Рішення

від 29.11.2018 по справі 826/13694/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2018 року № 826/13694/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БІК Груп доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бік Груп (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ: 39090540) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018:

№ 0005861402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього на 174 567,00 грн. (за податковим зобов'язанням + 139 993 грн.; за штрафними санкціями 34 574 грн.);

№ 0005871422, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 434 537 грн. (податкове зобов'язання + 289 691 грн.; за штрафними санкціями 144 846 грн. - 50%).

Щодо ППР від 18.05.2018 № 0005861402 позивач зазначає, що суть доводів ГУ ДФС в обґрунтування висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень зводиться до начебто нездійснення господарських операцій по відносинам з ФОП ОСОБА_1, який фактично надавав позивачу комплекс бухгалтерських послуг по відновленню, на підставі первинних документів за період 2014 - 2017, баз даних, електронної звітності позивача, які постраждали, були втрачені внаслідок атак сумнозвісного вірусу Petya .

За результатами виконаних робіт по відновленню звітності за період 48 місяців, було складено акт виконаних робіт. Вартість робіт по відновленню даних за 1 місяць - 15 000 грн. Загальна вартість робіт згідно з актом від 27.12.2017 склала 720 000 грн.

Таким чином, позивач вважає, що враховуючи обов'язок ведення обліку та, відповідно, відновлення даних обліку, позивач мав право укласти такий договір з метою відновлення даних обліку, а відтак, позивач вважає правомірним формування податкових вигод за вказаною операцією та, відповідно, вважає безпідставними претензії відповідача у вигляді оскаржуваних рішень.

Позивач зазначає про безпідставність посилань відповідача відносно того, що з приводу кібератак він не звертався до правоохоронних органів, до органів ДФС, оскільки вважає за свій обов'язок поновити дані баз даних, електронної звітності та акцентує увагу на тому, що атака була масовою, що є загальновідомим фактом, а з боку державних органів не було чітких роз'яснень. У той же час, як зазначає позивач, на підприємстві було проведено службове розслідування в ході якого і прийнято рішення про відновлення даних електронного обліку за допомогою профільного фахівця.

Позивач зазначає також, що відповідно до висновків Акту перевірки позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 задекларовані різниці у сумі 129 775 грн. до зменшення фінансового результату і 129 775 грн. до збільшення фінансового результату. Перевіркою встановлено їх заниження на 48 300 грн., у т.ч. за 2016 - 48 300 грн. Позивач в контексті наведеного та положень п/п. 134.1.1. ПК України зазначає, що оскільки річний дохід не перевищував 20 млн.грн., об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату відповідно до прийнятого рішення платника податків. Сама ж подача додатку PI викликане програмним збоєм автоматизованої системи бухгалтерського обліку та поданий у складі декларації з податку на прибуток помилково.

Щодо ППР від 18.05.2018 № 0005871 позивач зазначає, що основним видом діяльності позивача є надання послуг з виробництва зовнішньої реклами та елементів інтер'єру. Деяка продукція, яку надає позивач: світлові вивіски, дахові установки, рекламні стелі, вакуум-формування, штендери, поклейка вітрин та інших площин самоклеючою плівкою; послуги з брендування автомобільного транспорту. Клієнтами є банки, пошта, мережеві магазини. Оскільки послуги надаються на всій території України, позивач залучає підрядників, які здійснюють відповідні монтажні роботи зовнішньої реклами. Такими контрагентами є особи, про яких згадується в Акті перевірки.

Позивач зазначає, що за висновками відповідача, відносно завищення сум податкового кредиту за відносинами з низкою підприємств, не підтверджені належним чином. Однак, позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки на вимогу контролюючого органу протягом доби були надані всі первинні документи по відносинам із цими підприємствами. Так, позивач (т.1, а.с. 9-13) наводить перелік первинних документів та податкових накладних за відносинам із цими контрагентами та додає копії документів за цими відносинами до позовної заяви. При цьому, позивач наголошує, що суми ПДВ фактично сплачені у вартості послуг. Окремо позивач також зазначає, що кожний договір із контрагентами містив візуалізацію об'єктів стосовно яких проводились роботи.

Позивач в контексті вищенаведеного акцентує увагу на тому, що висновки контролюючого органу по суті сформовані виходячи із змісту ухвал слідчих суддів щодо ухвал в рамках кримінальних проваджень, які містяться в ЄДРСР, у зв'язку з чим відповідач приходить до висновку про фіктивний характер угод з контрагентами, які у свою чергу, на думку позивача, не мають будь-якого відношення до діяльності позивача.

У поясненнях від 04.10.2018 позивач наголошує, що відповідачем не було проведено жодних фактичних перевірок чи огляду об'єктів, де надавалась послуги.

Відтак, враховуючи викладене у позовній заяві та додані до неї документи, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач , з підстав, викладених в Акті перевірки, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись, крім іншого, на ухвали слідчих суддів в рамках кримінальних проваджень.

При цьому, у заяві від 03.10.2018 представник відповідача зазначив, що відсутні вироки суду у кримінальних провадженнях, зазначених в Акті перевірки.

Ухвалою від 03.09.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою 05.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. 04.10.2018 позивач звернувся із клопотанням про пришвидшення розгляду справи, оскільки від результатів розгляду справи залежить участь товариства у тендерних закупівлях.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне .

ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ БІК ГРУП (код ЄДР 39030540) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. За результатами перевірки складено акт від 26.04.2018 № 276/26-15-14-02-02/39030540 (далі - Акт перевірки ).

Відповідно до Акту перевірки товариство є платником, зокрема, ПДВ на підставі свідоцтва від 01.02.2014. Зазначено в п. 2.7. Акту перевірки оригіналів документів, відповідей на запити, в окремих випадках із зазначенням надано частково .

Зазначається, що відповідно до наказу про облікову політику від 31.12.2014 № 1 товариством застосовується спрощена система обліку, як малого підприємства.

З Акту перевірки вбачається (т.1, а.с. 24), що до основного виду діяльності товариства відноситься виробництво і монтаж вивісок та інших рекламних елементів зовнішнього та внутрішнього оформлення, брендування корпоративного і громадського транспорту на території України.

Щодо доходу та фінансового результату до оподаткування, визначеного за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік (п/п. 3.1.1.1 Акту перевірки), встановлення заниження задекларованих показників у рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків, визначений за правилами бухгалтерського обліку встановлено їх заниження на 2 227, у т.ч. за 2015 рік. (далі - перший епізод ).

Зазначено в контексті наведеного, що ТОВ БІК ГРУП здійснювало взаємовідносини з ТОВ ГРАФДИЗАЙНУ-15 (код 32504911) (попередня назва Ві Ар Саплай) на підставі рахунків від 26.01.2015 № 217 та від 19.01.2015 № 103 відповідно на суми: 999 грн. з ПДВ - 166,50 грн. та на суму 1227,60 грн. з ПДВ - 204,60 грн. Поставки оформлені видатковими накладними від 30.01.2015 та від 21.01.2015. Видано податкові накладні від 29.01.2015 та, відповідно, 20.01.2015 (т.1, а.с. 25). Номенклатура поставки - модулі світлодіодні, відповідно, 50 шт. та 60 шт. Розрахунки проведені. Товар оприбутковано на суму 2226,60 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 371,10 грн.

Щодо контрагента встановлено, що згідно даних 1ДФ у 2015 році на підприємстві працювало 12 осіб, основні засоби не декларувалися, свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.11.2015. Перевіркою не підтверджується джерело походження придбаного товару (модулі світлодіодні). При цьому, відповідач наводить ланцюг постачання з чотирьох товариств до операції з позивачем (т.1, а.с. 26), посилаючись на те, що за кодом товар був відсутній у п'ятого підприємства в ланцюгу.

Надалі відповідач наводить в акті перевірки зміст ухвал слідчих суддів навіть не відносно контрагента позивача, а взагалі щодо товариств, з якими позивач не вступав у господарські відносини. При цьому, не наводяться навіть реквізити таких ухвал.

Враховуючи наведене, відповідач робить висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Водночас, цитуючи положення п/п. 14.1.13 ПК України та п.п. 5 та 7 П(С)БО 15 Доходи , відповідач робить висновок, що товар все-таки отриманий позивачем, але безоплатно (а.с. 29) та вважає, що 2227 грн. повинні були бути віднесені до інших доходів за 2015 рік, що також вплинуло на формування об'єкту оподаткування ПДВ (п/п. 3.1.2.2. Акту перевірки).

Крім того, другий епізод в Акті перевірки досліджено відносини позивача з ФОП ОСОБА_3 (т.1, а.с.29-37) та зазначено, що в порушення вимог п. 44.1., п/п. 134.1.1., п. 7 П(С)БО 16 Витрати , ТОВ БІК ГРУП завищено витрати у рядку 2180 звіту про фінансові результати Інші операційні витрати на суму 720 000 грн. за 2017; встановлено заниження позитивного значення фінансового результату до оподаткування, зокрема, за 2017 на суму 720 000 грн. (рядок 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуто або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ).

Відповідач посилається на умови договору між вказаними особами, укладеного 01.08.2017 № 0108/2017, яким передбачено надання позивачу комплексу бухгалтерських послуг, до якого входить ряд дій, спрямованих на відновлення бухгалтерського обліку Замовника згідно наявної первинної документації за 2014 - 2017 (48 місяців). Надалі наведена деталізація послуг (т.1, а.с. 31). Між сторонами складено акт надання послуг від 29.12.2017 № 3 на суму 720 000 грн. з номенклатурою поставки Консультації з питань відновлення бухгалтерського обліку за 2014 - 2017 рік . Станом на 31.12.2017 наявна кредиторська заборгованість перед ФОП у розмірі 720 000 грн.

Відносно вищенаведеного під час перевірки також надано наказ від 05.06.2017 № 1/25 Про створення комісії щодо наслідків вірусної атаки та акт від 09.06.2017 № 1, яким затверджено наступне: комп'ютерні бази даних бухгалтерського обліку втрачені остаточно і відновленню не підлягають; резервні копії, що зберігалися на комп'ютері, на якому ведеться бухгалтерський облік також втрачені остаточно і відновленню не підлягають; було встановлено, втрата баз даних відбулась не з вини працівників, а внаслідок вірусу і є форс мажорною ситуацією; рекомендовано найняття спеціаліста з бухгалтерського обліку, який забезпечить повне відновлення з моменту створення підприємства; вирішено вжити заходів комп'ютерної безпеки з метою недопущення подібних випадків у майбутньому, а бухгалтеру забезпечити періодичне зберігання комп'ютерних баз на окремому носії.

Відносно контрагента встановлено, що основний вид діяльності - діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; консультування з питань оподаткування.

Однак, як зазначено в Акті перевірки, товариство не зверталося до правоохоронних органів із заявою про факт кібератаки на комп'ютерну мережу, відсутня довідка про порушення кримінального провадження, товариство не повідомляло контролюючі органи про факт кібератаки на комп'ютерну мережу.

Додатково в Акті перевірки зазначається, що контролюючий орган звертався із запитом щодо втрат, пошкодження, виїмки первинних документів на підставі яких здійснювалося формування обліку та товариством надано відповідь, що втрат документів не було.

Між тим, як вже зазначалося, позивач підтверджує, що втрат документів не було, були втрачені дані комп'ютерних баз обліку.

Відтак, в Акті перевірки зазначається, що зважаючи на вищевикладене не можливо підтвердити реальність господарських операцій з наступних причин: дефектність документів; неодноразове надання оборотно-сальдових відомостей та аналізів рахунків з різними показниками; показники заборгованості бухгалтерського обліку не відповідають даним фінансової звітності на загальну суму 720 000 грн; позивач не звертався до правоохоронних органів, втрат документів не було; дані взаємовідносини документально оформлені минулими датами для уникнення розбіжностей між показниками звіту про фінансові результати та даними бухгалтерського обліку. Відтак, відповідач вважає (т.1, а.с. 36), що позивачем завищено витрати на 720 000 грн. за 2017 рік.

Крім наведеного, в Акті перевірки зазначається (далі - третій епізод ; т.1, а.с. 37), що перевіркою задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларації Різниці , які виникають відповідно до Податкового кодексу України встановлено їх заниження всього у сумі 48 300 грн. за 2016 рік.

Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському обліку витрат на створення резерву сумнівних боргів на суму 48 300 грн. за 2016 рік, що підтверджується проводкою: Дт 944 Сумнівні та безнадійні борги Кт 381 Резерв сумнівних боргів .

З посиланням на положення п/п. 134.1.1., п/п. 138.2.1. ПК України відповідач зазначає, що за період 2015, 2016 роки товариством не приймалося рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці. Дане рішення підтверджується відсутністю позначки в основній частині декларації з податку на прибуток у полі наявність рішення , а також у полі Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці - відсутній номер та дата розпорядчого документа підприємства, на підставі якого приймається таке рішення, як це передбачено Порядком складання Декларації з податку на прибуток.

Таким чином, як зазначено в Акті перевірки (т.1, а.с. 39) в порушення п/п. 139.2.1., 134.1.1. ПК України товариством не відображено різницю, на яку збільшується фінансовий результат в п.2.1.2. Сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства всього у сумі 48 300 грн. за 2016, в результаті чого, об'єкт оподаткування по податку на прибуток за 2016 занижений на 48 300 грн.

Зведені дані за цими епізодами зазначені у таблиці, що є додатком № 9 до Акту перевірки (т.1, а.с. 84), де визначено відхилення: фінансовий результат до оподаткування: + 2227 грн., +720 000 грн.; різниці + 48300 грн.

В Акті перевірки також вказується, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 товариство задекларувало податку на прибуток у сумі 189 034 грн. Перевіркою встановлено застосування в рядку 06 Декларації з податку на прибуток за 2015 ставки податку у розмірі 17%. У той же час, згідно п. 136.1. ПК України (в редакції 2015 року) базова (основна) ставка податку становить 18%. Таким чином, за висновком контролюючого органу товариством занижено податок на 1298 грн. за 2015 рік.

Відтак, підсумовуючи , контролюючий орган робить висновок, що внаслідок вищезгаданих порушень встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 139 993 грн., у т.ч.: 2015 - 1699 грн; 2016 - 8694 грн., 2017 - 129 600 грн.

Щодо податку на додану вартість (п/п. 3.1.2. Акту перевірки; т.1, а.с. 40), а саме, в частині визначення податкового кредиту з ПДВ (п/п. 3.1.2.2. Акту перевірки; т.1, а.с. 41), контролюючий орган приходить до висновку про його завищення на загальну суму 387 133 грн.: січень 2015 - 16 588 грн.; лютий 2015 - 29 788 грн.; березень 2015 - 51 066 грн., квітень 2015 - 95 982 грн., травень 2015 - 33 155 грн., червень 2015 - 48 763 грн., липень 2015 - 11233 грн., березень 2016 - 800 грн., квітень 2016 - 1050 грн., грудень 2016 - 65 953 грн., січень 2017 - 32 755 грн.

Між тим, враховуючи строки давності, заниження податку розраховано з квітня 2015 року (т.1, а.с. 68. 130) у загальній сумі 289 691 грн. щодо порушень, встановлених у п. 3.1.2.2. Акту перевірки. Згідно з оскаржуваним ППР № 00005871402 від 18.05.2018 визначено зазначену вище суму податкового зобов'язання з ПДВ та штрафні санкції - у розмірі 50% у зв'язку з повторністю застосування, враховуючи обставини, визначені в передостанньому абзаці на стор. 52 Акту перевірки (т.1, а.с.69).

Так, у п. 3.1.2.2 Акту перевірки Податковий кредит зазначається про взаємовідносини позивача з низкою підприємств, які, на думку відповідача, не мали реального характеру.

Щодо взаємовідносин товариства (позивача) з ПП ОСОБА_4. (код 39369128) - підрядник , в Акті перевірки відповідач зазначає про укладання договору № 2306151 від 23.06.2015 (далі - четвертий епізод ). Предметом договору є виготовлення та монтаж рекламної продукції у м. Черкаси. Вартість робіт - 38 640 грн. з ПДВ. Відповідач також посилається в Акті перевірки (т.1, а.с. 44) на низку аналогічних договорів, укладених між вказаними особами по виготовленню рекламних елементів (вивіски, брендування авто), у т.ч. розробці технічної документації та погодження її. Об'єкти виконання робіт знаходяться в різних територіальних містах України (Рівне, Хмельницький, Суми, Чернівці, Івано-Франківськ, Одеса, Чернігів та інші).

На стор. 27 Акту перевірки наведено перелік акті здачі-прийняття робіт за період березня - червня 2015 року з реквізитами, із зазначенням номенклатури поставки. Всього вартість робіт/послуг склала 879 936,00 грн. Окрім того, на стор. 27 - 28 Акту перевірки визначено перелік податкових накладних всього на суму 879 936 грн. з ПДВ - 146 656 грн., які відображені в ЄРПН. Кредиторська заборгованість відсутня.

В Акті перевірки контролюючи органом висунуто наступні претензії до вказаних угод та її учасників: відсутність будь-яких дозвільних документів на оформлення рекламної продукції, та проектної документації (вивісок, тощо); анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП ОСОБА_4. 05.08.2016; договори укладені в Києві, а об'єкти робіт/послуг знаходяться в інших містах.

Надалі контролюючий орган аналізує ланцюг постачання послуг та зазначає, що ПП ОСОБА_4. придбавав зазначені послуги у ТОВ ДК АЦТЕК , однак, надалі, по ланцюгу постачання ТОВ ДК АЦТЕК не встановлено придбання вищезгаданих послуг від контрагентів-постачальників.

Тобто, за логікою контролюючого органу послуги, які зазвичай споживаються у процесі їх надання, або роботи, в обов'язковому порядку мають придбаватися по ланцюгу постачання і не можуть вироблятися/надаватися безпосереднім контрагентом, інакше це має кваліфікуватися як безтоварна операція.

Між тим, контролюючий орган також зазначив про вивчення судових рішень в ЄРПН та встановлення наявності у ньому ухвал слідчих суддів у рамках кримінальних проваджень на підставі яких відповідач стверджує про створення ПП ОСОБА_4. з метою прикриття незаконної діяльності направленої на ухилення від сплати податків.

Надалі, відносно взаємовідносин позивача з ТОВ УПБК (надалі - п'ятий епізод ) відповідач в Акті перевірки зазначає про укладання договору № 2506151 (стор. 30 Акту перевірки) щодо виготовлення рекламних елементів. Зазначається про підписання актів від 30.06.2015 на загальну суму 69 720 грн. з ПДВ - 11620 грн. та видачу податкових накладних від 30.06.2015.

В Акті перевірки зазначається про відсутність будь-яких дозвільних документів на оформлення рекламної продукції. Кредиторська заборгованість відсутня. Зазначається про розбіжність з податковими зобов'язаннями контрагента на 11 620 грн. у зв'язку з тим, що податкова звітність контрагента із задекларованими зобов'язаннями не визнана податковою звітністю. Свідоцтво платника ПДВ контрагента анульовано 16.09.2015. Враховуючи те, що контрагент не придбавав по ланцюгу зазначені роботи/послуги відповідач робить висновок про неможливість встановити фактичного виконавця послуг.

Знову-таки, відповідач з посиланням на ухвали слідчих суддів в рамках кримінальних проваджень та аналітичні дослідження зазначає, що правочин між ТОВ Еліт Груп , яка не має будь-якого відношення до взаємовідносин з позивачем, та ТОВ УПБК здійснені без мети настання реальних наслідків.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Вітал Тренд (надалі - шостий епізод ) зазначає (стор. 48 Акту перевірки) про укладання аналогічного договору, складання актів від 29.01.2015 на суму 69 720 грн. щодо виготовлення рекламних елементів. Кредиторська заборгованість відсутня. В Акті перевірки зазначається про відсутність будь-яких дозвільних документів на оформлення рекламної продукції. Зазначається про розбіжність з контрагентом відносно податкових зобов'язань контрагента з ПДВ у зв'язку з тим, що податкова декларація контрагента взята до відома . ГУ ДФС зазначає, в якості претензії, те, що договір підписано в Києві, а акти на об'єкти - в м. Івано-Франківськ. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.03.2015. Як зазначає відповідач, по ланцюгу постачання встановити фактичного виконавця послуг не виявляється можливим.

Крім того, в контексті вищезгаданого контрагента, ГУ ДФС посилається на невідомі матеріали кримінального провадження (стор. 32 Акту перевірки) з яких він вбачає, що контрагента створено для прикриття незаконної діяльності направленої на ухилення від сплати податків.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП Актив Сільвер (далі - сьомий епізод ) контролюючий орган зазначає про відсутність дозвільних документів на оформлення рекламної продукції, та проектної документації вивісок, тощо). Між тим, зазначає, що на підставі типових договорів підряду (у т.ч. щодо брендування авто) складено акти здачі робіт від 29.05.2015, 30.03.2015, 27.03.2015, 26.03.2015, 25.03.2015, 16.03.2015, 04.03.2015, 03.03.2015, 27.02.2015, 27.02.2015 всього на суму 364 504 грн. з ПДВ - 60 750,66 грн. зазначається про формування податкових накладних на зазначену вище суму з ПДВ (деталізація - стор. 33 Акту перевірки; т.1, а.с. 50). Кредиторська заборгованість відсутня. Серед претензій до вказаних операцій, відповідач зазначає укладання договору в м. Київ, а актів - м. Одеса, м. Черкаси, м. Рівне, м. Київ. Свідоцтво платника ПДВ контрагента анульовано 16.08.2016. ГУ ДФС стверджує в Акті перевірки, що ПП Актив Сільвер придбавав зазначені послуги у ТОВ ДК АЦЕТЕК та ТОВ КОНЕКТ КОМПАНІ , які, крім іншого, не подали звітів щодо наявності основних засобів. Відтак, формується висновок, що встановити фактичного виконавця послуг не виявляється можливим.

Крім того, в контексті вищезгаданого контрагента, ГУ ДФС посилається на невідомі матеріали кримінального провадження (стор. 34 Акту перевірки) з яких він вбачає, що контрагента створено для прикриття незаконної діяльності направленої на ухилення від сплати податків.

По суті аналогічні висновки відповідачем зроблено і по взаємовідносинам позивача з ТОВ ВІЄН ЛТД (т.1, а.с. 53-55) щодо виконання робіт з виготовлення рекламних елементів (акти та податкові накладні від 08.07.2015 на суму 67400 грн. з ПДВ 11 233,34 грн.), ПП МАЙСТЕР ПАРКТІКЕР (т.1, а.с. 55-56), ТОВ Медіум Прайм (т.1, а.с. 56-58), ТОВ Гарде-Плюс (т.1, а.с. 58-59), ПП Концепт Прінт (т.1, а.с. 59-61), ТОВ Продідустрія (т.1, а.с. 61-62), а також відносно ТОВ Графдизайну-15 (висновки у п. 3.1.1.1. Акту перевірки).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ БЄЛОВА (т.1, а.с. 51-35), за відносинами з яким позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 1 850 грн. ПДВ при загальній вартості операцій 11 100 грн. (акти від 07.04.2016, 05.04.2016, 04.04.2016, 31.03.2016 та податкові накладні на ці ж дати), відповідачем зазначено, що кредиторська заборгованість відсутня. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.09.2017. Зазначається, що контрагент не придбавав для позивача послуги/роботи ( послуги автовежі ) у зв'язку з чим, на думку відповідача, неможливо встановити фактичного виконавця послуг, які, виходячи з логіки Акту перевірки, повинна надавати інша особа, ніж контрагент позивача. Водночас, контролюючий орган посилається на аналіз інформації в ЄДРСР та встановлення наявності вироку від 29.11.2016 відносно Особа-2. Зазначається, що в рамках кримінального провадження 12016100060006677 затверджено угоду про визнання винуватості від 18.10.2016 за обвинуваченням Особа-2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Відтак , відповідач вважає, що по взаємовідносинам із зазначеним контрагентами операції не виконувались, у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, в порушення п. 44.1., п. 185.1., 188.1., п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6. ПК України позивачем допущено заниження ПДВ по періодам, як зазначено вище.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносно епізодів, пов'язаних з висновками відповідача щодо нездійснення операцій за відносинами із вищезгаданими контрагентами (епізоди 1, 2, 4 і надалі, у т.ч. за відносинами з ТОВ ВІЄН ЛТД ПП МАЙСТЕР ПАРКТІКЕР , ТОВ Медіум Прайм , ТОВ Гарде-Плюс ПП Концепт Прінт , ТОВ Продідустрія , ТОВ Графдизайну-15 , ТОВ БЄЛОВА ), слід зазначити наступне.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи щодо донарахування сум ПДВ та податку на прибуток відносно взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами положення :

- ПК України (в редакції з 2015 року), а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п/п. 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), п/п. 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення постачання послуг ), п/п. 14.1.203 (щодо визначення продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення розумна економічна причина (ділова мета) ),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств), а саме: п/п. 133.1.1. (щодо визначення платників), п/п 134.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п. 135.1. (щодо бази оподаткування), ст. 137 (щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємства), п. 138.2. (щодо випадків, коли фінансовий результат до оподаткування зменшується), п. 138.1. (щодо випадків збільшення фінансового результату), положень розділу ІІІ ПК України (в редакції до 01.01.2015);

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (із змінами), щодо визнання витрат, складу витрат,

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290,

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20,

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 185.1. (щодо визначення об'єкт оподаткування ), п п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту),

- ч. 2. ст. 3. ( фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку ), ч. 1 ст. 9 ( підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи ), ст. 1 (щодо визначення термінів) Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію );

- п/п. 16.1.2. ПК України (щодо обов'язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов'язку подання звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),

- а також положення ст. 204 ЦК України (щодо правомірності правочину), глави 63 ЦК України (щодо вимог до господарської операції за договором про надання послуг), глави 65 ЦК України,

- ст. 62 Конституції України (щодо невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду),

- ст. 205 КК України (фіктивність підприємства),

суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності певних обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту в контексті розглядуваних операцій, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності , як складової принципу верховенства права.

У даному випадку , враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами (щодо податку на прибуток та ПДВ), наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак податковий орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , складають по суті набір слів, не пов'язаних між собою логічним зв'язком, обставинами та нормативними вимогами. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, не обтяжені логічним зв'язком із зазначеними в Акті перевірками обставинами та застосованими нормами права, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень (щодо ПДВ та податку на прибуток).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Наведені ж відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Так, відносно посилань відповідача на ухвали слідчих суддів, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на загальновідому та поширену практику, неодноразово встановлену у судових рішеннях, за якою реєстрація кримінальних проваджень зазвичай призводила до нарахування податкових зобов'язань лише за самим фактом реєстрації проваджень, що суперечить ст. 62 Конституції України. Ця практика також свідчить про те, що у багатьох випадках керівники таких підприємств надалі, при оскарженні податкових рішень у суді, заявляли про тиск під час розслідування з метою добитися слідчими органами бажаного результату для цілей визнання фіктивної діяльності підприємств. Відтак, само по собі зазначення щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, вказані в Акті перевірки ухвали слідчих суддів, щодо яких, до речі, навіть не визначено реквізитів цих проваджень, не є належними та допустимими доказами в контексті спірних відносин, а відтак, не можуть братися судом до уваги. При цьому, всупереч обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, копії вказаних ухвал так і не додані до матеріалів справи, хоча ухвалою від 05.09.2018 суд витребовував у відповідача копії всіх матеріалів, на які міститься посилання в Акті перевірки.

Що стосується посилання відповідача на вирок від 29.11.2016 щодо ТОВ БЄЛОВА (щодо затвердження угоди про визнання винуватості) слід зазначити, що відповідачем так і не надана копія цього вироку з відомостями про набрання ним законної сили. Відповідачем в акті перевірки та надалі так і не розшифровано, хто мається на увазі під Особою-2 в контексті операцій із зазначеним контрагентом. З копію цього вироку, отриманого з ЄДРСР вбачається, що в ЄДРСР відсутня відмітка про набрання цим вироком законної сили. Більш того, з його змісту вбачається, що обставини підробки документів щодо перепродажу зазначеного товариства невстановленим особам стосуються періоду липня 2016 року, у той час коли операції з позивачем проведені у період березня-квітня 2016 року. Беручи до уваги викладене, відповідні доводи відповідача, викладені в Акті перевірки, не можуть бути покладені в основу висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних рішень. При цьому, з податкового розрахунку 1ДФ за 2 кв. 2016 року вбачається, що у контрагента працювало три особи (т.2, а.с. 27) та відповідачем не доведено недостатності вказаної кількості осіб для виконання спірних операцій.

Що стосується посилання відповідача на відсутність дозволів на рекламу, слід зазначити, що в Акті перевірки не зазначено нормативних підстав, які перешкоджають виготовленню власне рекламної продукції та її розміщенню. В контексті наведеного слід зазначити, що відповідачем визнається та не заперечується, не спростовується тих обставин, що роботи виконувались позивачем на замовлення інших осіб які, у разі встановлення певних вимог, зокрема, до вивісок, і є особами, відповідальними за дотримання встановлених прави та процедур. Позивач у даному випадку є виконавцем, який залучав по суті субпідрядників.

У той же час , позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, результати фотофіксації в договорах об'єктів розміщення зовнішньої реклами, а також зведені відомості та звітність (т. 2, а.с. 87 і далі), які у сукупності та враховуючи факт оплати, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами сторін та печатками сторін.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки та розгляду справи документів.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Наступне анулювання реєстрації контрагентів платниками ПДВ не змінює обставин того, що на час вчинення відповідних операцій контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ. При цьому, слід додати, контролюючий орган не надав документально підтверджених відомостей щодо анулювання реєстрації контрагентів позивача платниками ПДВ.

Що стосується випадків розбіжностей з даними контрагентів відносно ПДВ внаслідок того, що контролюючий орган за місцем реєстрації контрагента не визнав звітність контрагента або взяв її до відома жодним чином не впливає на права позивача щодо формування податкового кредиту у наведених вище випадках. Більш того, контролюючий орган не надав під час перевірки доказів невизнання податкової звітності контрагентів.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку і не доведено, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід окремо зазначити, що під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій та повинні були бути наявні у контрагентів, але були відсутні.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що номенклатура придбання позивачем послуг/робіт по ланцюгу постачання (у контрагентів) не відповідає номенклатурі придбання цими контрагентами цих робіт/послуг у інших осіб суб/субпідрядників , суд зазначає, що відповідачем, крім іншого, не надано будь-якого документального підтвердження та співставлення (дослідження) номенклатури придбання/постачання послуг/робіт по ланцюгу (витяги з баз даних тощо) на що він, однак, посилається в Акті перевірки. Більш того, слід зазначити, що послуги споживаються у момент їх надання, по суті створюються особою, яка їх надає та відповідачем не доведено обов'язку контрагентів придбавати ці послуги ще у інших осіб, що стосується і робіт, які доручались позивачем своїм контрагентам. При цьому, за умовами договорів саме первинні замовники отримували технічну документацію, що, відповідно, зумовлює її відсутність у позивача.

Додатково, щодо окремих контрагентів, слід додати наступне.

Так, щодо висновків про невизнання витрат та податкового кредиту за відносинами з ТОВ ГРАФДИЗАЙНУ-15 предметом поставки були модулі світлодіодні 50 шт. та 60 шт., сума ПДВ 371,10 грн. Як зазначає сам відповідач, у 2015 році на підприємстві працювало 12 осіб та не надає документально підтверджених відомостей, які б ставили під сумнів реальність вказаної операції. Суд вважає жодним чином не доведеними висновки про безоплатну поставку цієї продукції та відсутність у позивача підстав для формування податкових вигод за відносинами з цим контрагентом.

Щодо невизнання витрат за відносинами з ФОП ОСОБА_3 внаслідок висновку відповідача про нездійснення вказаних операцій, слід зазначити, що на підтвердження вказаних витрат позивачем надано наказ та акт, в якому аргументовано доведена необхідність придбання послуг по відновленню баз даних внаслідок вірусної атаки, масштабне здійснення якої є загальновідомим. Що ж стосується доводів відповідача відносно того, що під час перевірки позивач повідомив про те, що не було втрат, пошкодження, виїмки первинних документів на підставі яких здійснювалося формування обліку, слід зазначити, що позивач наведеного не заперечує, але акцентує увагу на тому, що були втрачені відомості електронних баз даних, які поновлювались саме на підставі первинних документів. Відносно того, що позивач не звертався з приводу вірусної атаки не зверталося до правоохоронних органів, слід зазначити, що відносно обставин ведення обліку існує обов'язок позивача вести облік, що зумовлювало обов'язок відносити облік, але не зумовлювало обов'язку звернення до правоохоронних органів. Таким чином, відповідачем не спростовано правомірність дій позивача відносно формування витрат за відносинами із даних контрагентом. Відомостей бухгалтерського обліку, які б спростовували доводи позивача та Звіту про фінансові результати, відповідачем під час розгляду справи не надано. У той же час, як вбачається з матеріалів справи, на запит № 3 від 10.04.2017 позивач надав відповідачу офіційні звітні документи фінансового та бухгалтерського обліку, а також первинні документи. Слід додати, що разом із запереченнями на Акт перевірки, позивачем відповідачу одночасно були надано касові документи щодо проведення розрахунків із зазначеним контрагентом, звіт про виконання послуг за договором (т.1, а.с. 111).

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування витрат та спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ та податку на прибуток.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку про відсутність підстав вважати отримані позивачем послуги/роботи безоплатно, на чому ґрунтуються його окремі висновки в акті перевірки, оскільки між учасниками спірних операцій укладені оплатні угоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до вказаних операцій положень 14.1.13. ПК України.

Таким чином , відносно оскаржуваних рішень з податку на прибуток та ПДВ у наведеній вище частині, що ґрунтується на взаємовідносинах із вищезгаданими контрагентами, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості вказаних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування в частині, що ґрунтується на висновках відносно взаємовідносин із вищезгаданими контрагентами.

Щодо висновків відповідача за третім епізодом ( Різниці ).

Виходячи із змісту положень п/п. 134.1.1. ПК України вбачається, що для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

У даному випадку відповідачем не заперечується, що відповідний дохід позивача не перевищував наведену вище межу.

Між тим, виходячи з наведеного та доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, останній мав обов'язок надати суду декларацію із додатками із метою з'ясування їх змісту в контексті вимог п/п. 134.1.1. ПК України. При цьому, суд витребовував всі документи, на які містяться посилання в Акті перевірки.

В контексті останнього суд керується тим, що відповідно до ч. 3. ст. 79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

У даному випадку відповідачем не було заявлено про наявність поважних причин ненадання витребуваного судом доказу (декларації з додатками), на який відповідач посилається в Акті перевірки в обґрунтування законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Однак, зазначаючи про відсутність відповідних позначок у декларації, відповідач, між тим, всупереч обов'язку, визначеному у ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду ні декларації, ні додатків до неї, а відтак не довів обставин, на яких ґрунтуються висновки Акту перевірки за цим епізодом, щодо яких заперечував позивач, посилаючись на помилку та прийняття згаданого рішення (наказ № 12 від 30.12.2014), на що, крім іншого, звертав позивач у запереченнях на Акт перевірки (т.1, а.с. 112).

Відтак, обставини, на які посилається відповідач, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, є недоведеними, а оскаржуване рішення з податку на прибуток - необґрунтованим та, відповідно, протиправним та підлягає скасуванню в цій частині та, враховуючи вищенаведені висновки суду у цілому, - підлягає скасування у повному обсязі..

Між тим , як вже зазначалося, в Акті перевірки також вказується, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 товариство задекларувало податку на прибуток у сумі 189 034 грн. Перевіркою встановлено застосування в рядку 06 Декларації з податку на прибуток за 2015 ставки податку у розмірі 17% . У той же час, згідно п. 136.1. ПК України (в редакції 2015 року) базова (основна) ставка податку становить 18% . Таким чином, за висновком контролюючого органу, товариством занижено податок на 1298 грн. за 2015 рік.

Однак, у даному випадку, наведені висновки акту перевірки позивачем жодним чином не спростовані, не заперечуються, відповідають матеріалам справи, а відтак спірне рішення з податку на додану вартість в цій частині скасуванню не підлягає , оскільки є правомірним в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у вищезазначеній частині, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими у цій частині, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у визначеній частині. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню та не підлягає в частині нарахуванню 1298 грн. ПДВ та у сумі санкцій штрафних 324,50 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 99,7336251%.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Платіжне доручення № 8906 від 21.08.2018 знаходить у матеріалах справи (т.1, а.с. 217)

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.05.2018:

- № 0005861402 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 138 695,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 34 249,50 грн.

- № 0005871422 - повністю .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Бік Груп (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ: 39090540) сплачений ним судовий збір у частині 9 112,22 грн. (дев'ять тисяч сто дванадцять грн. 22 коп.), сплачених за пл. дор №8906 від 21.08.2018, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін