивачем договором виключно в межах погоджених засновником товариства показників та на підставі фінансового плану відповідача. Однак фінансовий план відповідача на 2017-2018 роки з незалежних від нього обставин не був затверджений.

Скаржник стверджує, що до моменту погодження його фінансового плану на 2017-2018 роки він позбавлений можливості здійснення фінансування оплати за укладеним з позивачем договором, оскільки таке фінансування не погоджено та не затверджено у встановленому порядку.

Оскільки відповідач міг проводити розрахунки виключно в межах витрат, передбачених погодженими і затвердженими у встановленому порядку фінансовими планами відповідача на 2017-2018 роки, то за своїм змістом зобов'язання відповідача з оплати за укладеним з позивачем договором не є простроченими, а відтак нарахування 3% річних є неправомірним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2018.

22.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що місцевим господарським судом було повно з'ясовано всі обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що виключає можливість скасування чи зміни оскаржуваного відповідачем судового рішення у даній справі.

Зокрема, позивач зазначав про те, що фактично доводи відповідача обґрунтовані відсутністю у нього коштів, однак вказана обставина не може звільняти відповідача від виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем та від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем і прийнятих відповідачем робіт.

На думку позивача, відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано обставини, викладені у позові та встановлені місцевим господарським судом, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

В судовому засіданні 28.11.2018 адвокат скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив суд скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 28.11.2018 адвокат позивача та директор заперечували проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвокатів сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.07.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (надалі - відповідач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАНСЛАЙН" (надалі - позивач, виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг № 1607 000850 (надалі - договір).

За умовами договору (п.п. 1.1, 1.2) виконавець зобов'язується надати послуги з будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточні ремонти) (капітальний ремонт і реставрація (ремонт будівель споруд на ЛЧ МГ та ГРС УМГ Харківтрансгаз), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги. Склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначаються договірною ціною та кошторисом (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.

Сума договору визначена сторонами у розділі 3, згідно з п.п. 3.1-3.3 якого ціна договору становить 3 484 445 грн. 05 коп., у тому числі ПДВ - 580 740 грн. 84 коп. Ціна договору є кінцевою і не може бути збільшена, але може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Порядок здійснення оплати погоджений сторонами у розділі 4 договору, відповідно до п.п. 4.1, 4.2 якого розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору. Умови оплати: оплата здійснюється поетапно по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Строк надання послуг: з дати укладення договору до 31.10.2017 (п. 5.1 договору).

Права та обов'язки сторін наведені в розділі 6 договору, згідно з п.п. 6.1.1, 6.4.1 замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. В свою чергу виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

В п. 10.1 договору передбачено, що останній набирає з дати його укладення та діє в частині надання послуг по 31.10.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, з урахуванням ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

За твердженнями позивача, ним було надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором на загальну суму 796 943 грн. 80 коп., про що складено і підписано акти виконаних робіт.

Однак у погоджені сторонами порядку і строки не розрахувався з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 796 943 грн. 80 коп.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і просив, окрім суми основного боргу у розмірі 796 943 грн. 80 коп., стягнути з відповідача 3 829 грн. 61 коп. 3% річних.

В ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. ст. 901, 902 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини з будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору він виконав будівельні роботи на загальну суму 796 943 грн. 80 коп., а відповідач прийняв ці роботи, про що було складено та підписано відповідні акти виконаних робіт, а саме:

- № 1 з ремонту ГРС-2 Криворізьке ЛВУ на суму 31 120 грн. 43 коп.;

- № 2 з ремонту ГРС-6 Криворізьке ЛВУ на суму 20 479 грн. 80 коп.;

- № 3 з ремонту ГРС Верхньодніпровське Криворізьке 37 994 грн. 12 коп.;

- № 1 з ремонту ГРС-2 Кривий Ріг на суму 59 865 грн. 12 коп.;

- № 4 з ремонту ГРС-3 Дніпродзержинське Криворізьке 51 611 грн. 00 коп.;

- № 2 з ремонту ГРС-6 Кривій Ріг на суму 56 663 грн. 00 коп.;

- № 7 з ремонту ГРС-3 Кривий Ріг на суму 6 577 грн. 54 коп.;

- № 6 з ремонту ГРС-6 Кривий Ріг на суму 97 516 грн. 24 коп.;

- № 5 з ремонту ГРС-2 Кривий Ріг на суму 140 967 грн. 04 коп.;

- № 14 з ремонту ГРС-2 Кривий Ріг на суму 181 134 грн. 65 коп.;

- № 15 з ремонту ГРС-6 Кривий Ріг на суму 113 014 грн. 86 коп.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не заперечувався факт виконання позивачем будівельних робіт саме на 796 943 грн. 80 коп., а також суд послався на відсутність доказів, які б свідчили про наявність у відповідача будь-яких зауважень чи претензій до якості виконаних позивачем робіт суду не надано.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, що у грудні 2017 року між сторонами складалися акти приймання будівельних робіт, якими вносилися коригування до попередніх актів виконаних робіт. Загальна сума таких коригувань становила 22 248 грн. 00 коп. Копії актів коригування додано до апеляційної скарги.

Однак суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що додані до апеляційної скарги акти коригування не подавалися відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

При цьому в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування щодо неможливості їх подання до прийняття оскаржуваного у даній справі судового рішення, а тому вищезгадані Акти коригування не приймаються судом апеляційної інстанції як докази у даній справі і перегляд справи здійснюється без їх урахування.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо до позовної заяви додано акт звірки взаєморозрахунків сторін, який підписано обома сторонами.

В названому акті зазначено про те, що за період з 01.07.2016 по 04.05.2018 розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить саме 774 695 грн. 80 коп., а не 796 943 грн. 80 коп., як зазначає позивач.

Докази, які б свідчили про те, що борг відповідача перед позивачем на дату подання позову становив суму більшу, ніж 774 695 грн. 80 коп., ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Тобто, підписавши акт звірки як позивач, так і відповідач визнали існування заборгованості за договором саме у розмірі 774 695 грн. 80 коп.

Однак дані обставини залишилися поза увагою місцевого господарського суду і не були враховані ним під час винесення оскаржуваного рішення у даній справі.

Відносно доводів скаржника про те, що строк виконання зобов'язання, а саме - розрахунку з позивачем за виконані на підставі договору роботи не настав, оскільки не був затверджений фінансовий план відповідача на 2017 та 2018 роки, судом було встановлено наступне.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на непогодження фінансового плану на 2017, 2018 роки НАК "Нафтогаз України". Будучи засновником та єдиним акціонером відповідача, НАК "Нафтогаз України" перебуває з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у внутрішньогосподарських відносинах. Натомість, даний спір стосується господарсько-виробничих відносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі укладеного Договору № 1308000197 від 13.08.2013, а тому господарські відносини юридичної особи та її засновника у жодному випадку не мають впливати на встановлення факту порушення майново-господарського зобов'язання на користь іншого учасника господарських відносин, в даному випадку - позивача.

На думку суду апеляційної інстанції, обставини відсутності фінансового плану на 2017 та 2018 роки, на які припадає момент виконання відповідачем зобов'язань за укладеним з позивачем договором, не можуть звільняти замовника від виконання своїх зобов'язань за цим договором з оплати вартості робіт, виконаних позивачем належним чином.

З аналогічних підстав судом не приймається до уваги посилання скаржника на те, що не було затверджено фінансовий план публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на 2017 та 2018 роки відповідно до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 № 205, з незалежних від відповідача причин.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на зміну зобов'язань замовника в частині сплати коштів за договором, у зв'язку з відсутністю належного фінансування ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у 2017 - 2018 роках, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції проаналізовано зміст умов договору, зокрема, п. 3.3, п.п. 6.2.3 п. 6.2, п. 11 договору.

Так в п. 3.3 договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 відповідач, як замовник, має право, зокрема зменшувати обсяг надання послуг та суму цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Згідно з п. 11.1 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише додатковою угодою, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.

Отже, з наведених умов договору вбачається, що даним договором встановлений порядок коригування обсягу та вартості послуг (робіт).

В ст. ст. 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою скориговано ціну договору і визначено її розмір у сумі 3 424 896 грн. 04 коп., про що внесено зміни до п. 3.1 договору, додатків № 1 та № 2 до договору.

31.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, в якій сторони досягли згоди щодо збільшення тривалості строку надання послуг до 31.12.2017, про що було внесено зміни до п.п. 5.1, 10.1 договору.

Тобто, з дати укладення договору сторони лише один раз скоригували ціну Договору, зменшивши її розмір з 3 484 445 грн. 05 коп. на 3 424 896 грн. 04 коп.

Жодних інших коригувань ціни договору чи порядку проведення розрахунків сторонами не погоджувалося. Фактично єдиною відкладальною умовою для здійснення відповідачем оплати є ненадання позивачем належним чином оформленої податкової накладної / розрахунку коригування (п. 4.4 договору).

Умовами договору не передбачено коригування строків здійснення оплати в залежності від фінансування відповідача або затвердження фінансових планів товариства відповідача.

Крім того, вищенаведені акти приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням актів коригування не містять жодних заперечень відповідача стосовно обсягів робіт, що свідчить про приймання ним результатів цих робіт у повному обсязі.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, відсутність затверджених фінансових планів замовника на 2017, 2018 роки і, як наслідок, відсутність відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання укладеного між сторонами договору, не може бути підставою для звільнення замовника (відповідача) від обов'язку оплати виконаних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт (послуг), а не приймати їх результати (аналогічна правова позиція викладена у п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду").

Судом апеляційної інстанції також враховано, що відповідно до ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) від 18.10.2005, відсутність коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Крім того, у рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку відповідач має перед позивачем несплачену заборгованість за виконані будівельні роботи в загальній сумі 774 695 грн. 80 коп.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 774 695 грн. 80 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. В частині стягнення 22 248 грн. 00 коп. основного боргу позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому необхідно зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, то нарахування 3% річних є правомірним.

Водночас, з огляду на зменшення судом суми основного боргу, яка має бути стягнута з відповідача, відповідному коригуванню підлягає і заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 3% річних.

За розрахунком суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 3 761 грн. 95 коп., а не 3 829 грн. 61 коп., як просив позивач, у зв'язку з чим позов в цій частині вимог підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, зокрема, щодо встановлення суми заборгованості, внаслідок чого судом було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, частково підтвердилися під час розгляду даної справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір за подачу як позову, так апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/9703/18 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енерготранслайн (04215, м. Київ, пр. Свободи, 26-В, ідентифікаційний код 37907102) 774 695 (сімсот сімдесят чотири тисячі) грн. 80 коп. основного боргу, 3 761 (три тисячі сімсот шістдесят одну) грн. 95 коп. 3% річних та 11 676 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 47 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енерготранслайн (04215, м. Київ, пр. Свободи, 26-В, ідентифікаційний код 37907102) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 502 (п'ятсот дві) грн. 68 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Справу № 910/9703/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 29.11.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко