Постанова

від 27.11.2018 по справі 817/980/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1598/18

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Рибачука А.І.

за участі секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіпер на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (суддя - Дорошенко Н.О., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 30 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіпер до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанов про накладення штрафу, визнання протиправним проведення інспекційного відвідування, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіпер 03.04.2018 звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, у якому просило, визнати протиправним та скасувати Наказ Управління Держпраці у Рівненській області від 07.12.2017 №708 Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в ТОВ Сіпер ; визнати протиправним проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в ТОВ Сіпер з 07.12.2017 по 11.12.2017 на підставі Наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 07.12.2017 №708 Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в ТОВ Сіпер ; визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області від 11.12.2017 №16П/04-7/027А; визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2017 №№000161, 000162. В обґрунтування позову вказує, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки інспекційне відвідування позивача проведене відповідачем з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством. Зокрема, вказує, що до позивача не надходило повідомлення про проведення інспекційного відвідування і відсутнє обґрунтування такого неповідомлення. Окрім того, позивач наголосив на тому, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, а тому вбачає підстави для скасування постанов, якими до позивача застосовано штрафні санкції.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі №817/980/18 в задоволенні позову відмовлено

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а також зазначає, що проведення інспекційного відвідування чи позапланової перевірки протягом п'яти днів є порушенням строків, встановлених законодавством, та перевищенням повноважень посадових осіб Управління Держпраці у Рівненській області.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до досліджених під час судового розгляду справи доказів та наданих сторонами пояснень у відповідача були достатні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління Держпраці у Рівненській області від 07.12.2017 №708 Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в ТОВ Сіпер інспектору праці ОСОБА_1, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, за участю ОСОБА_2, інспектора праці, головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, в термін з 07.12.2017 по 11.12.2017 включно доручено здійснити інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю в ТОВ Сіпер . 07.12.2017 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення на інспекційне відвідування №644/Н/01-26 на проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю в ТОВ Сіпер .

Так, за результатами інспекційного відвідування інспекторами праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування від 11.12.2017 №27А/04-7 (далі - Акт перевірки). Акт перевірки від імені ТОВ Сіпер підписала та його примірник отримала бухгалтер ОСОБА_3, зазначивши, що зауваження до акту можливо будуть подані додатково.

Відповідно до вищевказаного Акта перевірки інспектором встановлено порушення ТОВ Сіпер вимог пункту 2.27 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі - Інструкція); ч.3 ст.3, ч.2 ст.30, ст.33 Закону України Про оплату праці (далі - Закон №108/95-ВР).

У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 11.12.2017 №16П/04-7/027А про усунення виявлених порушень, яким суб'єкта господарювання зобов'язано: не допускати порушення вимог пункту 2.26 глави 2 Інструкції; усунути порушення вимог ч.3 ст.3 Закону №108/95-ВР; не допускати порушення вимог ч.2 ст.30 Закону №108/95-ВР; усунути порушення вимог ст.33 Закону №108/95-ВР. При цьому, у приписі вказано про необхідність у строк до 12.01.2018 письмово інформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Рівненській області.

26.12.2017 заступником начальника Головного управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_4 прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами: №000161, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 3200 грн., на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП; №000162, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 64000 грн., на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП.

Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пп.6 п.4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до пп.5 п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області , затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 №340 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883), Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до пп.49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці. Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV.

Згідно з ч.1 ст.12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Згідно з ст.16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктом 3 п.5 цього ж Порядку передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Досліджені в справі докази підтверджують, що оскаржене інспекційне відвідування було проведено за рішенням керівника органу контролю, за результатами аналізу отриманої інформації, зокрема, від виконавчого комітету Рівненської міської ради від 04.12.2017 №08-1863 за результатами засідання міської комісії з питань праці та заробітної плати, тобто з підстав, встановлених законом.

Оцінюючи доводи позивача про неправомірність його неповідомлення про проведення інспекційного відвідування, суд апеляційної інстанції враховує, що, відповідно до вимог ч.1 ст.12 Конвенції, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Відповідно до ч.2 ст.12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Відповідно до п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Таким чином, в разі якщо до перевірки підлягають питання виявлення неоформлених трудових відносин, вирішення питання щодо повідомлення об'єкта відвідування віднесено законодавцем на розсуд інспектора праці.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розділу 1 Акта перевірки до перевірки підлягали питання оформлення трудових відносин з найманими працівниками. За таких обставин, неповідомлення підприємства про проведення інспекційного відвідування вимогам закону не суперечить, доводи скаржника в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до приписів п.10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. Сторонами визнається, що ТОВ Сіпер з урахуванням кількості працюючих та доходів від здійснення господарської діяльності належить до суб'єктів малого підприємництва. Відтак, тривалість інспекційного відвідування позивача не могла перевищувати двох робочих днів.

Як встановлено з Акту перевірки, інспекційне відвідування ТОВ Сіпер уповноваженими державними інспекторами праці проводилось з 08.12.2017 (п'ятниця) по 11.12.2017 (понеділок), тобто впродовж двох робочих днів, з урахуванням ч.1 ст.52 КЗпП. Зазначені обставини сторонами не заперечуються. На те, що інспекційне відвідування проводилося в термін понад два робочі дні, позивач не вказує і будь-які докази з цього приводу у справі відсутні.

Водночас, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що термін інспекційного відвідування, зазначений в наказі від 07.12.2017 №708 та направленні на інспекційне відвідування зазначено з 07.12.2017 по 11.12.2017, що фактично становить три робочі дні. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що зазначення такого терміну в наказі та направленні на інспекційне відвідування не призвело до порушення законних прав та інтересів ТОВ Сіпер позаяк фактично термін інспекційного відвідування не перевищував встановленого законом. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що п.10 Порядку №295 та ч.4 ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стосуються тривалості проведення позапланових заходів контролю, однак не регламентують порядку оформлення наказу та направлення на інспекційне відвідування та не встановлюють вимог до їх змісту. За наведених обставин, під час судового розгляду не встановлено порушення відповідачем п.10 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування позивача. Доводи апелянта не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу від 07.12.2017 №708 та не дають суду апеляційної інстанції підстав для його скасування.

Згідно п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до п.20 Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктом 21 Порядку №295 визначено, що у випадку якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п.27 Порядку №295).

При цьому, важливо звернути увагу на положення п.29 Порядку №295, за змістом якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Частиною другою ст.265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) несуть фінансову відповідальність у виді штрафу.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Абзацом 8 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено накладення штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про оплату праці норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно із ст.1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.18 цього ж Закону до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація де населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст.1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно з ст.33 Закону №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена КЗпП України, вона є мінімальною державною гарантії в оплаті праці.

Товариство зазначених вимог закону не дотримано, що повністю підтверджується дослідженими судом додатками до акта перевірки - документами, наданими об'єктом інспекційного відвідування: наказами, табелями обліку робочого часу, відомостями про нарахування заробітної плати. Після прийняття на роботу працівників ОСОБА_5 з 26.10.2016 (наказ №5 від 28.10.2016) та ОСОБА_6 з 01.03.2017 (наказ №3 від 28.02.2017) вказаним працівникам заробітна плата у встановлених законом розмірах не виплачувалась, її індексація не проводилась. Зазначені обставини позивачем не заперечуються. Доводи позивача в судовому засіданні про відсутність підстав для виплати заробітної плати та проведення індексації не відповідають приписам чинного законодавства, тому судом до уваги не беруться; на такі обставини в обґрунтування позовних вимог позивач не покликався.

Згідно ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Згідно з п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

В даному випадку, підставою для застосування штрафних санкцій слугував акт перевірки від 11.12.2017 №27А/04-7, складений за результатами інспекційного відвідуванні ТОВ Сіпер .

Оцінюючи доводи апелянта щодо проведення інспекційного відвідування та вручення акту й припису неуповноваженій особі, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, який на підставі змісту нотаріально посвідченої довіреності від 19.12.2016 щодо обсягу повноважень представника ТОВ Сіпер та коло суб'єктів, перед якими такі повноваження могли бути реалізовані представником, не погодився з доводами представника позивача про те, що повноваження ОСОБА_3 обмежувалися виключно питаннями державної реєстрації об'єктів нерухомого майна. Суд враховує, що ОСОБА_3 на час проведення інспекційного відвідування обіймала посаду бухгалтера ТОВ Сіпер , допустила державних інспекторів праці до перевірки, пред'явила вищевказану довіреність та надала необхідні для перевірки документи з питань додержання законодавства про працю. Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_3 на час проведення Управлінням Держпраці у Рівненській області інспекційного відвідування була належною уповноваженою особою позивача, а відтак мала право підписувати акт перевірки та припис про усунення порушень норм чинного законодавства. Відтак, суд не приймає доводів скаржника про те, що інспекційне відвідування було проведене за відсутності уповноваженої особи ТОВ Сіпер .

Відповідно до п.6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, згідно вимог п.6,7 Порядку №509, про розгляд справи суб'єкт господарювання може бути повідомлений, зокрема, рекомендованим листом не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ Сіпер від 13.12.2017 №14-16/4702 Управління Держпраці у Рівненській області надіслало на адресу товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14.12.2017. У повідомленні зазначено, що розгляд справи має відбутися 26.12.2017. Суд зазначає, що таке повідомлення надсилалось за юридичною адресою позивача, а неотримання такого повідомлення товариством з причин, незалежних від контролюючого органу, не є перешкодою відповідно до п.6,7 Порядку №509 для розгляду справи про накладення штрафу.

Абзацом другим п.8 Порядку №509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до абз.4 п.8 Порядку №509 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Оскаржені позивачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області від 26.12.2017 №000161 та №000162 надіслані відповідачем ТОВ Сіпер за його юридичною адресою разом із листом про результати розгляду справи від 27.12.2017 №14-16/4882 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 28.12.2017.

Представлені позивачем підтвердження підставності позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що рішення відповідача є неправомірними, а натомість вказують на те, що відповідачем таке прийнято обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіпер залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.