Постанова

від 29.11.2018 по справі 314/1546/17(2-а/314/74/2017)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

29 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 314/1546/17(2-а/314/74/2017) (суддя Кофанов А.В. м. Вільнянськ)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Агрофірма "ЛАН" на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року у справі №314/1546/17(2-а/314/74/2017) за позовом приватного акціонерного товариства "Петромихайлівське" до Державного реєстратора виконавчого комітету Вільнянської міської ради, виконавчого комітету Вільнянської міської ради, треті особи: приватне підприємство "Агрофірма "Лан", Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Петромихайлівське 21 квітня 2017 року звернулось до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Воробйової Марини Олександрівни, треті особи - Вільнянська районна державна адміністрація, приватне підприємство "Агрофірма "Лан" в якому, з урахуванням уточнень просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди землі індексний номер 30156541 від 22.06.2016 року;

визнати протиправними дій державного реєстратора по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 16623531 від 23.09.2016 року про державну реєстрацію права оренди на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,266 га, кадастровий номер 2321586800:02:003:0064, що виникло на підставі договору оренди землі від 27 травня 2016 року укладеного між Вільнянською райдержадміністрацією та ПП "Агрофірма "Лан".

Позов обґрунтовано тим, що державний реєстратор порушив вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки реєстрація права оренди земельної ділянки за ПП "Агрофірма "Лан" суперечить вже зареєстрованому праву власності позивача на цю земельну ділянку.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем при здійсненні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не враховано наявне зареєстроване речове право на цю земельну ділянку за позивачем, що свідчить про наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а враховуючи вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідач як державний реєстратор зазначені обставини зобов'язаний перевіряти.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПП "Агрофірма "Лан" оскаржила його до апеляційного суду, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем дотримано процедуру державної реєстрації права оренди на землю за ПП "Агрофірма "Лан".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем 17 червня 2016 здійснено державну реєстрацію за ПП "Агрофірма "Лан" права оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,266 га, кадастровий номер 2321586800:02:003:0064, що виникло на підставі договору оренди землі від 27 травня 2016 року укладеного між Вільнянською райдержадміністрацією та ПП "Агрофірма "Лан" (а.с.9).

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого Вільнянською районною Радою народних депутатів 22.07.1999 року серії ЗП № 000596, у колективну власність ВАТ "Петромихайлівське", правонаступником якого є позивач ПрАТ "Петромихайлівське", були передані у колективну власність землі площею 4897,7 га (а.с.11).

Відділ у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 06.11.2017 року повідомив суд, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим № 2321586800:02:003:0064 входила до земель колективної власності, що були передані ВАТ "Петромихайлівське" відповідно до Державного акту на паво колективної власності на землю серії ЗП № 000596 (а.с.94).

Зважаючи на недоведеність припинення або скасування права колективної власності за ПрАТ Петромихайлівське на земельну ділянку із зазначеним кадастровим номером, а також нездійснення державним реєстратором перевірки існування державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за іншими особами при проведенні державної реєстрації права оренди землі за ПП "Агрофірма "Лан", суд першої інстанції зробив висновок про протиправність дій державного реєстратора та задовольнив позов.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності на землю і тому відсутністю у ПП Агрофірма Лан права на оренду цієї землі і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПП Агрофірма Лан щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано право оренди щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на оренду земельної ділянки якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 3 статті 323 КАС України за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що цей спір не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року у справі №314/1546/17(2-а/314/74/2017) скасувати, а провадження у справі - закрити, роз'яснивши учасникам справи їх право на вирішення цього спору за правилами господарського судочинства. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 315, статтями 238, 321, 323, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агрофірма "ЛАН"- задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року - скасувати, а провадження у справі №314/1546/17(2-а/314/74/2017) - закрити.

Роз'яснити учасникам справи їх право на вирішення цього спору за правилами господарського судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках передбачених пунктом 2 частини 5 статтею 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29 листопада 2018 року.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко