Постанова

від 07.11.2018 по справі 754/8085/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 листопада 2018 року м. Київ

Справа № 754/8085/18

Провадження: № 22-ц/824/1570/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

за участю секретаря Глухенької М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року, постановлену під головуванням судді Грегуля О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

В червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 05 грудня 2010 року між ним, ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з другої сторони, укладено договір позики, відповідно до якого він передав у борг грошові кошти у розмірі 110 000 грн. та 10 000 доларів США, які відповідачі зобов'язались повернути до 01 липня 2012 року, однак у визначений термін кошти не повернули. В подальшому сторони узгодили нові умови позики, зокрема, відповідачі зобов'язались повернути у строк до 01 липня 2015 року кошти у сумі 26 000 доларів США, тобто, змінили первісне зобов'язання на нове (новація). Вжиті заходи досудового врегулювання спору позитивних наслідків не мали.

За таких обставин просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму основного боргу у розмірі 1 662 953, 99 грн., з яких 688 373, 00 грн. - заборгованість за договором позики, 668 764, 21 грн. - проценти від суми позики, 61 444, 36 грн. - 3% річних та 244 372, 42 грн. - інфляційне збільшення боргу. Також просив стягнути солідарно з відповідачів сплачену суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 810,00 грн., сплачену суму судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 352, 40 грн., а також понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Одночасно із позовною заявою представником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_4 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_7; 1/6 частину квартири АДРЕСА_1; земельну ділянку за адресою: Київська обл., Володарський район, сільська рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_1); земельну ділянку за адресою: Київська обл., Володарський район, сільська рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_2); будинок за адресою: АДРЕСА_8; АДРЕСА_9.

Також представник позивача просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3, а саме: 1/6 частину квартири АДРЕСА_10.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що враховуючи ту обставину, що відповідачі не вчиняють жодних дій для повернення позики, уникають контактів з позивачем, існує реальна загроза здійснення відповідачами дій, спрямованих на відчуження належного їм майна з метою ухилення від виконання ймовірного судового рішення про повернення суми позики.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 серпня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме:

- квартиру АДРЕСА_7 (реєстраційний номер майна 728839880000);

- 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 708700180000);

- земельну ділянку за адресою: Київська обл., Володарський район, сільська рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_1);

- земельну ділянку за адресою: Київська обл., Володарський район, сільська рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_2);

- будинок за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер майна 11495381);

- АДРЕСА_9 (реєстраційний номер майна 31496188).

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3: 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.

Зазначала, що вона взагалі не є стороною договору позики, а відтак, між нею та ОСОБА_2 взагалі відсутній спір. Накладення арешту на все її майно не є відповідним заходом забезпечення позову, оскільки його вартість перевищує суму заборгованості за позикою відповідача ОСОБА_3, а відтак застосований судом захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно порушив її право власності та обмежив її у праві розпорядження належним нерухомим майном.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року дану справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області і утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно опублікованого в газеті Голос України повідомлення Київський апеляційний суд розпочав свою роботу 03 жовтня 2018 року.

На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , цивільні справи, які перебували провадженні Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області, були перереєстровані в Київському апеляційному суді з проведенням їх автоматизованого розподілу між суддями новоутвореного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року дану справу прийнято до свого провадження, визначено дату розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених в ній.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, яка на їх думку є необґрунтованою, оскільки застосовані судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Зважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_3, який не з'явився.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є обґрунтованим, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь суму боргу у розмірі 1 662 953, 99 грн., з яких 688 373, 00 грн. - заборгованість за договором позики, 668 764, 21 грн. - проценти від суми позики, 61 444, 36 грн. - 3% річних та 244 372, 42 грн. - інфляційне збільшення боргу. Також просив стягнути солідарно з відповідачів сплачену суму судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, заявник посилався на значну суму коштів, яка у випадку задоволення позову підлягає поверненню відповідачами, та ту обставину, що відповідачі не вчиняють жодних дій з метою повернення позики, а тому можуть умисно продати належне їм майно чи вчинити відносно нього будь-які інші правочини, що в подальшому значно утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову

Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ту обставину, що вона не брала у ОСОБА_2 позики, а відтак спір між нею та позивачем відсутній, не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог, а лише з'ясовується наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про неспівмірність обраних судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідачів із заявленими позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову заявником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна, належного відповідачам, на яке він просив накласти арешт. Вказане питання також не було досліджено судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Виходячи із загальновідомих обставин щодо вартості квартир у місті Києві, пояснень ОСОБА_1 щодо вартості належного їй нерухомого майна, які були надані нею в судовому засіданні, та з урахуванням ціни позову у розмірі 1 662 953, 99 грн., колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та 1/6 частину квартири АДРЕСА_3, які належать ОСОБА_1, а також на 1/6 частину квартири АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_3, забезпечить виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги шляхом скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 2 серпня 2018 року в частині накладення арешту на земельні ділянки, що знаходяться у Київській області, Володарському районі, сільська рада Логвинська, будинок № 7 по вул. Шевченка, та у с. Михайлівка Володарського району Київської області, та на квартиру АДРЕСА_5 та постановлення в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на указане майно.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції суд залишає без змін, враховуючи ту обставину, що сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 1 662 953, 99 грн., накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачам на праві власності, в межах вказаної суми з метою забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року в частині накладення арешту на майно:

- земельну ділянку за адресою: Київська область, Володарський р-н, с/рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_1);

- земельну ділянку за адресою: Київська область, Володарський р-н, с/рада Логвинська (кадастровий номер НОМЕР_2);

- будинок за адресою: Київська область, Володарський р-н, с. Михайлівка, вул. Шевченка, 7 (реєстраційний номер майна 11495381);

- квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер майна 31496188) скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на указане майно.

В решті ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2018 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль