Постанова

від 27.11.2018 по справі 812/1070/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року справа №812/1070/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника позивача ОСОБА_1. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року (повний текст складено 23 серпня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1070/18 (суддя І інстанції - Борзаниця С.В. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-господарська фірма Мі-Агро до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарська фірма «Мі-Агро» (далі - позивач, ТОВ «ВГФ «Мі-Агро» ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 № 00000031413 про збільшення податку на додану вартість на суму 336668,75 грн., а саме: 269335,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 67 333,75 грн.

На обгрунтуваннят позову зазначено, що 07 грудня 2017 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВГФ «Мі-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.11.2014 по 21.11.2017 ГУ ДФС у Луганській області складений ОСОБА_2 №422/12/32/14/13/38016106 від 07.12.2017 (далі-Акт перевірки), на який позивачем подані заперечення.

05 січня 2018 року відповідачем розглянуті заперечення позивача на акт.

10 січня 2018 року винесене податкове повідомлення-рішення № 00000031413 про збільшення податку на додану вартість на суму 336668,75 грн. (далі - оскаржуване ППР, ППР № 00000031413), а саме: 269335,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 67 333,75 грн., яке 25 січня 2018 року позивачем оскаржено в адміністративному порядку в ДФС.

Рішенням ДФС від 23.03.2018 № 10427/6/99-99-11-01-02-25 ППР № 00000031413 залишене без змін, а скаргу - без задоволення.

У Акті ГУ ДФС у Луганській області зроблений висновок про перевищення виробничої собівартості над договірною при наданні послуг зернового складу у 2015 без жодних розрахунків, а лише на підставі помилкового розрахунку («чернетки» ). Тому, на думку податкового органу, повинні бути складені податкові накладні з типом причини « 17» на суму перевищення.

Зі змісту ОСОБА_2 перевірки вбачається, що посадовими особами контролюючого органу зроблено висновок про реалізацію Позивачем робіт і послуг нижче їх собівартості у 2015 році, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на 269 335,00 грн. виключно на підставі помилкового розрахунку собівартості з технічною помилкою, підписаного неуповноваженою особою.

Відповідачем не здійснений в повному обсязі аналіз первинних бухгалтерських документів, які підтверджують господарські операції позивача з реалізації робіт і послуг за ціною, нижчою їх собівартості, не досліджені питання вартості придбаних товарів/послуг з метою порівняння цін купівлі та продажу з урахуванням обов'язковості ведення платником податку бухгалтерського обліку та складання первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій відповідно до вимог ст. ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Отже, відповідачем не виконано свого обов'язку по проведенню розрахунку собівартості послуг Позивача у 2015 році за результатами аналізу первинних бухгалтерських документів. В ОСОБА_2 відсутні жодні розрахунки собівартості, проведені самостійно ДФС.

При виявленні податковим органом в ході перевірки фактів порушення платником податків вимог податкового законодавства посадові особи контролюючого органу не тільки вправі отримувати копії документів, що підтверджують факти таких порушень, але й обов'язково мають їх додати в якості інформативних додатків до акту перевірки. При цьому такі копії обов'язково мають бути завірені платником податків.

Всупереч наведеному ГУ ДФС у Луганській області мотивує свою позицію лише посиланням на розрахунок собівартості з технічною помилкою виконаного в довільній формі, а не первинними документами, які підтверджують собівартість.

Враховуючи те, що єдиний доказ, на якому ґрунтується висновок перевірки, є спростованим (є неналежним доказом), висновок відповідача про порушення платником вимог Податкового кодексу України є безпідставним та недоведеним.

Розрахунок собівартості з технічною опискою, яка була об'єктом дослідження під час позапланової перевірки, є лише чорновим варіантом, що не включався позивачем до регістрів податкового обліку, була надана до перевірки помилково, а тому не може вважатися допустимим доказом.

Матеріалами справи підтверджується, що про вказані помилки у бухгалтерському обліку розрахунку собівартості позивачем було повідомлено посадових осіб, які проводили перевірку, а також були подані відповідні заперечення на акт перевірки, які необґрунтовано не були враховані податковим органом при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме врахування помилкового розрахунку собівартості стало наслідком відображення показників бухгалтерського обліку як завищення собівартості реалізованої продукції/послуг.

Однак, при правильному відображенні розрахунку собівартості наданих послуг зменшується собівартість реалізованої продукції, що в подальшому було виправлено самим Позивачем шляхом правильного визначення собівартості реалізації продукції/послуг та вказує на те, що доходи від реалізації послуг вище від собівартості.

Частиною 2 ст. 3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996- XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. І ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно листа Мінфіну "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" №31-34000-10- 16/14618 від 29 травня 2009 року, розрахунок собівартості одиниці виготовленої продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

ОСОБА_2 про відмову у наданні позивачем певних первинних документів щодо розрахунку собівартості податковим органом не складалося. Докази про відмову у наданні будь-яких документів щодо розрахунку собівартості посадовими особами Позивача відсутні.

В даному розрахунку собівартості, на який посилається Відповідач, відсутні будь - які посилання на дату видання цього документу.

Отже, наданий ГУ ДФС у Луганській області «папір» , який іменується «Фактична собівартість послуг елеватора за одиницю продукції в 2015 році ТОВ ВГФ Мі-Агро» , не містить доказової інформації, а, отже, такий документ не можна визнати таким, що підтверджує будь який факт. Такий «папір» не можна вважати належно оформленим та підписаним уповноваженою особою первинним документом.

В ОСОБА_2 перевірки вкінці розділу 2.1. Акту де «відповідальні за фінансово-господарську діяльність платника податків є (були) сам Відповідач зазначає: «Головний бухгалтер - ОСОБА_3 (рнокпп - НОМЕР_1) за період з 01.11.2014 року (наказ про призначення №2 від 15.10.2012 року) по 31.03.2017 (Наказ про припинення трудового договору (контракту) №МА000000001-Зв від 28.03.2017).» (сторінка 3 ОСОБА_2).

Тобто, ГУ ДФС у Луганській області визнає, що станом на момент проведення перевірки, тобто майже через рік після звільнення ОСОБА_3 не мала повноважень діяти від імені Позивача (після 31.03.2017).

На підставі вищенаведеного, можна прийти до висновку про відсутність у податкового органу законних підстав у ОСОБА_2 перевірки робити висновки, посилаючись на розрахунок собівартості, не засвідчений підписом уповноваженої особи, без інших об'єктивних доказів на підтвердження висновків ОСОБА_2 перевірки (зокрема, посилань на первинні документи).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 812/1070/18 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 10.01.2018 № 00000031413 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарська фірма «Мі-Агро» про збільшення податку на додану вартість на суму 336668,75 грн., а саме: 269335,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 67 333,75 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарська фірма «Мі-Агро» судовий збір у розмірі 5050,03 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що у період з 22.11.2017 р. по 28.11.2017 р. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2014 р. по 21.11.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.11.2014 р. по 21.11.2017 р., а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складений ОСОБА_2 перевірки, в якому встановлено, зокрема, порушення ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» вимог п. 188.1 ст. 188, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957, в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 269 335 грн., в т. ч. по періодах за січень 2015 року в сумі ПДВ 77 545 грн., за лютий 2015 року в сумі ПДВ 28098 грн., за березень 2015 року в сумі ПДВ 41052 грн., за квітень 2015 року в сумі ПДВ 30494 грн., за травень 2015 року в сумі ПДВ 23168 грн., за серпень 2015 року в сумі ПДВ 27502 грн., за вересень 2015 року в сумі ПДВ 24993 грн., за жовтень 2015 року в сумі ПДВ 11374 грн., за листопад 2015 року в сумі ПДВ 935 грн., за грудень 2015 року в сумі ПДВ 4174 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.11.2014 р. по 21.11.2017 р. ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 2 147121 грн.

В порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» протягом 2015 року занижений обсяг оподатковуваних операцій на суму 1 346675 грн. у зв'язку з різницею між виробничою собівартістю та договірною вартістю з надання послуг зернового складу, на порушення п. 201.4 ст. 201 ПК України та п.20 Порядку при наданні послуг зі зберігання продукції по ціні нижче собівартості не складено податкові накладні з типом причини « 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання» та занижено податок на додану вартість в сумі 269335 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2015 року в сумі ПДВ 77545 грн., за лютий 2015 року в сумі ПДВ 28098 грн., за березень 2015 року в сумі ПДВ 41052 грн., за квітень 2015 року в сумі ПДВ 30494 грн., за травень 2015 року в сумі ПДВ 23168 грн., за червень 2015 року в сумі ПДВ 14186 грн., за липень 2015 року в сумі ПДВ 12193 грн., за серпень 2015 року в сумі ПДВ 8029 грн., за вересень 2015 року в сумі ПДВ 25292 грн., за жовтень 2015 року в сумі ПДВ 4169 грн., за листопад 2015 року в сумі ПДВ 935 грн., за грудень 2015 року в сумі ПДВ 4174 грн.

Відповідно до вказаних норм та фактичних обставин справи ГУ ДФС у Луганській області було прийняте ППР №00000031413 про сплату 269335,00 грн. податку на додану вартість та 67333,75 грн. штрафної (фінансової) санкції.

При проведенні перевірки працівниками ГУ ДФС у Луганській області були враховані всі надані до перевірки ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» документи первинного обліку, синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, дані фінансової звітності, податкової звітності, регістрів бухгалтерського та статистичного обліку, які мали вплив на обрахування податків, що підтверджується узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» додаток № 4 до акту перевірки.

Перевіркою наданих документів ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» за період з 01.11.2014 р. по 21.11.2017 р. встановлено порушення п. 188.1 ст. 188, п. 201.4 ст. 201 ПК України, п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 в окремих податкових періодах 2015 року, а саме: за січень 2015 року, за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року по окремим операціям з окремими споживачами послуг ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» за 2015 рік. Дана інформація викладена в додатку 10 до акту перевірки від 07.12.2017 р. № 422/12/2/14/13-38016106.

У бухгалтерському обліку при наданні послуг складається кореспонденція рахунків Дт 361 «Розрахунки з покупцями» - Кт 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» .

Відповідно до розрахунку фактичної вартості послуг елеватора за одиницю продукції в 2015 р., складеного головним бухгалтером ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» , собівартість зберігання 4 тони продукції становить 24,4 грн., собівартість послуги очищення - 7,7 грн. Під час проведення перевірки документів (актів виконаних робіт-послуг, податкових накладних) встановлено, що надання вищевказаних послуг здійснювалось за цінами нижче собівартості.

Що стосується питання, що Розрахунок фактичної вартості послуг елеватора за одиницю продукції в 2015 р., складений головним бухгалтером ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» ОСОБА_3, яка на момент перевірки була звільнена з посади, то на повідомлення ГУ ДФС у Луганській області від 10.11.2017 р. № 191 ТОВ «ВГФ «МІ- АГРО» відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України надало до перевірки всі необхідні документи за весь перевіряємий період, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема, розрахунок собівартості послуг елеватора за одиницю продукції в 2015 році ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» , що підписана головним бухгалтером ОСОБА_3, яка здійснювала повноваження головного бухгалтера у 2015 році та мала право другого підпису. Таким чином, перевіряючими були використані всі надані первинні та фінансові документи, які підписані посадовими особами, що були відповідальні за фінансово-господарську діяльність ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» .

Вважає, що податкове повідомлення - рішення від 10.01.2018 № 00000031413, яким платнику податків визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 269335,00 грн., штрафних санкцій у сумі 67333,75 грн. є правомірним та прийнятим відповідно до вимог законодавства.

Позивачем надано відзив у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22.11.2017 р. по 28.11.2017 р. (термін проведення перевірки продовжувався з 29.11.2017 р. по 30.11.2017 р.) відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, п. 2 ст. 13 Закону України № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відомостей з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017 р. № 13641270011000406 про припинення юридичної особи ТОВ «ВГФ «МІ- АГРО» , на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 10.11.2017 р. № 735, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Виробничо-господарська фірма «МІ-АГРО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2014 р. по 21.11.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.11.2014 р. по 21.11.2017 р., а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складений акт від 07.12.2017 р. № 422/12/32/14/13/38016106, в якому зазначені, зокрема, порушення ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» вимог п. 188.1 ст. 188, п. 201.4 ст. 201 ПК України, п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957, в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 269 335 грн., в т. ч. по періодах за січень 2015 року в сумі ПДВ 77 545 грн., за лютий 2015 року в сумі ПДВ 28098 грн., за березень 2015 року в сумі ПДВ 41052 грн., за квітень 2015 року в сумі ПДВ 30494 грн., за травень 2015 року в сумі ПДВ 23168 грн., за серпень 2015 року в сумі ПДВ 27502 грн., за вересень 2015 року в сумі ПДВ 24993 грн., за жовтень 2015 року в сумі ПДВ 11374 грн., за листопад 2015 року в сумі ПДВ 935 грн., за грудень 2015 року в сумі ПДВ 4174 грн. (том 1 арк. спр. 66-104).

Так перевіркою встановлено, що за період з 01.11.2014р. по 21.11.2017 р. ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 2 147121 грн.

На думку контролюючого органу, в порушення п. 188.1 ст.188 ПК України ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» протягом 2015 року занижений обсяг оподатковуваних операцій на суму 1 346675 грн. у зв'язку з різницею між виробничою собівартістю та договірною вартістю з надання послуг зернового складу, на порушення п. 201.4 ст. 201 ПК України та п.20 Порядку при наданні послуг зі зберігання продукції по ціні нижче собівартості не складено податкові накладні з типом причини « 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання» та занижений податок на додану вартість в сумі 269335 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2015 року в сумі ПДВ 77545 грн., за лютий 2015 року в сумі ПДВ 28098 грн., за березень 2015 року в сумі ПДВ 41052 грн., за квітень 2015 року в сумі ПДВ 30494 грн., за травень 2015 року в сумі ПДВ 23168 грн., за червень 2015 року в сумі ПДВ 14186 грн., за липень 2015 року в сумі ПДВ 12193 грн., за серпень 2015 року в сумі ПДВ 8029 грн., за вересень 2015 року в сумі ПДВ 25292 грн., за жовтень 2015 року в сумі ПДВ 4169 грн., за листопад 2015 року в сумі ПДВ 935 грн., за грудень 2015 року в сумі ПДВ 4174 грн.

Не погодившись з ОСОБА_2 №422/12/32/14/13/38016106 від 07.12.2017, позивачем 27.12.2017 подано на нього заперечення , які визнані відповідачем необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають врахуванню при прийнятті податкових повідомлень - рішень (том 1 ар. спт. 56-61).

10 січня 2018 року ГУ ДФС у Луганській області винесене повідомлення-рішення № 00000031413 про збільшення податку на додану вартість на суму 336668,75 грн., а саме: 269335,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 67 333,75 грн. (арк. спр. 7), яке було оскаржено.

Рішенням ДФС України від 23.03.2018 №10427/6/99-99-11-01-02-25 залишено без задоволення вказану скаргу Позивача, а ППР від 10.01.2018 № 00000031413 залишено без змін (т.1арк. спр. 62-65).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Спірним питанням даного позову є правомірність застосування відповідачем розрахунку фактичної собівартості послуг елеватора за одиницю продукції в 2015 році ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» , підписаний головним бухгалтером позивача (т. №1, а.с. 151), який застосований відповідачем в ОСОБА_2 перевірки (т. №1, а.с. 78).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наступного.

Розрахунок фактичної собівартості послуг елеватора за одиницю продукції в 2015 році ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» (далі - Розрахунок) (т. №1, а.с. 151) підписаний головним бухгалтером ОСОБА_3 одноособово та скріплений печаткою позивача. При цьому вказаний розрахунок не містить дати його проведення та відомостей, що головний бухгалтер підписав Розрахунок на підставі довіреності.

ОСОБА_3 припинила трудові відносини з позивачем 31.03.2017 (т. №1, а.с. 8).

Перевірка відповідачем діяльності позивача проводилася за період з 01.11.2014 по 21.11.2017. Розрахунок наданий за період 2015 року, тобто за період, який охоплювався перевіркою. Як наслідок, з урахуванням факту відсутності дати складання спірного розрахунку посилання позивача на факт звільнення ОСОБА_3 у березні 2017 року як на підставу неврахування розрахунку як належного доказу є незмістовним.

Судом першої інстанці встановлено наступні обставини.

Відповідно до п.п. 9.3.16 Статуту позивача встановлюється наступний порядок підписання договорів, фінансових документів, а також кореспонденції Товариства від імені Товариства:

- право підпису без довіреності має директор або виконуючий обов'язки директора;

- у випадку відсутності директора право підпису надається його заступникам за умови отримання від директора відповідної довіреності;

- право підпису може бути надано іншим особам шляхом надання довіреності директором;

- право надання довіреностей має виключно директор; така довіреність може містити умову про право повіреного на передоручення наданих йому повноважень чи їхньої частини. Передоручення має бути вчинене у нотаріальній формі.

Інші особи не мають права підпису під документами Товариства (Т №1, а.с. 214).

Згідно посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» він здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про стан підприємства.

Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності з нормативними актами, затвердженими формами та інструкціями на підставі окремої Довіреності.

Надає консультативну допомогу Директору у перерахуванні податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань.

Здійснює допомогу керівнику у контролі за дотриманням вимог бухгалтерського обліку, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Забезпечує консультативну допомогу для ведення бухгалтерського обліку.

Забезпечує консультаціями при перевірці стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах.

Розділом ІІІ посадової інструкції визначені права головного бухгалтера, серед яких не передбачено підписання від свого імені без довіреності будь-якої документації Товариства від імені Товариства (Т №1, а.с. 219).

Судом достовірно встановлено, що Розрахунок, який покладено за основу перевіряючими, був підписаний головним бухгалтером без наявності довіреності одноособово підписувати такий документ від імені Товариства. Позивачем не зазначалося та не надавалося доказів видачі відповідної Довіреності головному бухгалтеру ОСОБА_3 на підписання Розрахунку. Також таких доказів не зазначено та не надано відповідачем, а також не виявлено судом.

Таким чином, з урахуванням положень п.п. 9.3.16 Статуту ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» та посадової інструкції головного бухгалтера цього Товариства відсутні підстави визнавати Розрахунок як документ, підписаний повноважною посадовою особою від імені Товариства.

З урахуванням положень посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «ВГФ «МІ-АГРО» Розрахунок можна вважати як документ в рамках надання консультативної допомоги для ведення бухгалтерського обліку, а не як офіційний документ від імені Товариства.

Як наслідок, у відповідача зовсім були відсутні підстави застосовувати Розрахунок як належний доказ розрахунку собівартості та посилатися на нього в ОСОБА_2 перевірки з відповідними висновками, а також на підставі таких висновків виносити спірне ППР.

Колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги на підтвердження правомірності дій контролюючого органу, про те , що головний бухгалтер мав право другого підпису згідно наказу № 1 від 01.01.2013 року з огляду на те, що у зазначеному Розрахукнку відсутній перший підпис - директор або виконуючий обов'язки директора. Колегія суддів зазначає, що наявність другого підпису за відсутності першого підпису не надає відповідному Розрахунку будь-якої юридичної сили.

Позивачем надана первинна бухгалтерська документація на підтвердження вчинення відповідних господарських операцій, які свідчать про відсутність порушень п. 188.1 ст. 188 ПК України.

При наданні копій бухгалтерських документів були в наявності технічні невідповідності, які за своїм змістом не тягнуть за собою наслідків визнання спірних висновків в ОСОБА_2 перевірки вірними.

Натомість, відповідач як в ОСОБА_2 перевірки, так і при розгляді даної справи не навів розрахунку з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які б свідчили про обґрунтованість показників, вказаних у Розрахунку.

Також судом не виявлено доказів наявності первинних документів бухгалтерського обліку позивача, які б свідчили про правильність зроблених в Розрахунку обчислень, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач внаслідок неповноти та однобокості проведення перевірки дійшов до висновків, викладених в ОСОБА_2 перевірки, неправомірно внаслідок неповноти з'ясування обставин дійшов до хибного висновку про порушення позивачем положень п. 188.1 ст.188 ПК України, що є підставами для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 812/1070/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 812/1070/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_4