Рішення

від 29.11.2018 по справі 511/2096/18

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2096/18

Номер провадження: 2/511/808/18

29 листопада 2018 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Ільяшук А. В.,

секретаря судового засідання - Чернецької А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Марківська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим примішенням,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Марківська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, в якому просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 Одеської області, що належний позивачу на праві власності.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що згідно свідоцтва про право власності № 9/07-с/р, від 09.02.2007 року, він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області. На прохання дружини в його житловому будинку з 06.02.2015 року зареєстрований її племінник ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час при оформленні документів щодо отримання субсидії у нього виникли труднощі. Місце перебування ОСОБА_3 йомуневідомо, тому він не може вирішити питання зняття його з реєстрації з належного йому житлового будинку в позасудовому порядку. Посилаючись на дані обставини, позивач просив визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 Одеської області, що належний йому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 17.10.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності від 28.09.2018 ( а.с.37) в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі та просила суд, визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 Одеської області, що належний ОСОБА_2 на праві власності та в разі неявки в судове засідання відповідача, просила винести заочне рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач за зазначеною адресою не проживає, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.42,78.)

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_2 визнав, не заперечував проти їх задоволення, просив справу розглядати у його відсутність ( а.с.72,77)

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Заслухавши пояснення позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1, від 09.02.2007 року, виданого виконкомом Марківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, є власником житлового будинку АДРЕСА_1

Дане свідоцтво зареєстровано у Комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Бюро технічної інвентаризації , номер запису 1326 в книзі 30 від 24.07.2007 року, що підтверджується витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серії ССС № 372472 (а.с. 9).

Згідно довідки № 319/02-07 виданої Марківською сільською радою Роздільнянського району Одеської області від 28.09.2018 року, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 06.02.2015 року (а.с.15)

З акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 16.10.2018 року судом встановлено, що в результаті обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але в будинку не проживає і ніколи не проживав, його особистих речей на час обстеження не виявлено.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 співвласником спірного житлового будинку не являється, в зазначеному житловому будинку не проживає і не користується ним.

Факт відсутності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 Одеської області підтвердила свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка в судовому засіданні була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача, і їй достовірно відомо, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 2015 року не проживає за зазначеною адресою .

Суд визнає покази свідка достовірними і приймає їх в якості доказів, оскільки свідку достовірно відомо, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 Одеської області відсутній з 2015 року.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком Дані про її заінтересованість в результаті розгляду справи - відсутні, її показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Позивач заперечує проти реєстрації відповідача за вказаною адресою, так як дані обставини перешкоджають йому в реалізації права володіння та користування належним йому на праві власності майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Згідно ст. 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей, і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Так, відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З погляду Європейського Суду повага власності основний метод права, міжнародного й внутрішнього дотримання. У Конвенції говориться, що держава зобов'язана дотримувати, виконувати, зміцнювати, захищати й забезпечувати права власності фізичних і юридичних осіб. Порушення Конвенції й Протоколів будуть тоді, коли піде недотримання, невиконання й не забезпечення державою зазначених норм.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

В силу ст.13 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Протокол № 1 стаття 1 Захист власності говорить Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права . Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважаться.

У першу чергу ця повага повинна виходити від держави й втілюватися у вигляді прийняття законодавчих, виконавчих дій, що захищають право власності від незаконних зазіхань із боку кого б то не було.

Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 не проживає, втратив право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1, так як не використовує будинок для проживання більше одного року без поважних причин, витрат по його утриманню не несе, а тому суд вважає, що право на користування будинком відповідач втратив з 2015 року, що встановлено судом під час судового розгляду.

Доказів створення відповідачу перешкод для проживання в будинку з боку позивача суду не надано.

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, що ОСОБА_2 на теперішній час позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що в даному випадку вимоги ОСОБА_2 як власника житлового будинку законні та обґрунтовані, оскільки реєстрація відповідача в належному йому житловому будинку, порушує його право власності, створює перешкоди в користуванні власністю.

На підставі ст.ст. 316,317,389,391 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4,10,13,18,19,76- 81,95, 247,258-259, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Марківська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим примішенням, - задовольнити.

Визнати, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1, що належний на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя А. В. Ільяшук