Постанова

від 27.03.2019 по справі 1240/2047/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року справа №1240/2047/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Казначеєва Е.Г.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кобець О.А.

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Чернявська Т.І.) від 20 листопада 2018 року (повний текст складено 29 листопада 2018 року) по справі №1240/2047/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконним та скасування наказу від 04 червня 2018 року № 11 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії по особовому складу від 04 червня 2018 року № 11 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ; поновлення майора міліції старшого уповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, з 04 червня 2018 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с про звільнення майора міліції старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 04 червня 2018 року; поновлено майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 05 червня 2018 року; стягнуто з Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05 червня 2018 року по 20 листопада 2018 року у розмірі 14529,34 грн з відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що згідно з пунктом 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) тощо. У відповідача відсутні будь які повноваження щодо вирішення питання про відповідність позивача вимогам Закону №580-VIII, як поліцейському та влаштуванні у будь-якій установі або підприємстві. Процес добору до Національної поліції України регламентований ст.ст. 47-57 Закону України Про Національну поліцію та наказом МВС України №1631 від 25.12.2015р. р. Листом від 04.04.2018 року №46/ВДЗ позивач належним чином був повідомлений про порядок відбору на службу в Національній поліції України. Листом ГУНП в Луганській області від 04.04.2018 року №1072/111/19-2018, позивачу запропоновано прийняти участь у конкурсному відборі на служби до Національної поліції та про умови прийняття на службу. Судом першої інстанції взагалі не розглядалась можливість подальшого проходження позивачем служби в ОВС за станом його здоров'я, крім того позивачем висновків МСЕК про можливість проходження служби в ОВС не надано. Відповідач вважає, що ним було дотримано процедуру звільнення, зокрема, положення ст.49І КЗпП України. При прийнятті рішення щодо поновлення позивача на посаді, судом не враховано, що на дату прийняття рішення у ГУМВС України у Луганській області скорочені всі штати та ліквідовано всі посади. Крім того, порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затв. наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, зареєстр. в Мінюсті України 12.03.2008 року за №205/14896, який втратив чинність з 13.12.2016р. Інструкцією передбачалось, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільненні, але не більше як за один рік (пунктом 3.5.2 Інструкції). Окрім того, в Бюджеті України не передбачені кошти на утримання органів внутрішніх справ в тому числі Кремінського РВ ГУМВС України починаючи з 2016 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 17 лютого 2003 року, зокрема на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, про що свідчить копія дублікату трудової книжки та довідка про проходження служби на посадах атестованого складу, складена членом ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року (арк. спр. 64, 65-66).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 812/1965/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 29 березня 2018 року № 5 о/с відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 06 листопада 2017 року № 12 о/с в частині звільнення майора міліції старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 39-43, 44-46, 119).

Листом від 29 березня 2018 року № 6/2-139ЛК ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області направила позивачу витяг з наказу від 29 березня 2018 року № 5 о/с та одночасно проінформувала, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України та наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 10 грудня 2015 року № 2803 скорочено займану позивачем посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, у зв'язку з чим зазначеним листом позивача попереджено про майбутнє звільнення через скорочення штатів (арк. спр. 60, 125, 126).

Відповідно до акта від 06 квітня 2018 року № 1125/111/19-2018 позивачу було запропоновано ознайомитися зі змістом постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 листопада 2015 року № 1388, якими повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України, а також скорочено займану позивачем посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 67).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 04 червня 2018 року. Підставою для звільнення зазначено постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 листопада 2015 року № 1388, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 10 грудня 2015 року № 2803 (арк. спр. 38, 63).

Витяг з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 04 червня 2018 року № 11 о/с направлено позивачу листом від 04 червня 2018 року за № 6/2-255ЛК поштою з описом вкладеного, в якому також позивачу запропоновано прибути до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області для отримання дубліката трудової книжки (арк. спр. 61, 61 зв.).

Згідно з розпискою позивача від 26 червня 2018 року останній відмовився отримувати дублікат трудової книжки на руки, оскільки вважає своє звільнення незаконним (арк. спр. 62).

Позивач звертався до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та Головного управління Національної поліції в Луганській області із рапортами від 16 березня 2018 року, в яких повідомляв про своє бажання проходити службу в органах поліції та просив вирішити питання про можливість його прийняття на службу в органи Національної поліції (арк. спр. 101, 102, 108, 109).

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та Головне управління Національної поліції в Луганській області на рапорти позивача від 16 березня 2018 року листами від 04 квітня 2018 року за № 1072/111/19/2018 та від 04 квітня 2018 року за №46/ВДЗ відповідно повідомили позивачу про відсутність механізму переходу з міліції до поліції та роз'яснили можливість прийняти участь у конкурсному відборі на службу до Національної поліції при оголошенні конкурсу (арк. спр. 98, 98 зв., 103, 104).

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною ОСОБА_3 України прийнято Закон України Про Національну поліцію № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII), який відповідно до п. 1 його розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та частини 7 ст. 15 і частини 5 ст. 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

У п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що з дня опублікування вказаного закону всі працівники міліції, а також інші працівники МВС та його територіальних органів, закладів та установ вважаються попередженими у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п.9 цієї норми працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Тримісячний строк для подання заяви щодо проходження служби в поліції, встановлений пунктом 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII, завершився 6 листопада 2015 року.

Тобто, положеннями Закону закріплено право працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, відповідають вимогам до поліцейських, а також упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до п.10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 641 Про утворення Національної поліції України утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП в Луганській області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ГУМВС України в Луганській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. №1388 ліквідовано ГУМВС України в Луганській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015р. "Про організаційно-штатні питання" наказано вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС.

Апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених законодавством, а також дотриманням установлених вимог при звільненні працівника. Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Суд апеляційної інстанції вважає, що у трудових спорах пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню лише у тих випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано відповідні спірні правовідносини.

Пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114) встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Строк попередження осіб про звільнення зі служби через скорочення штатів наведеним Положенням не визначено.

Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією установи був попереджений за два місяці, що підтверджується листом від 29.03.2018р. №6/2-139лк та не заперечується позивачем..

Позивач 16.03.2018р. та 20.03.2018р. звертався до Головного управління МВС України в Луганській області з рапортом у якому просив, зокрема, скласти відповідні кадрові документи які необхідні для переходу на службу в органи поліції, на час вирішення питання щодо переходу до служби в органи поліції, з метою недопущення виникнення ситуації щодо звільнення за прогули, вирішити питання щодо закріплення робочого місця, встановити відповідний графік роботи та місце її виконання.

За наслідками розгляду наведених звернень, відповідачем було складено висновок від 03.04.2018р. та листом від 04.04.2018р. №46/ВДЗ надана відповідь у якій зазначено. що ліквідаційна комісія ГУМВС України в Луганській області не має повноважень для працевлаштування працівників міліції на службу до поліції, та враховуючи закінчення тримісячного строку, встановленого п.9 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону країни Про Національну поліцію для призначення колишніх працівників міліції до поліції, для підготовки кадрових документів, необхідних для переходу на службу до Національної поліції відсутні правові підстави. Також зазначено, що у випадку виявлення бажання проходити службу в поліції необхідно прийняти участь у конкурсному відборі на службу до Національної поліції при оголошення конкурсу.

Позивач 16.03.2018р. та 20.03.2018р. звертався також з рапортом до Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо можливості прийняття його на службу в органи національної поліції.

За наслідками розгляду наведених звернень, було складено висновок від 03.04.2018р. та листом від 04.04.2018р. №1072 111/19/2018 надана відповідь у якому зазначено про те, що ліквідаційна комісія ГУМВС України у Луганській області не має повноважень для працевлаштування працівників міліції на службу до поліції, та враховуючи закінчення тримісячного строку, встановленого п.9 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень України Про Національну поліцію для призначення колишніх працівників міліції до поліції, для підготовки кадрових документів, необхідних для переходу на службу до Національної поліції відсутні правові підстави. У випадку виявлення бажання проходити службу в поліції, позивачу запропоновано прийняти участь у конкурсному відборі на службі до національної поліції при оголошенні конкурсу.

Наведені відповіді були отримані позивачем 05.04.2018р. що засвідчується відповідними заявами позивача.

Викладеним спростовується висновок суду першої інстанції про те, що питання щодо подальшого проходження служби позивачем в Національній поліції України керівництвом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області не розглядалось.

Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Повноваження Міністра внутрішніх справ України у відносинах з поліцією визначені статтею 16 цього Закону, до яких вирішення питання щодо призначення осіб на посади працівників поліції не віднесено.

Згідно пункту 11 статті 22 Закону № 580-VIII безпосередньо керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.

Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями призначення осіб на посади поліцейських.

Судом також встановлено, що відповідно до направлення на госпіталізацію від 24 травня 2018 року, виданого Центром психіатричної допомоги та професійного психологічного відбору державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області , позивач у період з 04 червня 2018 року по 13 червня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні у Лисичанській міській психіатричній лікарні, про що свідчить довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС за № 8, видана 13 червня 2018 року (арк. спр. 110, 116).

У свою чергу, відповідно до направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, виданого Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 05 квітня 2018 року за № 397, позивач був направлений на медичний огляд до Центру психіатричної допомоги та професійного психологічного відбору державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області для вирішення питання щодо придатності для проходження служби в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 116, 118).

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність

Згідно довідки Лисичанської обласної психіатричної лікарні № 8 від 13 червня 2018 року, позивач у період з 04 червня 2018 року по 13 червня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні (арк. спр. 110, 116).

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач був звільнений з посади з порушенням вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, а тому правомірно скасовано спірний наказ.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно послався на те, що Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

З системного аналізу норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Згідно довідки Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 01 жовтня 2018 року за № 861/111/22-2018 останніми календарними місяцями, що передували звільненню позивача з посади в органах внутрішніх справ, були квітень 2015 року і травень 2015 року. За вказані місяці позивачу всього нараховано 5751,21 грн та 4646,72 грн відповідно. У вказані суми, окрім грошового забезпечення, увійшли виплати за нічні, святкові, індексація та винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 96).

Визначений судом першої інстанції середньоденний розмір грошового забезпечення (без урахування суми індексації та винагороди за участь в антитерористичній операції) становить 123,13 грн. та відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було стягнуто на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05 червня 2018 року по 20 листопада 2018 року в розмірі 14529,34 грн.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року по справі №1240/2047/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року по справі №1240/2047/18 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 березня 2019 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 березня 2019 року

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 27 березня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_1