Постанова

від 28.11.2018 по справі 810/1569/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1569/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - Шведа О.В.

представників відповідача - Войцеховської П.П., Стаднюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Пелагія Україна до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Пелагія Україна (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №652 від 27.03.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Пелагія України .

Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 13 липня 2018 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 16.02.18 року №2768/10/10-36 в якому, посилаючись на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, податковий орган просив протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та рахунків з ТОВ Велмі-Гарант за період з 01.12.2015 року по 31.03.2016 року.

У відповідь на наданий запит позивачем було надіслано лист (№05032018 від 05.03.2018 року), у якому повідомлено відповідача, що запит складено із порушенням вимог чинного податкового законодавства, зокрема п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а саме не зазначено підстави для його направлення, відтак позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Після отримання вказаної відповіді відповідачем винесено спірний наказ від 27.03.2018 року № 652 Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки на підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 78.1.1 п 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Пелагія Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ Велмі-Гарант за період з 01.12.2015 року по 31.03.2016 року тривалістю 5 робочих днів з 29 березня 2018 року.

Не погоджуючись з наказом відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовіносин; надалі - ПК).

За змістом пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності підстав, визначених у цій нормі, серед яких, зокрема, підстави зазначені у оспорюваному наказі - п.78.1.4 п. 78.1., а саме:

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У свою чергу, пунктом 73.3 статті 73 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Залежно від наявності або відсутності відповідної відповіді та її змісту може бути зроблено висновок про необхідність проведення перевірки. Оцінює зміст відповіді платника податків орган доходів і зборів. Проте платник податків може не погодитися з висновком контролюючого органу, вважаючи, що запит було надіслано безпідставно, або що його відповідь на запит є вичерпною і не потребує проведення перевірки викладених у ньому даних. Відповідні правовідносини можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах при оскарженні наказів про призначення перевірки.

На необхідності дослідження цих обставин раніше вказував Верховний Суд України, зазначаючи у своїй постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14 про те, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, отримана податкова інформація з цього приводу можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно установлено судом першої інстанції, контролюючий орган звернувся до позивача із запитом від 16.02.18 року №2768/10/10-36 в якому, посилаючись на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, податковий орган просив протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та рахунків з ТОВ Велмі-Гарант за період з 01.12.2015 року по 31.03.2016 року.

У вказаному запиті податковий орган послався на норми статті 191 Податкового кодексу України Функції контролюючого органу , статті 20 Права контролюючого органу , зазначивши про проведення аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкових декларацій з податку на додану вартість та даних єдиного реєстру податкових накладних.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, у вказаному запиті не вказано які саме податкові декларації з податку на додану вартість аналізувались відповідачем та чи виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Також у запиті податковий орган послався на п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, який встановлює, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Проте, у вказаному запиті не вказано, чи пов'язано направлення цього запиту із необхідністю проведення зустрічної звірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що запит не відповідає вимогам статті 73 Податкового кодексу України, оскільки не містить у собі жодної з підстав, передбачених пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України для надсилання платнику податків письмового запиту про подання інформації, що суперечить приписам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацом 5 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у запиті податкового органу від 16.02.18 року №2768/10/10-36 не наведено жодної з підстав, передбачених пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України для надсилання платнику податків письмового запиту про подання інформації, позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Не зважаючи на вказане, Наказом Головного управління ДФС у Київській області №652 від 27.03.2018 року призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Палегія Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ Велмі-Гарант .

Так, підставою для прийняття вказаного наказу зазначено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки запит від 16.02.18 року №2768/10/10-36 складено з порушенням вимог податкового законодавства, позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит, тим більше у податкового органу були відсутні правові підстави проводити перевірку згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яка визначає випадки проведення перевірки лише у разі коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При цьому, процедура допуску посадових осiб до проведення перевiрки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України i однаково застосовується як для документальних, так i для фактичних перевiрок.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 (справа №21-25а10) зазначено, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Виходячи з вищезазначеного, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків.

Як свідчать матеріали справи, згідно Акту від 29.03.2018 року, головним бухгалтером позивача відмовлено у допуску посадових осіб відповідача до проведення позапланової перевірки з причин відсутності законних підстав передбачених п.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та як наслідок використав своє право недопуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Пелагія Україна , №652 від 27.03.2018 року не відповідає вимогам податкового законодавства, тому наявні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Пелагія Україна - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлений 28.11.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцева