Постанова

від 28.11.2018 по справі 826/6127/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6127/17 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кулик Наталії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю Покровська на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кулик Наталії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кулик Наталії Михайлівни (далі - Відповідач-1, Державний реєстратор), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач-2, Департамент державної реєстрації) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора від 21.04.2017 року №34885543 про відмову у скасуванні;

- зобов'язання Департамент державної реєстрації в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно внести запис про скасування державної реєстрації речових прав, реєстраційний номер об'єкта 35500140, тип майна - нежитлова будівля, загальною площею 719,50 кв. м, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1, номер запису 10773-П в книзі: 229п-140.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у судовому порядку скасовано правову підставу здійснення у реєстрі права власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1. Однією з підстав для внесення до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації прав є скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведена державна реєстрація. Крім того, суд підкреслив, що Позивачем були подані всі необхідні документи для скасування державної реєстрації речових прав, водночас Державний реєстратор відмовив у такій реєстрації виключно посилаючись на ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без конкретизації підстав такої відмови.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що за наслідками розгляду поданих документів не було встановлено наявність у Позивача повноважень на представництво інтересів ТОВ Покровська або ТОВ Вітал-Ойл . Належність ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки не свідчить про автоматичне виникнення в останньої права на володіння, користування і розпорядження нерухомим майном, яке на ній розташоване. Крім того, наголошують, що у своєму рішенні суд посилається на наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5, який втратив чинність 21.11.2016 року, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин, які виникли у квітні 2017 року. Звертають увагу, що, покладаючи на Відповідача-2 обов'язок здійснити державну реєстрацію скасування запису, суд не врахував, що подання документів неналежною особою унеможливлює вчинення такої дії. Крім іншого, підкреслюють, що процедура скасування запису чітко регламентована і не потребує додаткового судового втручання. Стверджують, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва не було скасовано рішення державного реєстратора від 14.12.2011 року, то це виключає можливість покладення на Департамент державної реєстрації обов'язку з державної реєстрації скасування запису.

Крім того, вважаючи що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю Покровська (далі - Апелянт-3, ТОВ Покровська ), подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується прав ТОВ Покровська , адже ним фактично припинено право власності товариства на об'єкт нерухомості. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що жодним чином права Позивача не порушені, адже власник земельної ділянки не є власником нерухомого майна, що на ній розташоване. Відсутність, на думку Апелянта-3, права у ОСОБА_2 на звернення до суду із вказаним позовом свідчить про необхідність залишення його без розгляду. Крім іншого, наголошує на безпідставності незалучення судом першої інстанції ТОВ Покровське до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.11.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Державного реєстратора та Департаменту державної реєстрації ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу ТОВ Покровська без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що Відповідачами не було враховано, що чинним законодавством не обмежено коло осіб, які мають право звертатися до державного реєстратора із заявою саме щодо внесення запису про скасування державної реєстрації прав. Стверджує, що реєстраційна дія у вигляді державної реєстрації прав не включена у перелік дій, за якими заявником може бути лише власник, інший право набувач, сторони правочину, в яких виникло речове право. Наголошує, що Відповідачі безпідставно ототожнюють поняття припинення права власності та скасування державної реєстрації прав, який може бути внесено за заявою заінтересованої особи відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звертає увагу, що Позивачем не заперечується факт належності йому на праві власності лише земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно. Водночас, розміщення на земельній ділянці нерухомого майна, зареєстрованого на підставі рішення суду, яке скасовано, ускладнює можливість реалізації прав Позивача як власника земельної ділянки на розпорядження нею. Крім того, зазначає, що Апелянти висловлюють суперечливу позицію, зазначаючи, що скасування державної реєстрації не потребує визнання в судовому порядку, однак державний реєстратор уповноважений на внесення запису про скасування державної реєстрації виключно на підставі судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Також наголошує, що скасування державної реєстрації прав на підставі судового рішення має своїм наслідком скасування державної реєстрації прав, а тому Позивачем обрано вірний спосіб захисту. Крім іншого, звертає увагу, що застосування судом першої інстанції нормативно-правового акту, який втратив чинність, не може бути підставою для скасування судового рішення з одних лише формальних міркувань, адже у чинній ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містяться аналогічні норми.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Покровська ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що Позивач не заперечує факт належності йому на праві власності лише земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно. Водночас, розміщення на земельній ділянці нерухомого майна, зареєстрованого на підставі рішення суду, яке скасовано, ускладнює можливість реалізації прав Позивача як власника земельної ділянки на розпорядження нею. Крім того, наголошує, що жодних майнових прав та обов'язків ТОВ Покровська не було порушено при розгляду і вирішенні даної справи, а тому взагалі Апелянт-3 не має права на апеляційне оскарження даного судового рішення, що має своїм наслідком закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Покровська . Крім іншого, підкреслює, що жодних підстав для залишення позову без розгляду Апелянтом-3 не наведено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ Покровська .

У судовому засіданні представник Відповідачів доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю, не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Апелянта-3.

Представник ТОВ Покровська наполягав на задоволенні вимог власної апеляційної скарги з викладених у ній доводів, не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Департаменту державної реєстрації та Державного реєстратора.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2017 року №85726653 (а.с. 7-8) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,0235 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля площею 719,50 кв. м, яка належить на праві власності ТОВ Покровська на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року.

Вищим господарським судом України 24.12.2012 року прийнято постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 року скасовано та передано справу до Господарського суду міста Києва на новий розгляд (а.с. 12-16).

Господарським судом міста Києва 28.03.2013 року прийнято ухвалу, якою у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року у справі №13/187 за нововиявленими обставинами відмовлено, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року - залишено без змін (а.с. 17-19).

21.04.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Департаменту державної реєстрації із заявою про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с. 9).

За наслідками розгляду поданої заяви Державним реєстратором прийнято рішення від 21.04.2017 року №34885543 про відмову у скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації за №10773 розділу 35500140 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 10). В указаному рішенні зазначено, що надана ОСОБА_3 довіреність від імені ОСОБА_2 з огляду на суб'єктний склад учасників справи №13/187 не має змоги встановити повноваження фізичної особи ОСОБА_2 на представництво інтересів юридичної особи - ТОВ Покровська та ТОВ Вітал-Ойл .

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 6, 9, 19, 24, 26 Закону України Про державне реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на безпідставність та неправомірність відмови Державного реєстратора у вчиненні відповідної реєстраційної дії.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості обґрунтування позовних вимог та наявності у ОСОБА_2 права на звернення до Державного реєстратора із вказаною заявою та відповідно, до суду із таким позовом, остання визначає те, що їй на праві власності належить земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, зареєстроване за ТОВ Покровська на підставі судового рішення, яке у подальшому скасовано. Викладене, на переконання Позивача, унеможливлює розпорядження земельною ділянкою з огляду на недостовірні відомості Державного реєстру прав щодо площі об'єкта нерухомості, яке розташоване на належній ОСОБА_2 земельній ділянці.

Отже, однією з підстав даного позову визначено неправомірність, на думку Позивача, державної реєстрації за ТОВ Покровська нерухомого майна на підставі судового рішення, яке скасовано. При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування, Державний реєстратор зазначив, що додані до неї документи не дають змоги встановити повноваження ОСОБА_2 як фізичної особи на представництво інтересів ТОВ Покровська та ТОВ Вітал-Ойл , які були сторонами у справі №13/187.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав Позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно. Оскільки Позивач не був заявником стосовно реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Покровська на підставі рішення суду від 24.11.2011 року, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, а саме - ТОВ Покровська , такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 року у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Наведений висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відтак враховуючи, що предметом оскарження є рішення Державного реєстратора про відмову у скасуванні запису про державну реєстрацію права власності, зареєстрованого за іншою, ніж Позивач, особою, судова колегія приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб'єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного оцінка доводам апеляційних скарг не надавалася.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кулик Наталії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю Покровська на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кулик Наталії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 28 листопада 2018 року.