Постанова

від 22.11.2018 по справі 804/4283/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

22 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/4283/18

головуючий суддя І інстанції – Голобутовський Р.З.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді (доповідач) Іванова С.М.,

                     суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року у справі № 804/4283/18 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 17031.79 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року адміністративний позов було задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця" Жовті Води на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 17031,79 грн.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця», звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

          В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що він виконав обов'язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, зокрема, створив робочі місця для осіб з інвалідністю та усно інформував центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для осіб з інвалідністю.

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач зазначив, що обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю покладається на Державну службу зайнятості, який, в свою чергу, належним чином здійснюється за умови надання підприємствами, установами та організаціями інформації про створені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 23.02.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця» подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» у кількості 1 особи.

В свою чергу, в рядку 02 звіту за 2017 рік, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відповідача, фактично за рік становить 0 осіб.

У зв'язку з невиконанням, на думку позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортеця» нормативу щодо кількості штатних працівників – інвалідів, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2017 рік, за яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 17031.79 грн.

Відповідачем в добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкцій та пені, у зв'язку з чим, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості у встановленому законом порядку про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, а тому позивачем законно застосовані адміністративно-господарські санкції

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Приписами статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення..

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України “Про зайнятість населення”, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання приписів вказаної статті, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. У розділі I форми відображаються основні дані про вакансії.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що до обов'язків підприємства пов'язаних з працевлаштуванням інвалідів входить не тільки створення робочих місць для інвалідів, але і інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту інвалідів та інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості. Не забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу має наслідком застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як свідчать встановлені обставини справи, 23.02.2018 року підприємством було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому останнім було самостійно визначено, що на підприємстві у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 0 осіб, а загальна кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях складає 1 особу ( а.с.7).

Між тим, як вбачається з листів Жовтоводської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 02.07.2018 року № 546 та від 19.02.2018 року № 154, впродовж 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортеця» в усній та телефонній формі було повідомлено про наявність 7 актуальних вакансій (формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» заявлені вакансії не підтверджувались) – прибиральник території (3 вакансії), двірник (2 вакансії), слюсар-сантехнік (2 вакансії) (а.с. 19-20).

Факт неподання звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) відповідачем не заперечується.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з положень ст. 50 Закону України “Про зайнятість населення” та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, інформування центру зайнятості про попит на робочу силу є обов'язком роботодавця, який має здійснюватися виключно шляхом подання звітності за формою 3-ПН, оскільки саме на підставі вказаних відомостей центром зайнятості здійснюється добір осіб з інвалідністю.

Виконання вказаного обов'язку, в свою чергу, породжує дотримання роботодавцем вимог по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, посилання відповідача на інформування ним центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в усній або телефонній формі не має наслідком виконання останнім, обов'язку по забезпеченню середньооблікової чисельності працюючих інвалідів та не є доказом дотримання положень ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в розумінні приписів статей 72-76 КАС України, тому як обставини справи, які за законом мають бути підтверджені належними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у 2017 році не здійснив усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів на створені ним вакантні робочі місця, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця» – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року у справі № 804/4283/18 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя                                                                      С.М. Іванов

                     суддя                                                                      О.М. Панченко

                     суддя                                                                      В.Є. Чередниченко