Постанова

від 28.11.2018 по справі 2-1130/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1462/18 Справа № 2-1130/11 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк Інна Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_3, про визнання рішення державного виконавця незаконним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

31.08.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, в якій, з урахуванням уточнень від 05.02.2018 року, просила визнати незаконним рішення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 року та скасувати постанову державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І.В. про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 року (а.с.135-138).

В обґрунтування скарги посилалася на те, що в провадженні державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І.В. перебуває виконавче провадження ВП №50749548 з примусового виконання виконавчого листа №2-п-86/11, виданого 26.12.2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, за яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторінг Україна заборгованість за кредитними договорами №МL-302/354/2007 від 18.10.2007 року, № МL-302/023/2007 від 02.02.2007 року, № СL-302/180/2007 від 07.06.2007 року розмірі 1 843 667,15 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього - 1 845 487,15 грн.

Вказане виконавче провадження було відкрито 06.04.2016 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Малюк І.В. на підставі заяви представника за довіреністю ТОВ ОТП Факторінг Україна ОСОБА_4 від 05.04.2016 року та виконавчого листа №2-п-86/11 від 26.12.2011 року, в якому є відмітка про його повернення стягувачу 28.08.2015 року на підставі п. 9 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження за підписом заступника начальника виконавчої служби.

Заявник вважала дії державного виконавця при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними, оскільки державний виконавець не дотримався положень Закону України Про виконавче провадження під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, а також посилалась на те, що вона, як боржник, постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 року не отримувала.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року у задоволенні скарги - відмовлено (а.с. 209-211).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування та постановлення нової, якою її скаргу задовольнити в повному обсязі (а.с. 218-228).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено, що Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист №2п-86/11 від 26.12.2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторінг Україна заборгованості за кредитними договорами №МL-302/354/2007 від 18.10.2007 року, №МL-302/023/2007 від 02.02.2007 року, № СL-302/180/2007 від 07.06.2007 року розмірі - 1 843 667,15 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі - 120,00 грн., а всього 1 845487,15 грн. Вказаний виконавчий лист у встановлені законом строки був пред'явлений стягувачем до виконання.

Постановою від 28.08.2015 року державний виконавець повернув вказаний виконавчий лист стягувачеві на підставі п. 9 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 59).

На підставі заяви представника за довіреністю ТОВ ОТП Факторінг Україна ОСОБА_4 від 05.04.2016 року виконавчий лист повторно був пред'явлений до виконання.

06.04.2016 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Малюк І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-п-86/11 від 26.12.2011 року, який має відмітку про його повернення стягувачу 28.08.2015 року на підставі п.9 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , за підписом заступника начальника виконавчої служби.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд 1 інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП50749548 відповідали вимогам законодавства, оскільки на момент звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження були відсутні законні підстави для відмови у прийнятті виконавчого документу.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

За ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, відповідно до статті 383 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали), учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з вимогами ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У судовому засіданні були досліджені матеріали виконавчого провадження та судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 року ВП №50749548 боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку вручено не було, тому строк на оскарження вказаної постанови нею не пропущений.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , який діяв на час винесення вказаної постанови, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , який діяв на час винесення вказаної постанови, передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, підстави законності повторного пред'явлення до виконання виконавчого листа №2п-86/11 від 26.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторінг Україна заборгованості за кредитними договорами, що покладено в основу обґрунтування даної скарги про визнання рішення державного виконавця Малюк І.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 року незаконним та скасування цієї постанови вже були предметом розгляду у справі (провадження 6/199/155/17) і їм надана належна правова оцінка.

Так, 19.09.2017 року ОСОБА_1 зверталась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (провадження 6/199/155/17) із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа №2-п-86/11, виданого 26.12.2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, за яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторінг Україна заборгованість за кредитними договорами №МL-302/354/2007 від 18.10.2007 року, № МL-302/023/2007 від 02.02.2007 року, № СL-302/180/2007 від 07.06.2007 року розмірі 1843667,15 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього - 1 845 487,15 грн.

Ухвалою від 19.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.01.2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому судами встановлені підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до постанови державного виконавця від 28.08.2015 року, які не позбавляють стягувача права для повторного звернення до виконання виконавчого листа. Також судами встановлено, що стягувач повторно пред'явив спірний виконавчий лист до виконання 05.04.2016 року, тобто у строки, передбачені законом. Постановою про повернення виконавчого листа стягувачеві від 28.08.2015 року державний виконавець повернув вказаний виконавчий лист на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України Про виконавче провадження з огляду на те, що відповідно до Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і в іноземній валюті неможливо звернути стягнення на майно боржника. Таким чином, судами було встановлено, що виконавчий лист було повернуто на підставі п. 9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , а не на підставі п. 9 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження . Суд також звернув увагу на той факт, що постанова державного виконавця від 28.08.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві учасниками виконавчого провадження не оскаржена та є чинною.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене та надаючи оцінку усім обставинам справи, суд 1 інстанції дійшов висновку, що рішення державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016 року є правомірним і постанова від 06.04.2016 року ВП№ 50749548 про відкриття виконавчого провадження скасуванню не підлягає.

Крім цього, суд зазначив про безсумнівну обізнаність ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 про наявність вказаного виконавчого провадження ВП50749548, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження: постановою про опис та арешт майна боржника ВП №50749548 від 16.03.2017 року (а.с.94-95), де міститься підпис ОСОБА_1, та запереченням до постанови про опис та арешт майна боржника ВП №50749548 від 16.03.2017 року, власноручно написаним представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який має юридичну освіту та надає заявниці юридичну допомогу. Також суд звернув увагу на те, що за даним виконавчим провадженням проводилися виконавчі дії, які були предметом оскарження боржником в судах, про що зазначалося заявницею в ході розгляду даної справи, оскільки було реалізоване заставне майно боржника (автомобіль).

Колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції щодо відмови у задоволення скарги, оскільки державним виконавцем державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Малюк І.В. в рамках виконавчого провадження ВП50749548 правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по справі.

Доводи апелянта щодо невручення їй копії постанова від 06.04.2016 року ВП№ 50749548 про відкриття виконавчого провадження колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дана обставина не має правового значення для вирішення справи по суті.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі щодо неправомірності дій державного виконавця з приводу відкриття виконавчого провадження колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді :