Рішення

від 28.11.2018 по справі 196/985/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/985/18

№ провадження 2/196/396/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Зубій А.В.

за участю секретаря - Дорошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про тлумачення заповіту та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Царичанський районний суд Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, в якому просить: -постановити рішення, яким розтлумачити заповіт, складений ОСОБА_3, посвідчений 18 квітня 2002 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за №75, про те, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, в тому числі земельну ділянку площею 2,8500 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області; -визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (нкпп-2046701050), право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, що залишилась після смерті ОСОБА_3, яка померла 24 квітня 2008 року в селі Могилів Царичанського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 24 квітня 2008 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй земельну ділянку площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Стверджує, що єдиним родичем після її смерті є саме він - її племінник.

За життя, а саме 18 квітня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла йому. Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за №75.

В установлений законом строк він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримав відмову через те, що у заповіті від 18 квітня 2002 року заповідалось все майно ОСОБА_4, а заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_1.

Посилається на те, що ОСОБА_3 склала заповіт 18 квітня 2002 року, за 6 років до своєї смерті. Вона вільно виклала свою волю про розпорядження належним їй майном, заповіт особисто нею було прочитано та власноручно підписано. Іншої земельної ділянки у його тітки не було. Заповіт посвідчено секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, тобто посадовою особою, наділеною відповідними повноваженнями з посвідчення заповітів.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнають повністю.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 24 квітня 2008 року померла тітка позивача ОСОБА_3 (а.с.6), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-9).

Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй земельну ділянку площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (а.с. 14-18).

18 квітня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно вона заповіла позивачу в даній справі. Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та зареєстровано в реєстрі за №75 (а.с.7).

В установлений законом строк позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримав відмову через те, що у заповіті від 18 квітня 2002 року заповідалось все майно ОСОБА_4, а заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_1 (а.с. 20).

Як передбачено ст.1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Тобто суд може розтлумачити заповіт, однак не змінюючи при цьому його змісту.

Як передбачено п.2.1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Аналогічні правила містяться і в п. 1.6 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5.

Отже об'єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений зі слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт, оскільки суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті, тобто тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті, а тому суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача.

Судом також встановлено, що на день смерті заповідача ОСОБА_3, їй на праві власності належала спірна земельна ділянка площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (а.с. 14).

При цьому зміст складеного ОСОБА_3 заповіту вказує: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати і на що вона по закону буде мати право заповідає ОСОБА_4.

Враховуючи те, що на день смерті ОСОБА_3 їй належала спірна земельна ділянка площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, суд вважає, що вона є предметом заповіту, а тому її спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 (позивач в даній справі).

ЦК України визначається вичерпний перелік суб'єктів, наділених правом тлумачити заповіт - спадкоємці та суд.

Отже, позивач є єдиним спадкоємцем на земельну ділянку площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, за заповітом від 18 квітня 2002 року після смерті ОСОБА_3 Інших спадкоємців за законом чи які б мали право на обов'язкову частку в цій частині спадщини немає. Даний заповіт ніким не оскаржений і не визнаний недійсним, не є скасованим чи зміненим.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується зібраними матеріалами справи, що в заповіті від 18 квітня 2002 року була допущена технічна описка при зазначенні прізвища спадкоємця за заповітом, а саме вказано ОСОБА_4 замість вірного ОСОБА_1.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Розтлумачити заповіт, складений 18 квітня 2002 року ОСОБА_3, посвідчений 18 квітня 2002 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за №75, таким чином, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, в тому числі земельну ділянку площею 2,8500 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (нкпп-2046701050), право власності, в порядку спадкування за заповітом після померлої 24 квітня 2008 року ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 2,8500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:012:0446, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, яка належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії I-ДП №075533.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя А.В. ЗУБІЙ