Постанова

від 22.11.2018 по справі 804/961/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

22 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/961/18 головуючий суддя І інстанції - Прудник С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у справі № 804/961/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ДП Спецлит'є , ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю завод Спецлит'є , Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Коноваленко А.В. про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ДП Спецлит'є , ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю завод Спецлит'є , Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Коноваленко А.В., в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 4788/7 від 21.12.2017 року про відмову в задоволенні колективної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 30.10.2017 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 4788/7 від 21.12.2017 року про відмову у задоволенні колективної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 30.10.2017 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн.

Міністерство юстиції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент розгляду колективної скарги був відсутній факт порушення прав скаржників, оскільки у встановленому законодавством порядку не було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема змін до установчих документів юридичної особи в частині складу її учасників. Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що сам процес державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій щодо ТОВ Завод Спецлит'є до його компетенції не відноситься.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останніх.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.11.2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано до Міністерства юстиції України скаргу від 30.10.2017 року (вх. № КО-27364) на рішення про державну реєстрацію прав від 19.09.2017 року індексний номер 37141471, прийняте державним реєстратором Коноваленко А.В. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, в якій просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 19.09.2017 року індексний номер 37141471, прийняте державним реєстратором Коноваленко А.В. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області;

- зобов'язати суб'єкта державної реєстрації внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності НОМЕР_1 на житлову будівлю, будівлю малярно-сушильного цеху № 6 корпус № 3 літ.Б (4)-1 за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Спецлит'є".

За результатом розгляду вказаної скарги, 07.12.2017 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було складено висновок, згідно якого було вирішено відмовити у задоволенні колективної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 30.10.2017 року, у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки подана особою, яка не підтвердила факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 року № 4788/7, відмовлено у задоволенні колективної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 30.10.2017 , у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки подана особою, яка не підтвердила факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав.

Підставою для вказаного наказу визначено висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07.12.2017 року за результатами розгляду колективної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 30.10.2017 року.

Не погодившись з правомірністю прийняття вказаного наказу, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було сформовано хибний висновок про відсутність факту порушень прав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 внаслідок прийняття державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Коноваленко А.В. про державну реєстрацію прав від 19.09.2017 року індексний номер 37141471, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ прийнято необґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлений приписами ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які визначають наступне.

Частинами 1, 2, 3 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Приписами частини 6 статті 37 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Процедура розгляду скарг, відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами визначена Порядком розгляду скарг в сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок №1128).

Приписами п. 2 Порядку № 1128 визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно п. 5 Порядку № 1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Згідно п. 8 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно п. 12 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що у випадку незгоди з рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав, особа, яка вважає, що таким рішення порушено її права, може звернутись до Міністерства юстиції України з відповідною скаргою, оформленою відповідно до положень ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . При цьому, недотримання особу, яка подає скаргу, вказаних в ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вимог щодо її оформлення є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ був прийнятий Міністерством юстиції України відповідно до пункту 1 частини 8 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128, а саме, у зв'язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав.

Також, як вбачається з висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07.12.2017 року, на підставі якого був прийнятий оскаржуваний наказ, комісія зазначила, що подана скарга не містить документів, що підтверджують порушення прав скаржників у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Тобто, правовою підставою для відмови в задоволенні скарги, встановленої ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , було визначено її оформлення без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що положення п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлюють необхідність у відмові в задоволенні скарги, за умови якщо сама скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 вказаної статті, тобто в ній відсутні встановлені вказаною частиною складові.

Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України скарги, вона містить: повне найменування (ім'я) скаржників, їх місце проживання; реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржників; викладення обставин, якими скаржники обґрунтовують свої вимоги; відомості про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; підписи скаржників із зазначенням дати складання скарги.

Отже, подана ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скарга, містить всі необхідні складові, визначені ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для відмови в її задоволенні з огляду на її неналежне оформлення.

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами абз. 3 ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, і на що не звернув увагу суд першої інстанції, що подання скарги особою, яка не може підтвердити порушення своїх прав прийняттям оскаржуваного рішенням про державну реєстрацію прав, має наслідком незастосування при її розгляді приписів ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тому як зазначені підстави звернення (наявність порушеного права або його відсутність) мають різні правові процедури, а відповідно і наслідки, за результатом розгляду останніх.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України приймаючи спірний наказ № 4788/7 від 21.12.2017 року про відмову в задоволенні колективної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме з огляду на непідтвердження скаржником факту порушення його прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав, не діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Приймаючи до уваги, що в даному випадку судом першої інстанції при вирішенні справи по суті були неправильно застосовані норми матеріального права, але спір по суті вирішено правильно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності зміни оскаржуваного судового рішення, шляхом зміни його мотивувальної частини.

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у справі № 804/961/18 - змінити, шляхом зміни мотивів задоволення адміністративного позову, що викладені в даному рішенні. В іншій частині останнє залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2018 року.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко