Рішення

від 30.11.2018 по справі 910/10729/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.11.2018Справа №  910/10729/18 Господарський суд міста Києва в складі:   головуючого судді                                                                                                                                                                Привалова А.І.        розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №  910/10729/18                                                             за позовом  Національного природного парку "Білобережжя Святослава" до     товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Діоніс" про  стягнення 840  683,10 грн. Без виклику учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Національний природний парк «Білобережжя Святослава» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Діоніс» про стягнення 840 683,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань повністю не виконав роботи за Договором № 30 на закупівлю послуг від 28.10.2015р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 600 000,00 грн. Крім того, за порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за договором позивачем на підставі ст. 231 ГК України нараховані пеня в сумі 183 377,60 грн. та штраф у розмірі 57305,50 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018р. позовну заяву Національного природного парку «Білобережжя Святослава»  до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Діоніс» про стягнення 840 683,10 грн. залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. 12.09.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання ухвали від 17.08.2018р. Згідно з пунктом 1 частини 5  статті 12 Господарського процесуального кодексу України  справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1  статті 247 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1  статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 09.11.2018р. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів  Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.10.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 18 яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.10.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1  статті 9 Господарського процесуального кодексу України  ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"  усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній     формі не пізніше    наступного    дня    після    їх виготовлення    і    підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2  ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"  для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1  ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.08.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 5  ст. 252 Господарського процесуального кодексу України,  суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Станом на 26.11.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву. Згідно з ч. 2  ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1  статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4  статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 28.10.2015р. між позивачем (за договором – замовник) та відповідачем (за договором – виконавець)  було укладено договір на закупівлю послуг № 30, відповідно до п.1.1 якого  виконавець зобов'язується у 2015-2016 роках надавати замовнику послуги з «Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування національного природного парку «Білобережжя Святослава», закріплення її межовими знаками та отримання правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою площею 3587,74 га» та «Розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава» без вилучення, закріплення їх межовими знаками загальною площею 6635,4га». Відповідно до п.2.1 договору, ціна цього договору становить 818  650,00 грн. без ПДВ, за КЕКВ 2281, в т.ч. в 2015р. – 600  000,00 грн., в 2016р. – 218  650,00 грн., згідно з кошторисами, що є невід'ємною частиною договору. Так, сторонами були погоджені та підписані кошториси № 1 та № 2 на проектні (вишукувальні) роботи та Графік виконання робіт. Згідно кошторису № 1 вартість робіт склала 600  000,00 грн., термін виконання робіт: листопад 2015р. – грудень 2015р., згідно кошторису № 2 вартість робіт склала 218  650,00 грн., термін виконання робіт: січень 2016р. – грудень 2016р. Строк дії договору встановлено п.9.1, за який цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами цього договору, але не пізніше 31.12.2016 року. У 2016 році даний договір матиме чинність лише за умови наявності відповідних бюджетних призначень. 23.12.2016р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору, за якою сторони погодили внести зміни в п.9.1 договору та викласти перше речення даного пункту в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами цього договору, але не пізніше 31.12.2017 року». Також, вказаною додатковою угодою сторони погодили в додатку № 1 до договору «Графік виконання робіт» в графі 2 «терміни виконання» замість слів та цифр «січень 2016 – грудень 2016» записати «Січень 2017 – грудень 2017». Крім того, 11.07.2017р. сторонами укладено Додаткову угоду, за умовами якої у зв'язку з наявністю відповідного бюджетного фінансування на 2017 рік щодо отримання послуг за договором № 30 від 28.10.2015р. сторони дійшли згоди в п.9.1 договору змінити «У 2016 році даний договір матиме чинність лише за умови наявності відповідних бюджетних призначень» та викласти в наступній редакції: «У 2017 році даний договір матиме чинність лише за умови наявності відповідних бюджетних призначень». Також, в п.1 вказаної Додаткової угоди від 11.07.2017р. сторони погодили в додатку № 1 до договору «Графік виконання робіт» в графі 2 «термін виконання» змінити «січень 2016 – грудень 2016» та викласти в наступній редакції «липень 2017 – грудень 2017». Умовами п.4.1 договору передбачено термін надання послуг – до 15.12.2016р. за адресою замовника: Національний природний парк «Білобережжя Святослава» 57508, вул. Леніна, 18, м. Очаків, Миколаївська обл. На виконання умов договору відповідач частково виконав роботи за лотом 1 на загальну суму 600  000,00  грн., що  підтверджується  підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції до договору №1 від 11.12.2015р. на суму 60  000,00 грн., № 2 від 11.12.2015р. на суму 120  000,00 грн., № 3 від 22.12.2018р. на суму 140  000,00 грн. та № 4 від 22.12.2015р. на суму 280  000,00 грн.,   загалом 600  000,00 грн. Зазначені акти були підписані сторонами без зауважень щодо об'ємів та якості виконаних робіт. Згідно з п.3.1 договору, розрахунки проводяться після підписання сторонами акта здавання-приймання наданих послуг або шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами акта здавання-приймання наданих послуг. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання з оплати вказаних робіт за договором (лот 1), здійснив передоплату робіт відповідача за актами №1 та № 2 від 11.12.2015р., №3 та №4 від 22.12.2015р., що підтверджується платіжними дорученнями №334 та №335 від 25.11.2015р., № 411 та №412 від 23.12.2015р. Умовами п.5.3 та п.5.4 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки та порядку, встановлені цим договором; та має право, зокрема, залучити до надання послуг субпідрядника, відповідаючи за строк та якість виконаних субпідрядником послуг як за свої власні. Як зазначає позивач, передбачений умовами договору та графіком виконання робіт другий етап робіт на суму 218  650,00 грн. відповідачем виконаний не був у строк до 31.12.2017р. Так, 29.06.2017р. позивач звертався до відповідача з листом за № 162/01-15 від 27.06.2017р., в якому на підставі п.5.2 договору просив повідомити останнього про хід виконання другого етапу робіт та перспективи закінчення робіт до кінця 2017 року, а в разі неможливості – пропонував розірвати договір. 03.01.2018р. позивач звертався до відповідача з листом за вих. № 314/01-15 від 29.12.2017р., в якому, зважаючи на припиненням державного фінансування до кінця 2017 року, просив повідомити про хід виконання другого етапу робіт або про причини його невиконання та про наміри щодо виконання умов спірного договору у 2018 році. Листом від 24.01.2018р. за № 22/01-15 позивач на підставі п.5.2 договору просив відповідача повідомити про хід виконання другого етапу робіт або про причини його невиконання та про наміри щодо виконання умов спірного договору у 2018 році. В подальшому, 23.02.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №  53/01-08 від 22.02.2018р., в якій у зв'язку з невиконанням умов договору щодо виконання другого етапу робіт вимагав сплатити пеню на підставі ст.. 231 ГК України в сумі 11  588,45 грн., а також вказував, що термін спірного договору закінчився 31.12.2017р., у зв'язку з чим просив відповідача виконати свої зобов'язання щодо виконання другого етапу робіт та сплатити пеню в сумі 11  588,45 грн. 27.06.2018р. позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу за № 187/01-15, в якій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання другого етапу робіт вимагав повернути позивачу сплачені останнім за виконані згідно з актами №1 та № 2 від 11.12.2015р., №3 та №4 від 22.12.2015р. роботи по першому етапу робіт грошові кошти в сумі 600  000,00 грн. Однак, відповідач вказані листи залишив без відповіді та задоволення. Спір між сторонами виник, у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку щодо виконання другого етапу робіт у строк до 31.12.2017р. на суму 218  650,00 грн., тому позивач просить суд стягнути з відповідача 600  000,00 грн. боргу, які були сплачені за виконання першого етапу робіт. Проаналізувавши умови договору №30 на закупівлю послуг від 28.10.2015р., суд встановив, що він має цивільно-правову природу договору підряду на проектні та пошукові роботи. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статей  73,  74,  77,  79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Частинами 2 та 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (стаття 888 Цивільного кодексу України). За приписами п.п.1,3 частини першої статті 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з умовами договору відповідач зобов'язався виконати другий етап робіт, кінцевий строк виконання яких настав 31.12.2017р. Доказів того, що строки виконання робіт по другому етапу  були змінені сторонами, до суду не надано. Проте, відповідач у встановлений строк такі роботи не виконав. Доказів зворотного відповідач суду не надав. Однак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 600  000,00 грн. заборгованості, які позивач сплатив за виконані відповідачем роботи по першому етапу, оскільки такі роботи відповідачем були виконані та у встановлений договором строк – до 31.12.2015р. Тобто грошові кошти в сумі 600  000,00 грн. сплачені позивачем за фактично виконані роботи, доказів відмови позивача від договору на підставі статті 849 ЦК України у строк до 31.12.2015р. матеріали справи не містять, які і доказів, що роботи є неналежної якості. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач своє зобов'язання щодо виконання другого етапу робіт за договором не виконав у встановлені строки, то позовні вимоги про стягнення пені та штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання робіт є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність. Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За умовами п.6.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі, визначеному чинним законодавством України. Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Як встановлено судом, позивач належить до державного сектору економіки, а відтак має право на застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України,  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України  в розмірі 48  977,60 грн. та тієї обставини, що вартість невиконаних за другим етапом робіт становить 218  650,00 грн. (218  650,00 * 0,1% * 181 днів = 39 575,65 грн.). Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу, задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду в розмірі 15  305,50 грн. з урахуванням того, що вартість невиконаних за другим етапом робіт становить 218  650,00 грн. (218  650,00 * 7% = 15  305,50 грн.). За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва - В И Р І Ш И В: 1.     Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Діоніс" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 18; ідентифікаційний код 38214275) на користь Національного природного парку "Білобережжя Святослава" (57555, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Покровка, вул. Бородинівська, 39; ідентифікаційний код 38086503)    39  575 грн. 65 коп. – пені, 15 305 грн. 50 коп. – штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 823 грн. 22 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд. Повний текст рішення складено та підписано: 30.11.2018р. Суддя                                                                                                 А.І. Привалов