Рішення

від 29.11.2018 по справі 904/4357/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4357/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ"

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 44 342,20 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 36 674,41 грн. - індексу інфляції, 7 667,79 грн. - 3 % річних, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором про відступлення права вимоги №32 від 04.08.15р. укладеного ТОВ "ДіджиЛайт" та ТОВ "Д-ЛАЙТ", право вимагати від ПАТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ" сплати 3% річних та інфляційних втрат Позивачу не передано, натомість умови договору чітко встановлювали перехід права вимоги лише щодо суми основного боргу за Договором підряду №550/13 від 26.09.13р. у розмірі 119 757,91 грн., що підтверджується повідомленням про відступлення права вимоги №73 від 04.08.15р., а тому здійснені Позивачем нарахування вважає безпідставними і необґрунтованими.

У відповіді на відзив на позовну заяву Позивач повідомив, що предметом дослідження у справі №904/11243/15 були договір підряду №550/13 від 26.09.13р., як основний договір, з якого виникло господарське зобов'язання, так і договір про відступлення права вимоги від 04.08.15р. №32, на підставі якого виникло право у Позивача на стягнення основного боргу з Відповідача. Рішенням у справі №904/11243/15, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до п.1.1. та 1.2. договору про відступлення права вимоги від 04.08.15р. №32 до Позивача перейшли усі права, які виникли з основного договору від 26.09.13р. №550/13 в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав. Також зазначає, що даним рішенням встановлено, що Відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України не висував заперечень проти переходу права вимоги до нового кредитора, хоча був своєчасно повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні. При розгляді справи №904/11243/15 встановлено, що у Відповідача наявне зобов'язання про сплату річних, нарахованих на суму боргу та інфляційних втрат, оскільки до Позивача (Нового кредитора) перейшли права Первісного кредитора у зобов'язанні (ст. 514 ЦК України), а договір від 04.08.15р. №32 не містить обмеження (застереження) щодо обсягу прав Нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період до чи після передачі права вимоги. Отже, у справі №904/11243/15 встановлено, що інше, ніж визначено ст. 514 ЦК України, ні законом, ні договором не передбачено: субсидіарні права передані Позивачеві разом з передачею основних прав за зобов'язанням. Договір про відступлення права вимоги є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним. Таким чином, Позивач на підставі даного договору набув належне Первісному кредитору право вимоги до Відповідача щодо сплати грошових коштів за договором від 26.09.13р. №550/13 на підставі актів виконаних робіт від 30.06.15р. Як встановлено судом у справі №904/11243/15, Відповідач обов'язок щодо оплати виконаних робіт у розмірі 119 757,91 грн., строк виконання якого настав, не виконав, у зв'язку з чим він є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов'язання. Вирішуючи спір у справі №904/11243/15, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 119 757,91 грн. суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно зі ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню знову факти щодо наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 119 757,91 грн. у зв'язку з невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань по договору підряду №550/13 від 26.09.13р., яку Відповідач зобов'язаний був оплатити та у зв'язку з переведенням права вимоги на Позивача. Окрім того, аналогічно не доводять знову факти, пов'язані з чинністю договору підряду №550/13 від 26.09.13р. та договору про відступлення права вимоги №32 від 04.08.15р., а також факт відступлення права вимоги по договору №32 на користь Позивача згідно договору №550/13 та обсяг вимоги. Факт порушення, у розумінні ст. 610 ЦК України Відповідачем грошового зобов'язання, сума якого має виступати базою для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум інфляційних втрат та 3% річних, встановлений постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.17р. у справі №904/11243/15 та є преюдиціальним для розгляду даної справи у розумінні ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.15р. ТОВ "ДіджиЛайт" (Первісний кредитор) з ТОВ "Д-ЛАЙТ" (Новий кредитор) уклали Договір №32 про відступлення права вимоги (далі Договір), за п.1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор (Позивач) набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності з Договором №550/13 від 26.09.2013р. (далі Основний Договір), укладений Первісним кредитором з Боржником (Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД". Сума основного зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором складає 119 757,91 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 91 копійка), що підтверджується актами виконаних робіт між Первісним кредитором та Боржником (акти виконаних робіт від 30.06.2015р.).

Відповідно до п. 1.2. Договору за цим Договором до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з п. 5.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.17р. у справі №904/11243/15, яке набрало законної сили 19.09.17р. позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВ "Д-Лайт" суму основного боргу у розмірі 119 757,91 грн., пеню - 28 211,10 грн., 3 % річних - 2 390,00 грн., інфляційні втрати - 4 491,22 грн., витрати зі сплати судового збору - 2 322,75 грн., витрати на оплату експертизи - 11 088,00 грн., у решті позову відмовлено.

За даними Позивача, 15.02.18р. Відповідач рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.17р. у справі №904/11243/15 виконав добровільно, що підтверджується платіжним дорученням №1060 від 15.02.18р. на суму 119 757,91 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 7 667,79 грн. за період з 29.12.15р. по 14.02.18р. включно та збитки від інфляції - 36 674,41 грн. за період грудень 2015р. - січень 2018р.

Відповідач вважає безпідставним нарахування Позивачем річних та індексу інфляції.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими, тому, згідно зі ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою: внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);...

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).

Згідно зі ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приймає позицію й доводи Позивача та не погоджується з Відповідачем.

Так, Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.17р. у справі №904/11243/15, яке набрало законної сили 19.09.17р., Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання перед ТОВ "ДіджиЛайт" за договором підряду №550/13 від 26.09.13р. у частині оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у нього виник борг у сумі 119 757,91 грн.

Згідно з п. 1.2. Договору за цим Договором до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто на момент укладення Договору з ТОВ "Д-ЛАЙТ", ТОВ "ДіджиЛайт" мало право на стягнення з Відповідача індексу інфляції й річних з прострочених сум і ці свої права ТОВ "ДіджиЛайт", згідно з п. 1.2. Договору, передав Позивачеві у даній справі.

Відповідач борг у сумі 119 757,91 грн., стягнутий рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.17р. у справі №904/11243/15, сплатив лише 14.02.18р. У зв'язку з цим, суд вважає, правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача індексу інфляції й річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат проведено неправильно. Так, Позивачем при нарахуванні 3% річних період їх нарахування визначено правильно з 28.12.15р. по 14.02.18р., однак при здійсненні розрахунку, Позивач помилково включив до періоду нарахування фактичний день оплати, таким чином нарахувавши 3% річних за період з 28.12.15р. по 15.02.18р. (включно).

За перерахунком суду 3% річних за період 28.12.15р. - 14.02.18р. становлять 7 657,94 грн., індекс інфляції - 36 577,77 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать 3% річних - 7 657,94 грн. та індекс інфляції - 36 577,77 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог..

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ" до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" про стягнення 44 342,20 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115 (код ЄДРПОУ 05393139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ", 52064, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 35681503) 7 657,94 грн. - 3% річних, 36 577,77 грн. - індексу інфляції, 1 757, 77 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.11.2018

Суддя С.Г.Юзіков