Рішення

від 15.11.2018 по справі 915/828/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Справа № 915/828/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - ордер МК №115052 від 01.08.2018;

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» (56564, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Яструбинове, вул.Центральна, буд.4; адреса представника - адвоката ОСОБА_2: 56500, АДРЕСА_1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГРЕЙН ОЙЛ»

(54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.41/32),

про : стягнення 139148,36 грн, з яких: 131666,80 грн збитків на суму неотриманого податкового кредиту, 7481,56 грн неустойки.

Згідно заяви б/н б/д про уточнення позовних вимог (про зменшення позовних вимог): стягнення 131666,80 грн збитків на суму неотриманого податкового кредиту, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №283 від 01.08.2018, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГРЕЙН ОЙЛ» 139148,36 грн, з яких: 131666,80 грн збитки на суму неотриманого податкового кредиту, 7481,56 грн неустойки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору купівлі-продажу №1/02 від 28.02.2018, зокрема невиконання вимог щодо реєстрації податкової накладної, що зумовило понесення позивачем збитків у вигляді неотримання бюджетного відшкодування. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування неустойки (пені).

Ухвалою суду від 08.08.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

27.08.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 27.09.2018.

27.09.2018 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.10.2018.

22.10.2018 позивачем надано суду заяву б/н б/д, відповідно до якої він зменшив суму позову виключивши неустойку у сумі 7481,56 грн та просить стягнути з відповідача 131666,80 грн збитків на суму неотриманого податкового кредиту.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дана заява позивача є заявою про зменшення позовних вимог. Оскільки, позивач подав дану заяву до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність прийняття поданої заяви до розгляду. Враховуючи, що позивач скористався своїм правом, передбаченим ст.46 ГПК України, до прийняття рішення, справа розглядається з урахуванням заяви б/н б/д.

22.10.2018 суд ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 15.11.2018.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду, які надіслані за місцезнаходженням відповідача, але ухвали від 27.08.2018 та 27.09.2018 повернулись до суду з відміткою поштової установи про закінченням терміну зберігання та ухвала від 22.10.2018 згідно витягу з сайту Укрпошти зазначено, що відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням відповідача є: 54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.41/32. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 15.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГРЕЙН ОЙЛ» (продавець, відповідач у справі) та ОСОБА_3 підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» (покупець, позивач у справі) був укладений Договір купівлі-продажу №1/02 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукцію, що зазначається в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. Договору).

Згідно п.2.2. Договору право власності на товар виникає у покупця з моменту оформлення продавцем видаткової накладної на товар.

Відповідно до п.2.4. Договору для підтвердження поставки відповідачем надаються наступні документи: рахунок-фактура на 100% вартості товару, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткова та податкова накладна, виписана на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України; копія квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.3.1 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в строк зазначений у додатках до даного договору.

З наданої позивачем завіреної копії платіжного доручення №898 від 16.03.2018 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 790000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 20% - 131666,67 грн, на підставі рахунку №1/03 від 16.03.2018 (а.с.34).

Під час розгляду справи представником позивача підтверджено факт поставки товару, визначеного умовами Договору.

У відповідності до п.2.5. Договору сторони дійшли згоди, що продавець, згідно ст.201.4 Податкового кодексу України, може складати не пізніше останнього дня місяця зведену податкову накладну, в разі постачання товару, що має безперервний або ритмічний характер.

З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача ОСОБА_3 податковою службою було надіслано в електронному варіанті рішення №656320/40855112 від 19.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 16.03.2018 на суму 790000,80 грн (у т.ч. ПДВ 131666,80 грн), у зв'язку із ненаданням ТОВ «АГРО-ГРЕЙН ОЙЛ» копій необхідних документів. Позивач стверджує, що ТОВ «АГРО-ГРЕЙН ОЙЛ» свій обов'язок щодо надання необхідних документів не виконало і тому податкова накладна не зареєстрована і податковий кредит не повернуто.

Позивач зазначає, що з боку відповідача було допущено порушення зобов'язань, що призвело до неможливості підтвердити суму податкового кредиту в розмірі 131666,80 грн та отримання бюджетного відшкодування на цю суму.

17.07.2018 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №411 від 17.07.2018 про повернення податкового кредиту та сплати штрафних санкцій, яка отримана відповідачем нарочно того ж дня про, що свідчить відповідна відмітка про отримання (а.с.37).

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував завдані позивачу збитки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для нарахування та відшкодування збитків є порушення зобов'язання (п.4 ст.611, ст.623 ЦК України, ст.218 ГК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.ч.1, 2 ст.623 ЦК України).

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно п.п.201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Наведені норми Податкового кодексу України передбачають, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період та не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що є порушенням прав позивача.

При цьому позивачем доведено, а відповідачем не спростованого того, що саме бездіяльність відповідача при виконанні умов Договору купівлі-продажу №1/02 від 28.02.2018 в частині реєстрації податкової накладної№1 від 16.03.2018, призвели до неможливості включення позивачем суми ПДВ у розмірі 131666,67 грн до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, що, відповідно призвело до заподіяння позивачу збитків на вказану суму. Відповідачем не наведено жодних доказів відсутності його вини у невнесенні податкової накладної №1 від 16.03.018 до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення збитків у вигляді 131666,80 грн суми неотриманого податкового кредиту.

Будь-яких доказів добровільного відшкодування завданих позивачу збитків, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73,74 ГПК України, суду не надав, безпідставність позовних вимог не довів, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують понесення ним збитків внаслідок неправомірних дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ГРЕЙН ОЙЛ» (54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, буд.41/32, код ЄДРПОУ 40855112) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України» (56564, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Яструбинове, вул.Центральна, буд.4, код ЄДРПОУ 34792373) 131666,80 грн збитків та 1975,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва