Постанова

від 28.11.2018 по справі 925/558/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Справа№ 925/558/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - не з'явився

відповідача - Зайченко О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2018 р. (повне рішення складено 20.08.2018 р.)

у справі № 925/558/18 (суддя - Єфіменко В.В.)

за позовом Фермерського господарства "Маруценко"

до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

про стягнення заборгованості у розмірі 196112,00 грн

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Фермерське господарство "Маруценко" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" про стягнення заборгованості за договором поставки № НМГ1031 від 02.12.2016 р. у загальному розмірі 196112,00 грн, з яких: 190400,00 грн - основний борг та 5712,00 грн - пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов укладеного договору ним було здійснено авансовий платіж, однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару та на даний час не здійснює повернення авансового платежу у розмірі 190400,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.08.2018 р. у справі № 925/558/18 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у платіжному дорученні № 167 від 02.12.2016 р., на яке посилається позивач, як на підставу для здійснення поставки відповідачем, не вказано, що цей платіж було здійснено на виконання укладеного між сторонами договору поставки № НМГ 1031 від 02.12.2016 р., тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення поставки за вказаним дорученням.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р. справу № 925/558/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 14.11.2018 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/62/18 від 13.11.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/558/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 925/558/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 р. справу № 925/558/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 р. розгляд справи відкладено до 28.11.2018 р.

У засідання суду, призначене на 28.11.2018 р., представник позивача вдруге не з`явився, однак надіслав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника Фермерського господарства Маруценко .

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

02.12.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Украгро НПК" (далі - постачальник) та Фермерським господарством "Маруценко" (далі - покупець) був укладений договір поставки № НМГ 1031 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, в обумовлені договором строки, покупцеві товар, визначений в п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Згідно з п. 1.2 договору товар, що підлягає поставці - аміачна селітра (фас. 50 кг) у кількості 28 т на загальну суму 190400,00 грн та карбамід (фас. 50 кг) у кількості 3 т на загальну суму 24000,00 грн.

Як передбачено п. 2.1 договору загальна вартість товару за цим договором складає 178666,67 грн, ПДВ (20%) 35733,33 грн, разом 214400,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника до 31.03.2017 р. включно, але в будь-якому випадку не раніше ніж через десять днів від дати повної оплати товару.

За змістом п. 3.5 договору обов'язок продавця передати товар вважається виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупця (одержувача) в місці поставки, з цього моменту до покупця переходить ризик втрати та пошкодження товару.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати товару, що підлягає поставці. Товар, що підлягає поставці повинен бути повністю оплачений протягом 3 днів з дати укладення цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та триває до припинення прав та обов'язків, які виникли з договору (п. п. 7.6, 7.7 договору)

02.12.2016 р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № НМГ 1031 на загальну суму 214400,00 грн за поставку 28 т аміачної селітри та 3 т карбаміду.

На підставі виставленого рахунку 02.12.2017 р. позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 214400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 167.

На виконання умов укладеного договору відповідач здійснив поставку позивачу 3 т. карбоміду на суму 24000,00 грн

Актом звірки розрахунків між ПАТ "Украгро НПК" та ФГ "Маруценко" за період з 01.01.2016 р. по 30.10.2017 р. сторони підтвердили залишок грошових коштів на користь ФГ "Маруценко" в сумі 190400,00 грн.

22.09.2017 р. позивач направив на адресу ПАТ "Украгро НПК" лист з проханням поставити 28 т аміачної селітри або повернути кошти в сумі 190400,00 грн.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, поставку товару не здійснив та грошові кошти не повернув.

20.04.2018 р. позивач направив на адресу ПАТ "Украгро НПК" претензію про невиконання зобов'язань щодо поставки товару і про повернення коштів в сумі 196112,00 грн з урахуванням господарських санкцій, передбачених укладеним договором.

Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару та на даний час не здійснює повернення авансового платежу.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вбачається, що позивачем було здійснено повну попередню оплату за укладеним договором на загальну суму 214400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.12.2016 р. № 167.

Однак відповідач здійснив поставку лише 3 тони карбоміду на загальну суму 24000,00 грн.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з поставки оплаченого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 190400,00 грн, належним чином підтверджений.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором в розмірі 190400,00 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5712,00 грн пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 укладеного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки, але не більше 3% загальної вартості партії товару, поставку якого прострочено.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Вбачається, що поставку товару відповідач повинен був здійснити до 31.03.2017 р. включно, відтак пеня нараховується з 01.04.2017 р. по 01.10.2017 р.

Розмір пені за період з 01.04.2017 р. по 01.10.2017 р. складає 10433,92 грн.

Однак, як вбачається з п. 5.1 договору сторони обмежили розмір нарахування пені та вказали, що її розмір може бути не більше 3% загальної вартості партії товару, поставку якого прострочено.

Здійснивши перерахунок розміру пені, колегією суддів було встановлено, що її розмір складає 5712,00 грн (190400,00 грн * 3%).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5712,00 грн пені є обгрунтованою, розмір її перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору, а тому підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що у платіжному дорученні № 167 від 02.12.2016 р., на яке посилається позивач, як на підставу для здійснення поставки відповідачем, не вказано, що цей платіж було здійснено на виконання укладеного між сторонами договору поставки № НМГ 1031 від 02.12.2016 р., тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення поставки за вказаним дорученням, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, платіж на суму 214400,00 грн було здійснено на виконання виставленого відповідачем рахунку, в якому також немає посилання на укладений договір.

Крім того, у своїх поясненнях відповідач не заперечує, що грошові кошти в сумі 214400,00 грн були зараховані на рахунок відповідача, однак поставка ним була здійснена лише на суму 24000,00 грн.

Твердження скаржника про те, що сторонами були досягнуті усні домовленості щодо відстрочення сплати вартості поставленого товару до кінця 2018 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за змістом ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, в той час як у матеріалах справи відсутні належні докази укладення сторонами додаткової угоди щодо зміни строку оплати поставленого товару.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.08.2018 р. у справі № 925/558/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.11.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай