Постанова

від 19.11.2018 по справі 922/1706/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р. Справа № 922/1706/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): судді: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5 - за довіреністю; ОСОБА_6 - за довіреністю (адвокат); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПідприємства об'єднання громадян «Всесвіт-продукт» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2018 року (повний текст складено 07.08.2018 року у м. Харкові) у справі№ 922/1706/18 (суддя Жигалкін І.П.) за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВО» , м. Харків Підприємства об'єднання громадян «Всесвіт-продукт» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» , м. Харків простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКВО» , м. Харків (далі - Позивач) з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Всесвіт-продукт» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» , м. Харків (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 14823,60 грн., та пені в розмірі 1223,60 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2018 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з'ясуванні обставин справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт припинення між сторонами відносин за спірним Договором з огляду на розірвання вказаного правочину рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2018р. у справі № 922/488/18 та дійшов невірного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості. Також зазначав, що наведеним рішенням встановлено факт неможливості користування спірним приміщенням у заявленим Позивачем період, а також вважав, що факт надання комунальних послуг, а також понесення витрат Позивачем в спірний період є не підтвердженим, оскільки в матеріалах справи відсутні копії актів здачі - прийняття послуг.

Представник Відповідача у судовому засіданні 19.11.2018р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема, за змістом відзиву Позивач зазначив, що спірний Договір є розірваним з 12.06.2018р. (після набрання рішенням у справі №922/488/18 законної сили), а у спірний період Договір діяв, акти здачі приймання наданих послуг направлено Відповідачу поштою, однак Відповідачем не повернуто підписаних екземплярів актів.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 04.02.15р. між сторонами Договору позички № 4-п/2015, відповідно до умов п.1.1 якого Позивач передає Відповідачу в позичку (тимчасове користування) безоплатно приміщення, вказане у п.1.2. цього Договору на строк, що обумовлений цим Договором, яке Відповідач зобов'язується повернути Позивачу в порядку, визначеному цим Договором;

- підписання сторонами Угоди № 4-у/2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна від 04.02.2015р. та додаткової угоди № 22 від 30.11.2017р. до угоди про відшкодування витрат, умовами якої визначено обов'язок Відповідача відшкодовувати понесені Позивачем витрати на утримання приміщення та з комунальних платежів.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором позички в частині своєчасного відшкодування вартості витрат за утримання приміщення та комунальних платежів, у зв'язку з чим просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості за періоди лютого - березня 2018року у розмірі 14823,60грн, на яку нараховано пеню.

Відповідач у суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначав, що Позивачем впродовж періоду дії Договору комунальні послуги не надавались, адже в спірному приміщенні відсутнє обладнання необхідне для подачі води, газу, тепла, а лінія для подачі електроенергії була проведена Відповідачем самостійно за окремі кошти, докази понесення Позивачем будь-яких витрат відсутні. Також, Відповідач стверджував про факт його недопущення у спірне приміщення у період з січня по квітень, що підтверджується відповідними актами. Просив у задоволенні позову відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту прострочення виконання обов'язку по відшкодуванню вартості витрат з утримання майна та комунальних платежів, наявності підстав для стягнення суми заборгованості та пені. Підставою до стягенння суд визначив порушення Відповідачем строку оплати за угодою від 04.02.2015 року з урахуванням Додаткової угоди від 30.11.2017 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є Договором позички, який підпадає під правове регулювання глави 60 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Дійсно умовами п. 1.1.Договору позички передбачено, що Позивач безоплатно передає Відповідачу приміщення, за змістом п.2.3.4. Договору Відповідач був зобов'язаний своєчасно сплачувати комунальні послуги, пов'язані з користуванням приміщенням та нести інші витрати, пов'язані з його утриманням, в тому числі щодо сплати податків та зборів.

Цей Договір продовжував діяти в спірний період, будь-яких змін до нього не вносилося, він був розірваний за рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2018р. у справі № 922/488/18 з 12.06.2018р.

Заперечення Відповідача стосовно неможливості застосування умов Договору у спірний період через розірвання його у судовому порядку - не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спірним періодом виникнення заборгованості у даній справі є лютий-березень 2018року, а Договір є розірваним з 12.06.2018р. (дата набрання рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2018р. у справі № 922/488/18 законної сили). Таким чином, у заявлений Позивачем період Договір позички № 4-п/2015 від 04.02.2015р. був чинним.

Між сторонами 04.02.2015 року було укладено Угоду № 4-у/2015 від 04.02.2015р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна (далі-Угода), за змістом якої Позивач зобов'язався забезпечувати виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36 в якій знаходиться приміщення Відповідача загальною площею 203,3 м 2 та надавати комунальні послуги за діючими тарифами та розцінками, а Відповідач - відшкодовувати витрати Позивача з утримання приміщення та комунальних платежів(п.п.1, 2 Угоди, а.с.13).

В п. 4 Угоди встановлений обов'язок Відповідача щомісячно до 25 числа вносити передплату за наступний місяць та 70% суми витрат на утримання приміщення із розрахунку попереднього місяця та не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відшкодувати Позивачу залишок витрат, які останній заплатив за утримання приміщення та комунальні платежі.

Також встановлено, що розмір відшкодування витрат, які Позичкодавець поніс на утримання приміщення та комунальні платежі проводиться в розмірі 3252,80 грн. з ПДВ, а витрати Позивача на утримання приміщення розраховується кожного місяця та можуть змінюватись. Сума витрат визначається актом здачі-прийняття послуг, складеним на підставі фактичного щомісячного розрахунку відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання об'єкту.

Строк дії зазначеної Угоди встановлено до 31.12.2015 року, доказів продовження її дії сторонами не надано.

Разом з тим, 30.11.2017 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 22 до Угоди про відшкодування витрат (далі - Додаткова Угода), за змістом якої сторони, внесли зміни до пункту 3 Угоди у вигляді встановлення обов'язку Відповідача щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовувати Позивачу витрати, які останній поніс на утримання приміщення та комунальні платежі в розмірі 6401,10 грн./міс. та узгодили, що витрати Позивача на утримання приміщення розраховуються кожного місяця та можуть змінюватися, сума витрат має визначатися актом здачі-прийняття послуг. В п.п. 3, 5 Додаткової Угоди сторони розповсюдили дію інших умов Угоди на свої правовідносини з 01.12.2017 року.

За змістом ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції, що діяла на момент укладення Додаткової Угоди, під відповідними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; а під визначення виконавця комунальної послуги підпадає суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Вимогами цієї норми також передбачено визначення управителя багатоквартирного будинку як особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно до ст.5 цього Закону, до житлових послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком, що включає:

-утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

-купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

До визначення комунальних послуг у розумінні цієї норми включені послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Сторонами не оспорюється, що спірна сума за лютий - березень 2018року, яку Позивач вимагає стягнути за Додатковою Угодою не є платою за надані Позивачем житлово-комунальні послуги, оскільки Позивач виконавцем такої послуги не є в розумінні вищенаведених вимог закону, будь-якого договору з цього приводу між сторонами не укладено, отже мова може йти лише про відшкодування вже понесених відповідних витрат.

Не дивлячись на встановлення в тексті зазначених Угод певно визначених сум відшкодування (3252,80 грн - в п.4 Угоди та 6401,10 грн. - в п.3 з урахуванням п.1 Додаткової Угоди), сторонами визначено, що сума витрат Позивача на утримання орендованого Відповідачем приміщення повинна визначатися актом здачі-прийняття послуг за відповідний розрахунковий період.

Проте, матеріали справи взагалі не містять актів здачі-прийняття послуг, факт підписання таких актів або узгодження відповідної суми витрат, що має бути відшкодована у спірні періоди - Відповідач заперечує, посилаючись на відсутність будь-яких витрат з цього приводу.

Висновок суду першої інстанції щодо встановлення сторонами суми відшкодування в розмірі, заявленої Позивачем на спірні періоди та лише можливість її зміни в актах здачі-прийняття послуг - не підтверджується матеріалами справи та спростовується змістом зазначених Угод.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже право на відшкодувння витрат на утримання приміщення в певно визначеній сумі Позивач має підтвердити або фактом узгодження її з Відповідачем, або довести фактично понесені витрати з цього приводу.

Таких доказів Позивачем не надано, розрахунку спірної суми ним а ні при поданні позову, а ні при послідуючому розгляді справи - не наведено.

Доводи Позивача про направлення на адресу Відповідача двох екземплярів вказаних актів та їх не повернення останнім не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки самих актів Позивачем не надано, колегія суддів позбавлена можливості дослідити іх зміст.

Крім того, Відповідач стверджував про неможливість користування спірним приміщенням у заявлений Позивачем період, про що свідчать акти про недопущення до приміщення від 12.02.2018р. (а.с. 35-36). Направлення Позивачу цих актів в спірні періоди лютого-березня 2018 року встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2018р. у справі №922/488/18 (а.с. 96).

В свою чергу, Позивачем жодним чином не спростовані вказані факти, жодних відповідей з приводу неможливості користування приміщенням у спірний період Позивачем Відповідачу не надано.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, доводи Відповідача викладені в апеляційній скарзі стосовно недоведеності позовних вимог з огляду на ненадання актів здачі-прийняття послуг, доказів понесення витрат на утримання приміщення або зі сплати комунальних платежів - колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки встановлений сторонами у Договорі порядок відшкодування витрат передбачає обов'язкову умову їх наявності для проведення щомісячних оплат.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна в сумі 14823,60 грн., оскільки Позивачем не доведено наявності у Відповідача заборгованості у заявленому розмірі за спірний період.

Оскільки вимога про стягнення пені є похідною від вимоги про стягнення основного боргу за вищевказаним Договором, відмова у задоволенні останньої має наслідком відмову у задоволенні похідних вимог, вимоги Позивача про стягнення пені у розмірі 1223,60 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких підстав, рішення господарського суду Харківської області про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню на підставі ч. 1 п. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

По справі слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВО» , м. Харків до Підприємства об'єднання громадян «Всесвіт-продукт» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» , м. Харків про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 14823,60 грн., та пені в розмірі 1223,60 грн. - відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відносяться на Позивача, у зв'язку з чим необхідно стягнути з Позивача на користь Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2643,00грн.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Всесвіт-продукт» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» , м. Харків -задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2018 у справі № 922/1706/18- скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВО» , м. Харків до Підприємства об'єднання громадян «Всесвіт-продукт» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» , м. Харків про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 14823,60 грн. та пені в розмірі 1223,60 грн. - відмовити.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКВО» , м. Харків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКВО" (61109, м. Харків, вул. Сінна, 32, код 32869691) на користь Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-Продукт" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, кім. 3-12Б, код 37578019) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2643,00грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 26.11.2018р.

Головуючий (суддя -доповідач) О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай