Рішення

від 20.11.2018 по справі 1240/2047/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2047/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - ОСОБА_1

та

представників сторін:

від І відповідача - Матусевич Р.М. (довіреність від 14.08.2018 № ВДЗ/99)

від ІІ відповідача - не прибув

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії

про визнання незаконним та скасування наказу від 04 червня 2018 року № 11 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - І відповідач) та Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - ІІ відповідач), в якому позивач з урахуванням позовної заяви від 26 липня 2018 року (арк. спр. 35-37) просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії по особовому складу від 04 червня 2018 року № 11 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- поновити майора міліції ОСОБА_1 (М-116931), старшого уповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 04 червня 2018 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ України у званні майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області. 12 червня 2018 року ним отримано копію наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії по особовому складу від 04 червня 2018 року № 11 о/с про звільнення за пунктом 64 г (через скорочення штатів) з 04 червня 2018 року. Підставою звільнення зазначені постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 12 грудня 2015 року № 2803.

Позивач вважає своє звільнення та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії по особовому складу від 04 червня 2018 року № 11 о/с незаконними та такими, що грубо порушують його трудові права, з огляду на таке.

Так, пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію передбачено звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, але це стосується працівників міліції, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу в поліцію в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення. Позивач же повідомив відповідача про те, що він не відмовляється від проходження служби в поліції та рапортом підтверджував своє бажання проходити службу в поліції та його не було попереджено в передбачений законом тримісячний строк про наступне вивільнення. Крім того позивач потягом тривалого часу перебуває на лікарняному та проходить амбулаторне лікування, бо має захворювання на туберкульоз, а отже відповідач не мав права приймати рішення про його звільнення.

Також позивач зазначає, що він є переселенцем з міста Луганська, внаслідок чого у нього виникли суперечки з керівництвом. Так, наказом відповідача від 06 червня 2015 року № 1458 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України за пунктом 64 є (за порушення дисципліни). Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 812/641/15 серед іншого визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганські області від 06 червня 2015 року № 1458 та від 08 червня 2015 року

№ 187о/с про звільнення старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 є (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08 червня 2015 року.

Після набрання постановою від 09 березня 2017 року у справі № 812/641/15 законної сили позивача було поновлено на роботі та видано відповідний наказ, але у зв'язку з довготривалою хворобою питання щодо його праці остаточно вирішено не було.

З урахуванням того, що відбулись певні зміни в структурі органів Міністерства внутрішніх справ та з утворенням органів поліції відповідач неодноразово наполягав на тому, щоб позивач добровільно написав рапорт на звільнення, оскільки відділ міліції ліквідовано, а за рішенням суду його поновлено саме до міліції, а не в органи поліції. Позивачем до ліквідаційної комісії було подано лікарняні листи для здійснення розрахунку з ним, а також рапорт щодо прийняття його на службу в поліцію у будь-якому органі поліції.

06 листопада 2017 року відповідачем було видано наказ по особовому складу № 12 о/с, відповідно до якого позивача звільнено у запас Збройних сил України за пунктом 64 г через скорочення штатів з 08 червня 2016 року, який було оскаржено позивачем до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 812/1965/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, серед іншого визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 06 листопада 2017 року № 12 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 16 лютого 2018 року № 3 о/с, в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-116931), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 09 червня 2016 року; поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 09 червня 2016 року.

З посиланням на норми статей 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, пункти 9-11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію України , постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 17 серпня 2018 року № 75/189, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 54-59).

Заперечуючи проти позову, І відповідач послався на те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в адміністративній справі № 812/1965/17 наказом ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 29 березня 2018 року № 5 о/с було відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 06 листопада 2017 року № 12 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області. Листом від 29 березня 2018 року № 6/2-139ЛК позивача було повідомлено про поновлення на посаді та попереджено про майбутнє можливе звільнення через скорочення штатів, у зв'язку з чим запропоновано прибути у строк до 05 квітня 2018 року до ліквідаційної комісії.

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області згідно з пунктом 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) з 04 червня 2018 року.

І відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворюється юридична особа публічного права Головне управління Національної поліції в Луганській області, а ГУМВС України у Луганській області ліквідується. На підставі зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, ГУМВС України у Луганській області створено ліквідаційну комісію та 06 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань були внесені відомості щодо початку ліквідації ГУМВС України у Луганській області.

Також І відповідач зазначив, що ГУНП в Луганській області не є правонаступником ГУМВС України у Луганській області. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 Про організаційно-штатні питання скасовані штати органів, підрозділів, установ та підприємств МВС України та скорочено усі посади, у тому числі й в ГУМВС України у Луганській області. Таким чином, як зазначає відповідач, штату ГУМВС України у Луганській області не існує, як і не існує будь-яких посад ГУМВС України у Луганській області. Поновити ОСОБА_1 не вбачається можливим, оскільки посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області немає. Крім того, позивач не надав до управління кадрового забезпечення рапорт про бажання проходити службу в поліції.

Звільнення відбулось згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію , в яких зазначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Крім того, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Посилання позивача на той факт, що його в порушення приписів статті 25 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб звільнили під час лікарняного, І відповідач вважає необґрунтованим, оскільки відомості про перебування позивача у період з 01 січня 2018 року по час звільнення на лікарняних у ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області відсутні.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з ГУМВСУ у Луганській області, І відповідач вважає її необґрунтованою з огляду на те, що грошове забезпечення виплачується за місцем служби, а позивача поновлено на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області. Тому, вказана вимога має бути заявлена до іншого відповідача.

На підставі викладеного, І відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню та є необґрунтованим.

Ухвалою від 31 липня 2018 року відкрито провадження у справі № 1240/2047/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконним та скасування наказу від 04 червня 2018 року № 11 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засіданні на 11 вересня 2018 року о 15 год. 00 хв. (арк. спр. 1-3).

Ухвалою від 11 вересня 2018 року серед іншого залучено до участі у справі другим відповідачем Кремінський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії та підготовче засідання у справі відкладено на 24 вересня 2018 року о 13 год. 30 хв. (арк. спр. 74-75).

Ухвалою від 24 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі № 1240/2047/18 на тридцять календарних днів, відкладено підготовче засідання у справі на 11 жовтня 2018 року на 11 год. 00 хв. та витребувано від відповідачів докази по справі (арк. спр. 86-87).

Ухвалою від 19 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29 жовтня 2018 року о 13 год. 00 хв. (арк. спр. 134).

У зв'язку з неявкою позивача з поважних причин та за його клопотанням 29 жовтня 2018 року судове засідання відкладено на 20 листопада 2018 року на 10 год. 00 хв. (арк. спр. 140, 144).

Ухвалою від 20 листопада 2018 року заяву від 20 листопада 2018 року б/н про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконним та скасування наказу від 04 червня 2018 року № 11 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто позивачу без розгляду (арк. спр. 162-167, 171-172).

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві від 26 липня 2018 року.

Представник І відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву від 17 серпня 2018 року № 75/189.

Представник ІІ відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 151). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, не скористався.

Заслухавши пояснення позивача та представника І відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 17 лютого 2003 року, зокрема на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, про що свідчить копія дублікату трудової книжки від 04 травня 2017 року серія НОМЕР_2 та довідка про проходження служби на посадах атестованого складу, складена членом ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року (арк. спр. 64, 65-66).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 812/1965/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 29 березня 2018 року № 5 о/с відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 06 листопада 2017 року № 12 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 39-43, 44-46, 119).

Листом від 29 березня 2018 року № 6/2-139ЛК ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області направила позивачу витяг з наказу від 29 березня 2018 року № 5 о/с та одночасно проінформувала, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України та наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 10 грудня 2015 року № 2803 скорочено займану позивачем посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, у зв'язку з чим зазначеним листом позивача попереджено про майбутнє звільнення через скорочення штатів (арк. спр. 60, 125, 126).

Відповідно до акта від 06 квітня 2018 року № 1125/111/19-2018 позивачу було запропоновано ознайомитися зі змістом постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 листопада 2015 року № 1388, якими повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України, а також скорочено займану ОСОБА_1 посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 67).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с майора міліції ОСОБА_1 (М-116931), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 04 червня 2018 року. Підставою для звільнення зазначено постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 листопада 2015 року № 1388, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 10 грудня 2015 року № 2803 (арк. спр. 38, 63).

Витяг з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с направлено позивачу листом від 04 червня 2018 року за № 6/2-255ЛК поштою з описом вкладеного, в якому також позивачу запропоновано прибути до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області для отримання дубліката трудової книжки (арк. спр. 61, 61 зв.).

Згідно з розпискою позивача від 26 червня 2018 року останній відмовився отримувати дублікат трудової книжки на руки, оскільки вважає своє звільнення незаконним (арк. спр. 62).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та Головного управління Національної поліції в Луганській області із рапортами від 16 березня 2018 року, в яких повідомляв про своє бажання проходити службу в органах поліції та просив вирішити питання про можливість його прийняття на службу в органи Національної поліції (арк. спр. 101, 102, 108, 109).

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та Головне управління Національної поліції в Луганській області на рапорти позивача від 16 березня 2018 року листами від 04 квітня 2018 року за № 1072/111/19/2018 та від 04 квітня 2018 року за № 46/ВДЗ відповідно повідомили позивачу про відсутність механізму переходу з міліції до поліції та роз'яснили можливість прийняти участь у конкурсному відборі на службу до Національної поліції при оголошенні конкурсу (арк. спр. 98, 98 зв., 103, 104).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII, зокрема, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 580-VIII опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року № 141-142.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Тримісячний строк для подання заяви щодо проходження служби в поліції, встановлений пунктом 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII, завершився 6 листопада 2015 року.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 11 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII визначено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1) та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2).

Порядок проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно з пунктом 64 г Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Оскільки у період з 06 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року позивач перебував у вимушеному прогулі внаслідок незаконного звільнення з органів внутрішніх справ, що слідує з рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 812/1965/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, позивач у встановлений пунктом 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII строк був позбавлений можливості скористатись своїм правом як працівник міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону на прийняття на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Даючи оцінку правомірності звільнення працівника міліції у зв'язку зі скороченням штатів суд, окрім іншого, повинен з'ясувати дотримання процедури звільнення.

Суд наголошує, що як за правилами Кодексу законів про працю України, так і за змістом положень спеціального законодавства, яке регулює правовідносини щодо проходження служби особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штатів покладає на роботодавця певні зобов'язання щодо належного повідомлення такого працівника про звільнення, а також вжиття заходів з метою його працевлаштування.

В аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії не вирішувало питання щодо можливого використання позивача на службі як однієї з умов, з якою пов'язано звільнення за пунктом 64 г Положення № 114. В порушення трудового законодавства Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії разом з завчасним (за два місяці) врученням повідомлення про звільнення жодних пропозицій щодо працевлаштування позивачу, з огляду, зокрема, на стаж його роботи та рівень кваліфікації та інші обставини, які мають значення для того, щоб залишитись на службі, не надавало.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Приписами пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Неодноразово як Верховний Суд України, так і Верховний Суд, зокрема у постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), від 04 жовтня 2018 року (справа № 813/6353/15), від 11 жовтня 2018 року (справа №823/5367/15) та від 07 листопада 2018 року (справа №815/6833/15), висловлював правовий висновок, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Оскільки Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області ліквідовано з одночасним створенням іншого органу (Головного управління Національної поліції в Луганській області), який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, зобов'язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-1 Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Питання щодо подальшого проходження служби позивачем в Національній поліції України керівництвом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області не розглядалось.

Також судом встановлено, що відповідно до направлення на госпіталізацію від 24 травня 2018 року, виданого позивачу Центром психіатричної допомоги та професійного психологічного відбору державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області , у період з 04 червня 2018 року по 13 червня 2018 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Лисичанській міській психіатричній лікарні, про що свідчить довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС за № 8, видана 13 червня 2018 року (арк. спр. 110, 116).

У свою чергу, відповідно до направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, виданого Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 05 квітня 2018 року за № 397, позивач був направлений на медичний огляд до Центру психіатричної допомоги та професійного психологічного відбору державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області для вирішення питання щодо придатності для проходження служби в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 116, 118).

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року по справі № 127/21890/16-ц).

Оскільки в день звільнення позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Лисичанській міській психіатричній лікарні, що підтверджує довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС за № 8, видана 13 червня 2018 року, суд дійшов висновку, що позивач був звільнений з посади з порушенням вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника шляхом поновлення на займаній посаді.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

За такого правового регулювання та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 04 червня 2018 року, поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на попередній посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

З вище зазначеного можна дійти висновку, що день звільнення працівника вважається його останнім робочим днем.

Отже, оскільки наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 04 червня 2018 року, який є останнім робочим днем, поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області необхідно з 05 червня 2018 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд виходить з такого.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (діяла до 13 грудня 2016 року), особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Згідно з довідкою Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 01 жовтня 2018 року за № 861/111/22-2018 останніми календарними місяцями, що передували звільненню позивача з посади в органах внутрішніх справ, були квітень 2015 року і травень 2015 року. За вказані місяці позивачу всього нараховано 5751,21 грн та 4646,72 грн відповідно. У вказані суми, окрім грошового забезпечення, увійшли виплати за нічні, святкові, індексація та винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 96).

При обчисленні розміру середньомісячного грошового забезпечення суми індексації та винагороди за участь в антитерористичній операції не враховуються, оскільки така винагорода виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції, а позивач був звільнений та у вимушеному прогулі не міг брати участі в антитерористичній операції, а індексація грошового забезпечення є засобом підвищення грошового доходу осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх, однак ні до щомісячних, ні до одноразових видів грошового забезпечення не входить.

Таким чином, судом береться до уваги лише розмір грошового забезпечення і виплати за нічні та святкові: за квітень 2015 року - 3024,46 грн; за травень 2015 року - 1777,47 грн.

Середньомісячний розмір грошового забезпечення становить 2400,96 грн (3024,46 грн + 1777,47 грн = 4801,92 грн : 2 = 2400,96 грн).

Середньоденний розмір грошового забезпечення становить 123,13 грн (4801,92 грн : 39 робочих днів у квітні і травні 2015 року).

Вимушений прогул позивача слід обраховувати з 05 червня 2018 року по день ухвалення судового рішення - 20 листопада 2018 року.

У періоді вимушеного прогулу з 05 червня 2018 року по 20 листопада 2018 року було 118 робочих днів (у червні 2018 року - 18 днів, у липні 2018 року - 22 дні, у серпні 2018 року - 22 дні, у вересні 2018 року - 20 днів, у жовтні 2018 року - 22 дні, у листопаді 2018 року - 14 днів).

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05 червня 2018 року по 20 листопада 2018 року складає 14529,34 грн (118 робочих днів х 123,13 грн (середньоденний розмір грошового забезпечення) = 14529,34 грн).

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки позивач проходив службу в Кремінському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, тобто перебував з цим органом в безпосередніх трудових відносинах і саме цим органом позивачу проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення, то стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає саме з Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

Кремінський районний відділ ГУМВС України у Луганській області як податковий агент відповідно до норм Податкового кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зобов'язаний виплатити позивачеві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 2400,96 грн підлягають негайному виконанню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08592129, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16), Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670817, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, пл. Кооперативна, буд. 12) про визнання незаконним та скасування наказу від 04 червня 2018 року № 11 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-116931), старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 04 червня 2018 року.

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 05 червня 2018 року.

Стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код 08670817, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, пл. Кооперативна, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05 червня 2018 року по 20 листопада 2018 року у розмірі 14529,34 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять грн 34 коп.) з відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць у розмірі 2400,96 грн (дві тисячі чотириста грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 29 листопада 2018 року.

Суддя Т.І. Чернявська