Постанова

від 29.11.2018 по справі 822/1715/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1715/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

29 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С. Охрімчук І.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне товариство УБ ХАЕС" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС", в якій просило суд:

1) стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 22953,57 грн;

2) стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 344,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч вимогам ст.ст.18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємство самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами. Вказує, що відповідач до 15.04.2018 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 22953,57 грн. та пеню в розмірі 344,50 грн. Оскільки вищевказані суми відповідачем не сплачені, утворилася заборгованість в розмірі 23298,07 грн. А тому просить адміністративний позов задовольнити та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" заборгованість по адміністративно-господарським санкціям та пені за 2017 рік в сумі 23298,07 грн. Просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач до 15.04.2018 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 22953,57 грн. та пеню в розмірі 344,50 грн. Оскільки вищевказані суми відповідачем не сплачені, утворилася заборгованість в розмірі 23298,07 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що відповідач відповідно до чинного законодавства належним чином проводив інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме поданням звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, а тому не має підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 30936933, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2017 рік - 14 чол. (звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік).

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу - 1 чол.

Фактично в товаристві з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" в 2017 році не працювало жодного інваліда.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів по недопущенню господарського правопорушення, а тому й відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Розглядаючи питання про законність і обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007р. №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Причому, згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (далі - Наказ №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Встановлено, що відповідачем протягом 2017 року вживались всі залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно вживало необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Так, відповідач створив робоче місце для працевлаштування інвалідів, інформував орган зайнятості населення про наявність вільних вакансій, подавав до Фонду соціального захисту інвалідів звітність за встановленою формою.

Тому, посилання Фонду соціального захисту інвалідів щодо обов'язку відповідача самостійно працевлаштовувати інвалідів, не може трактуватися як обов'язок відповідача самостійно розшукувати інвалідів для працевлаштування. Якщо підприємець створив робоче місце, проінформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць, які можуть бути зайняті інвалідами, але інваліди на це місце не направлялися або не виявили бажання зайняти запропоновані вакансії, то штрафні санкції до такого підприємця застосовуватися не повинні.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем виконано вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а отже вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень.

Таким чином, в даній ситуації не вбачається вини відповідача, яка є обов`язковою складовою господарського правопорушення, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 листопада 2018 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Моніч Б.С. Охрімчук І.Г.