Постанова

від 11.02.2019 по справі 904/4357/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2019 року                     м. Дніпро                        Справа №  904/4357/18        Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва      І. М. ( доповідач ), суддів:                        Кузнецової  І. Л., Орєшкіної Е. В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 р. ( суддя Юзіков С.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 29.11.2018 р. ) у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ" до                 Публічного акціонерного товариства                    "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" про стягнення 44 342,20 грн., -   ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до  Відповідача про стягнення 36 674,41 грн. - індексу інфляції, та 7  667,79  грн. - 3 % річних, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати. Рішенням  Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 р. позов  задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ"  7 657,94 грн. – 3 % річних, 36  577,77 грн. – індексу інфляції, 1 757, 77 грн. – судового збору. У решті позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти  нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.   Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором про відступлення права вимоги № 32 від 04.08.2015 р. укладеного ТОВ "ДіджиЛайт" та ТОВ "Д-ЛАЙТ", право вимагати від ПАТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ" сплати 3% річних та інфляційних втрат Позивачу не передано, натомість умови договору чітко встановлювали перехід права вимоги лише щодо суми основного боргу за Договором підряду № 550/13 від 26.09.2013 р. у розмірі 119  757,91 грн., що підтверджується повідомленням про відступлення права вимоги № 73 від 04.08.2015 р., а тому здійснені Позивачем нарахування вважає безпідставними і необґрунтованими.        Скаржник також зазначає про те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 р.  по справі № 904/1600/15 за позовом ПАТ «ІНТЕРПАЙП НМТЗ» до ТОВ «ДіджиЛайт» було частково задоволені наші позовні вимоги. Суд зобов'язав стягнути з ТОВ «ДіджиЛайт» на користь ПАТ «ІНТЕРПАЙП НМТЗ» 32 777,45 грн. пені та 562,21 грн. судового збору. На думку Скаржника, через невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 р. по справі № 904/1600/15, було порушені його  матеріальні права, а отже вважає ТОВ «Д-Лайт» не добросовісним суб'єктом господарської діяльності. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги та   просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 р. залишити без змін. В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає, що рішенням у справі № 904/11243/15, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору про відступлення права вимоги від 04.08.2015 р. № 32 до Позивача перейшли усі права, які виникли з основного договору від 26.09.2013 р. № 550/13 в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав. Також, вказаним  рішенням встановлено, що Відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України не висував заперечень проти переходу права вимоги до нового кредитора, хоча був своєчасно повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні. При розгляді справи № 904/11243/15 встановлено, що у Відповідача наявне зобов'язання про сплату річних, нарахованих на суму боргу та інфляційних втрат, оскільки до Позивача (Нового кредитора) перейшли права Первісного кредитора у зобов'язанні ( ст. 514 ЦК України ), а договір від 04.08.2015 р. № 32 не містить обмеження (застереження) щодо обсягу прав Нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період до чи після передачі права вимоги. Отже, у справі № 904/11243/15 встановлено, що інше, ніж визначено ст. 514 ЦК України, ні законом, ні договором не передбачено: субсидіарні права передані Позивачеві разом з передачею основних прав за зобов'язанням. Договір про відступлення права вимоги є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним. Таким чином, Позивач на підставі даного договору набув належне Первісному кредитору право вимоги до Відповідача щодо сплати грошових коштів за договором від 26.09.2013 р. № 550/13 на підставі актів виконаних робіт від 30.06.2015 р.        Стосовно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 р. по справі № 904/1600/15 за позовом ПАТ «ІНТЕРПАЙП НМТЗ» до ТОВ «ДІДЖИЛАЙТ»,  Позивач  зазначає, що згадана справа не має жодного відношення до справи № 904/4357/18, а всі твердження є лише суб'єктивною думкою. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В. Ч. 13 ст.  8  ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 10 ст.  270 ГПК України апеляційні  скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.    Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 904/4357/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 р., для розгляду у порядку письмового провадження,  без повідомлення учасників справи. Ст. 269 ГПК України    встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача з огляду на таке.   Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.08.2015 р. між ТОВ "ДіджиЛайт" ( Первісний кредитор ) та ТОВ "Д-ЛАЙТ"  ( Новий кредитор ) укладено Договір № 32 про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор  набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності з Договором № 550/13 від 26.09.2013 р. ( далі Основний Договір ), укладений Первісним кредитором з Боржником ( Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" ). Сума основного зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором складає 119  757,91 грн., що підтверджується актами виконаних робіт між Первісним кредитором та Боржником ( акти виконаних робіт від 30.06.2015 р. ). Відповідно до п. 1.2. Договору за цим Договором до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно з п. 5.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 р. у справі № 904/11243/15, яке набрало законної сили 19.09.2017 р. позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ   ЗАВОД" на користь ТОВ  "Д-Лайт" суму основного боргу  у розмірі       119 757,91 грн.,  пеню – 28 211,10 грн.,  3 % річних – 2  390,00 грн., інфляційні втрати – 4  491,22  грн., витрати зі сплати судового  збору - 2  322,75 грн., витрати на оплату експертизи – 11  088,00 грн., у решті позову відмовлено. Відповідач рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.1207 р. у справі № 904/11243/15 виконав добровільно, що підтверджується платіжним дорученням № 1060 від 15.02.2018 р. на суму 119  757,91 грн. Посилаючись на прострочений борг Відповідача та на ст. 625 ЦК України,  Позивач нарахував 3 % річних  - 7  667,79 грн., за період з 29.12.2015 р. по 14.02.2018 р. включно та збитки від інфляції  - 36 674,41 грн. за період грудень 2015 р. – січень 2018 р. Відповідач вважає безпідставним нарахування Позивачем річних та індексу інфляції. Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі. Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 р. у справі № 904/11243/15, яке набрало законної сили 19.09.2-17 р., Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання перед ТОВ  "ДіджиЛайт" за договором підряду № 550/13 від 26.09.2013 р. у частині оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у нього виник борг у сумі 119  757,91 грн. Згідно з п. 1.2. Договору за цим Договором до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до  ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто  на момент укладення Договору з ТОВ "Д-ЛАЙТ", ТОВ  "ДіджиЛайт" мало право на стягнення з Відповідача індексу інфляції й річних з прострочених сум і ці свої права ТОВ  "ДіджиЛайт", згідно з п. 1.2. Договору, передав Позивачеві у даній справі. Перевіривши розрахунки Позивача, суд першої інстнції встановив, що розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат проведено неправильно. Так, Позивачем при нарахуванні 3 % річних період їх нарахування визначено правильно з 28.12.2015 р. по 14.02.2018 р., однак при здійсненні розрахунку, Позивач помилково включив до періоду нарахування фактичний день оплати, таким чином нарахувавши 3 % річних за період з 28.12.2015 р. по 15.02.2018 р. (включно ). За перерахунком місцевого господарського суду сума 3 % річних за період 28.12.2015 р. – 14.02.2018 р. становить 7 657,94  грн.,  індекс інфляції – 36  577,77 грн. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність   обумовлених законом підстав для стягнення з Відповідача індексу інфляції й річних з простроченої суми,  зважаючи на те, що борг у сумі 119  757,91 грн. стягнутий рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 р. у справі № 904/11243/15, Відповідач сплатив лише 14.02.2018 р.       Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність  підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, ст. ст. 514, 516, 518, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Так, предметом дослідження у справі № 904/11243/15 були Договір підряду № 550/13 від 26.09.2013 р. як основний договір, з якого виникло господарське зобов'язання, та Договір про відступлення права вимоги від 04.08.2015 р. № 32, на підставі якого виникло право у Позивача на стягнення основного боргу із Відповідача. Судовим рішенням у справі № 904/11243/15, яке набуло законної сили встановлено, що відповідно до п. 1.1. та 1.2. договору про відступлення права вимоги від 04.08.2015 р. № 32 до Позивача перейшли усі права, які виникли з основного договору від 26.09.2013 р. № 550/13 в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав. Встановлено також, що Відповідач, відповідно з ч. 1 ст. 518 ЦК України, не висував заперечень проти переходу права вимоги до нового кредитора, хоча і був своєчасно повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні. Судом також було встановлено, що у Відповідача наявне зобов'язання по сплаті річних, нарахованих на суму боргу та інфляційних втрат, оскільки до Позивача ( Нового кредитора ) перейшли права Первісного кредитора у зобов'язанні ( ст. 514 ЦК України ), а Договір № 32 не містить обмеження (застереження) щодо обсягу прав Нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період до чи після передачі права вимоги. Отже, у справі № 904/111243/15 встановлено, що інше, ніж визначено ст. 514 ЦК України, ні законом, ні договором не передбачено: субсидіарні права передані Позивачу разом із передачею основних прав за зобов'язанням. Договір № 32 від 04.08.2015 р. про відступлення права вимоги ( про заміну кредитора в зобов'язанні ) є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним, отже ТОВ «Д-ЛАЙТ» на підставі вказаного договору 04.08.2015 р. набуло належне ТОВ «ДІДЖИЛАЙТ» право вимоги до ПАТ «ІНТЕРПАЙП НМТЗ» щодо сплати грошових коштів за договором від 26.09.2013 р. № 550/13 на підставі актів виконаних робіт від 30.06.2015 р. Як було встановлено судом у справі № 904/11243/15, Відповідач свій обов'язок по договору щодо оплати виконаних робіт в сумі 119 757,91 грн., строк якого настав, не виконав, у зв'язку з чим він є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов'язання. Вирішуючи спір по справі № 904/11243/15, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 119 757,91 грн. суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно із приписами ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню знову факти щодо наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 119 757,91 грн., у зв'язку з невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань по договору підряду № 550/13 від 26.09.2013 p., яку він зобов'язаний був оплатити та у зв'язку з переведенням права вимоги на Позивача. Ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також З % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Як визначено положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Виходячи з положень ст. 625 ЦК України, індекс інфляції та 3 % річних нараховуються на суму боргу за весь період прострочення. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/11243/15, яке набуло чинності 19.09.2017 р. з Відповідача стягнуто на користь Позивача суму основного борту у розмірі 119 757,91 грн., 3 % річних 2 390,00 грн. за період з 04.01.2014 р. по 28.12.2015 p., інфляційних втрат 4 491,22 грн. за період лютий 2014 р. - листопад 2015 р. Відповідач вказане рішення виконав 15.02.2018 р., платіжним дорученням № 1060 основний борг у розмірі    119 757,91 грн. було сплачено на рахунок Позивача. Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення із Відповідача 3 % річних за період з 29.12.2015 р. по 14.02.2018 р. включно у розмірі 7 667,79 грн. та інфляційних втрат за період грудень 2015 р.- січень 2018 р. включно, тобто до дня фактичного виконання відповідачем судового рішення. Скаржник не оскаржує правильність розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. З           огляду на вищевикладене та враховуючи, що Відповідач грошове зобов'язання у розмірі 119 757,91 грн. по договору підряду № 550/13 від 26.09.2013 р. у строки передбачені договором, не виконав, то Позивач має право на суму боргу нараховувати індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення, тобто до 14.02.2018 р. ( 15.02.2018 р. борг повністю сплачений відповідачем). За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3 % річних та індексу інфляції є правомірними, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 р. про задоволення позовних вимог Позивача обґрунтованим.         Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.     З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги  в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення  залишенню без змін. У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -                                             ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2018 р. у справі № 904/4357/18  залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на  Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя                                                                           І.М. Кощеєв Суддя                                                                                            І. Л. Кузнецова Суддя                                                                                          Е.В. Орєшкіна