Рішення
від 23.11.2018 по справі 153/1554/16-ц
ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2018 р.

Справа153/1554/16-ц

Провадження2/153/190/17-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря удових засідань - Гулковської Т.Т.

представника позивача - Євчен Д.В.

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, визнання договорів оренди землі недійсними,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави звернувся до суду із вищевказаним позовом. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № 2-621/15-14-СГ від 12.05.2014 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою". Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №2-878/15-14-СГ від 28.05.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду". Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №2-1465/15-14-СГ від 23.06.2014 "Про надання земельних ділянок в оренду". Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 510 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 511 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 512 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 515 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 518 від 29.07.2014. Визнати недійсни договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 521 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 522 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 523 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 524 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 525 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений управлінням Держземагентства у Вінницькій області ОСОБА_3 № 526 від 29.07.2014. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений управлінням Держземагентства у Вінницькій області ОСОБА_3 № 279 від 22.04.2015. Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 22048 гривень на користь прокуратури Вінницької області, код 02909909 МФО 820172, розрахунковий рахунок 35213099003988.

Свої вимоги мотивує наступним: при вивченні договорів оренди земельних ділянок на території Ямпільського району Вінницької області встановлено порушення вимог земельного законодавства при передачі Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області земель державної власності в оренду. Встановлено, що ОСОБА_3 05 травня 2014 року та 03 червня 2014 року подано до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області клопотання про надання земельних ділянок в оренду із земель запасу та резервного фонду за межами населеного пункту Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області загальними площами 514,5 га та 385,42 га для ведення фермерського господарства.

На підставі клопотання від 05.05.2014 Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області 12.05.2014 видано наказ № 2-621/15-14-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): площею 10,1748 га із кадастровим номером НОМЕР_2; площею 12,3517 га із кадастровим номером НОМЕР_3; площею 1,2317 га із кадастровим номером НОМЕР_4; площею 138,3611 га із кадастровим номером НОМЕР_5; площею 11,4630 га із кадастровим номером НОМЕР_6; площею 10,00 га із кадастровим номером НОМЕР_7; площею 7,7307 га із кадастровим номером НОМЕР_8; площею 1,8545 га із кадастровим номером НОМЕР_9; площею 12,7683 га із кадастровим номером НОМЕР_10; площею 5,9082 га із кадастровим номером НОМЕР_11; площею 40,9671 га із кадастровим номером НОМЕР_12; площею 55,0899 га із кадастровим номером НОМЕР_13; площею 1,8101 га із кадастровим номером НОМЕР_14; площею 2,0674 га із кадастровим номером НОМЕР_15; площею 3,3348 га із кадастровим номером НОМЕР_16; площею 2,5791 га із кадастровим номером НОМЕР_17; площею 5,2838 га із кадастровим номером НОМЕР_18; площею 12,9996 га із кадастровим номером НОМЕР_19; площею 15,10 га із кадастровим номером НОМЕР_20; площею 2,2282 га із кадастровим номером НОМЕР_21; площею 47,3052 га із кадастровим номером НОМЕР_22; площею 4,0657 га із кадастровим номером НОМЕР_23; площею 3,1084 га із кадастровим номером НОМЕР_24; площею 4,1722 га із кадастровим номером НОМЕР_25; площею 3,50 га із кадастровим номером НОМЕР_26; площею 2,0863 га із кадастровим номером НОМЕР_27; площею 5,2026 га із кадастровим номером НОМЕР_28; площею 10,1433 га із кадастровим номером НОМЕР_29; площею 9,2510 га із кадастровим номером НОМЕР_30; площею 26,70 га із кадастровим номером НОМЕР_31; площею 26,2706 га із кадастровим номером НОМЕР_32 на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області з метою передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області 28.05.2014 видано наказ № 2-878/15- 14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_3 в оренду вищевказаних земельних ділянок загальною площею 495,10 га для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

На підставі клопотання від 03.06.2014 Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області 23.06.2014 видано наказ № 2-1465/15-14-СГ про передачу в оренду земельних ділянок загальною площею 385,42 га, з них: площею 51,0722 га із кадастровим номером НОМЕР_33; площею 106,8666 га із кадастровим номером НОМЕР_34; площею 30,0000 га із кадастровим номером НОМЕР_35 площею 19,5104 га із кадастровим номером НОМЕР_36; площею 15,8827 га із кадастровим номером НОМЕР_37; площею 15,6602 га із кадастровим номером НОМЕР_38; площею 50,0000 га із кадастровим номером НОМЕР_39; площею 62,3760 га із кадастровим номером НОМЕР_40; площею 34,0586 га із кадастровим номером НОМЕР_41 для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Згідно вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_3 29.07.2014 та 22.04.2015 укладено договори оренди землі № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 та №279 відповідно до яких Головне управління Держземагенства у Вінницькій області передало, а ОСОБА_3 отримав в оренду земельні ділянки площею 51,07 га, 30,00 га, 19,51 га, 50,0 га, 10,17 га, 10,00 га, 26,27 га, 3,10 га, 4,17 га, 15,1 га, 47,30 га та 106,86 на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Встановлено, що накази про передачу земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 є незаконними. Оскільки, у поданому ОСОБА_3 клопотанні від 05.05.2014 відсутня позиція заявника щодо створення фермерського господарства та перспектив його діяльності, відсутнє обґрунтування розмірів земельної ділянки, не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, натомість вказано лише загальний розмір земельної ділянки площею 514,5 га, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

У клопотанні від 03.06.2014 року, також відсутня позиція заявника щодо створення фермерського господарства та перспектив його діяльності, натомість вказано, що однією з умов обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства є те що ОСОБА_3 планує вирощувати сільськогосподарську продукцію та кількість членів фермерського господарства становить 2 особи.

Зазначені твердження ОСОБА_3 виявились недостовірними (помилковими), оскільки, відповідно до статутних документів Фермерського господарства "Тирново" на цей час членом являється лише одна особа, яка є засновником - ОСОБА_3 Крім того, відповідно до інформації Держсільгоспінспекції у Вінницькій області від 18.11.2016 за ОСОБА_3 та ФГ "Тирново" взагалі сільськогосподарської техніки не рахується.

Крім того, у клопотанні про надання земельних ділянок зазначено, що кількість членів фермерського господарства складає 2 особи, які використали право на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

З статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що клопотання про надання земельної ділянки подається окремо щодо кожної ділянки. Однак, у порушення вказаних вимог у клопотаннях ОСОБА_3 зазначено про надання 31 та 9 земельних ділянок на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області надано ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, а саме: тридцять п'ять масивів на території Великокіснецької сільської ради. Наведені обставини підтверджуються викопіюваннями з кадастрового плану території сільської ради, які засвідчують місце розташування земельних ділянок.

Окрім того, до укладення спірного договору оренди № 279 від 22.04.2015 ОСОБА_3 уже було 29.07.2014 надано одинадцять земельних ділянок на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, тому отримання спірних земельних ділянок відбулося всупереч вимогам статті 124 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів. Таким чином накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № 2-621/15-14-СГ від 12.05.2014, № 2-878/15-14-СГ від 28.05.2014 та № 2-1465/15-14-СГ від 23.06.2014 про надання в оренду земельних ділянок, які суперечать законодавству, повинні бути визнані незаконними та скасовані.

Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду (ст. 210 Земельного кодексу України).

Таким чином ураховуючи те, що підставою для укладення договорів оренди земельних ділянок № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 від 29.07.2014 та №279 від 22.04.2015 були накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, які прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зазначені договори повинні бути визнані недійсними.

Оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого незаконно передано в користування земельні ділянки державної власності фізичній особі, чим безпосередньо зачіпаються інтереси держави, як власника. Враховуючи те, що органи прокуратури вбачають у порушенні земельного законодавства загальнодержавні інтереси, а також враховуючи зміст ч.1 ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області не наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовами такої категорії, тому мають місце підстави для звернення прокурора до суду в межах компетенції, передбаченої ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

10 лютого 2017 року позивачем змінено предмет, про що було подано заяву вх. №857. Позивач вказав, що при подачі позову ним переслідувалась мета визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та визнання недійсними укладених на підставі цих наказів договорів оренди землі. З метою приведення у відповідність площ земельних ділянок користування відповідно укладених договорів оренди до наказів Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та узгодження заявлених позовних вимог з можливими в цивільному судочинстві правом, в порядку ст. 31 ЦПК України, вважає необхідним змінити предмет позову, у зв'язку з цим прохальна частина вищезазначеного позову складається з наступних позовних вимог: Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області № 2-621/15-14-СГ від 12.05.2014 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у частині що стосується земельних ділянок, які фактично передані у користування відповідно укладених договорів оренди. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №2-878/15-14-СГ від 28.05.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду" у частині, що стосується земельних ділянок, які фактично передані у користування відповідно до укладених договорів оренди. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Вінницькій області №2-1465/15-14-СГ від 23.06.2014 "Про надання земельних ділянок в оренду" у частині, що стосується земельних ділянок, які фактично передані у користування відповідно до указаних договорів оренди. Вимоги щодо визнання недійсними 12 договорів оренди землі, укладених Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3 № 510, 511, 512, 515, 518, 521, 522, 523, 524, 525, 526 від 29.07.2014, № 279 від 22.04.2015, залишились без змін.

Представник позивача - прокурор Могилів-Подільської місцевої прокуратури Євчен Д.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позовзадоволити.

Із відповідь на відзив по справі: встановлено, що з твердженням представника ОСОБА_3 позивач не погоджується з наступних підстав: ОСОБА_3 05.05.2014 та 03.06.2014 подано до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області клопотання про надання земельних ділянок в оренду із земель запасу та резервного фонду за межами насаленого пункту Великокіснецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області загальними площами 514,5 га та 385,42 га для ведення фермерського господарства. На підставі клопотання ОСОБА_3 від 05.05.2014 Головним управлінням Дерземагенства у Вінницькій області видано наказ №2-62/15-14-СГ від 12.05.2014 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та видано наказ №2-878/15-14-СГ від 28.05.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надання відповідачу в оренду земельних ділянок площею 495,10 га. На підставі клопотання ОСОБА_3 від 03.06.2014 Головним управлінням Дерземагенства у Вінницькій області видано наказ №2-1465/15- 14-СГ від 23.06.2014 про передачу в оренду земельних ділянок площею 385,42 га. Згідно вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_3 29.07.2014 та 22.04.2015 укладено Договори оренди землі № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 та №279 відповідно до яких Головне Управління Держземагенства у Вінницькій області передало, а ОСОБА_3 отримав в оренду земельні ділянки площею 51,07 га, 30,00 га, 19,51 га, 50,0, 10,17 га, 10,00 га, 26,27 га, 3,10 га, 4,17 га, 15,1 га, 47,30 га та 106,86 на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Так, заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону "Про фермерське господарство" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) умов і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дата оцінку обставинам та умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У поданому ОСОБА_3 клопотанні від 05 травня 2014 року відсутня позиція заявника щодо створення фермерського господарства та перспектив його діяльності, відсутнє обґрунтування розмірів земельної ділянки, не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, натомість вказано лише загальний розмір земельної ділянки площею 514,5 га, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

У клопотанні від 03 червня 2014 року також відсутня позиція заявника щодо створення фермерського господарства та перспектив його діяльності, натомість вказано, що однією з умов обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства є те, що ОСОБА_3 планує вирощувати сільськогосподарську продукцію та кількість членів фермерського господарства становить 2 особи. Зазначені твердження ОСОБА_3 виявились недостовірними (помилковими), оскільки, відповідно до статутних документів фермерського господарства "Тирново" на той час членом було лише одна особа, яка є засновником - ОСОБА_3. Крім того, відповідно до інформації Держсільпгоспінспекції у Вінницькій області від 18.11.2016 за ОСОБА_3 ФГ "Тирново" взагалі сільськогосподарської техніки не рахується (на момент пред'явлення позовної заяви). Крім того, у клопотанні про надання земельних ділянок зазначено, що кількість членів фермерського господарства складає 2 особи, які використали своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. З статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що клопотання про надання земельної ділянки подається окремо щодо кожної ділянки. Однак, у порушення вказаних вимог у клопотаннях ОСОБА_3 зазначено про надання 31 та 9 земельних ділянок на території Великокісницької сільської ради.

Частиною 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області надано ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, а саме: тридцять п'ять масивів на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно усі одержані ОСОБА_3 спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, ним же передано у суборенду ТОВ "Великокісницьке", що свідчить про відсутність у нього наміру вести фермерське господарство (на момент звернення з позовною заявою до суду). Окрім того, до укладання спірного договору оренди № 279 від 22 квітня 2015 року ОСОБА_3 уже було надано 29 липня 2014 року одинадцять земельних ділянок на території Великокісницької сільської ради, тому отримання земельних ділянок відбулося всупереч вимогам статті 124 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів. Накази Головного управління Держземагентства Вінницькій області № 2-621/15-14-СГ від 12.05.2014, № 2-878/15-14-СГ І від 28.05.2014 та № 2-1465/15-14-СГ від 23.06.2014 про надання в оренду земельних ділянок, які суперечать законодавству, повинні бути визнані незаконними та скасовані. Ураховуючи те, що підставою для укладення договорів оренди земельних ділянок № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 від 29.07.2014 та № 279 від 22.04.2015 були накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, які прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зазначені договори повинні бути визнані недійсними.

Також щодо мотивів відзиву на позовну заяву представника відповідача з приводу неналежного суб'єкта спірних правовідносин зазначив наступне: органом, уповноважений державою здійснювати функції державного контролю у сфері земельних правовідносин у даному випадку є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що реалізує її повноважень на території Вінницької області. Предметом позову № 153/1554/16-ц є визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, визнання договорів оренди землі недійсними. На час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, являлось Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) та його структурні підрозділи - Держземагенства у областях, яке постановою Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади № 442 від 10 вересня 2014 року реорганізовано в Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України. У зв'язку із цим, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є відповідачем у даній цивільній справі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд даної справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало суду відзив на позовну заяву, з якого встанволено:

До Головного управління Держземагенства у Вінницькій області надійшло клопотання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Великокісницької сільської ради, Ямпільського району Вінницької області. Згадане клопотання відповідало вимогам ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

Оскільки підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою були відсутні, наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 12.05.2014 року №2-62115-14-СГ ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 495,1093 га на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

У жодному нормативно-правовому акті відсутня норма, яка б встановлювала вимогу перевіряти наявність необхідної сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку земель. Тому вимагати вказану інформацію з документальним підтвердженням Головне управління Держземагенства у Вінницькій області було не вправі. Так як і перевіряти в компетентних органах наявність техніки чи обладнання.

В позовній заяві позивач стверджує, що при видачі оспорюваних наказів Головним управлінням Держземагенства порушено ч.7 ст.7 Закону України Про фермерське господарство відповідно до якої, земельні ділянки надаються громадянам для фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих?електро- і радіотелефонних мереж, газо- водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Однак позивачем невірно трактовано вказану статтю. Мова йдеться про масив з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями. Законодавчо поняття єдиний масив не визначено.

Позивачем під поняттям єдиного масиву розуміються земельні ділянки.

Частина 1 статті 79 Земельного кодексу України визначає поняття земельна ділянка як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Підставою для такого висновку позивача стало те, що земельні ділянки розташовані, як стверджує позивач, на значній відстані одна від одної. В масиві може бути декілька земельних ділянок.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 12.05.2014 року №2-62115-14-СГ розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який був погоджений у встановленому законом порядку.

Крім того, органи прокуратури не є повноважними органами у сфері дотримання земельного законодавства, норм і правил у сфері землеустрою. Відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Перевірка дотримання вимог земельного законодавства Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області при наданні земельних ділянок ОСОБА_3 контролюючим (на час виникнення спірних правовідносин) органом - Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області, не проводилась. Тому, факт порушення ч.7 ст.7 Закону України Про фермерське господарство Головним управління Держземагенства не встановлено в законному порядку. Факт відповідності проектів землеустрою законодавству також підтверджується печаткою сертифікованого землевпорядника на титульних сторінках проектів землеустрою.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою (ч.6 ст.25 Закону України Про землеустрій (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №910-р на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено функції і повноваження Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Тому не зрозуміло замість якого органу державної влади виступає в якості позивача прокуратура Вінницької області і які саме права держави порушено Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області. Враховуючи вищевикладене, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала та заперечувала з приводу задоволення позову з підстав вказаних у відзиві.

Відповідачем подано заперечення та відзив з яких встановлено, що ОСОБА_3 вважає позовні вимоги Позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

В клопотанні від 03.06.2014 року до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області про надання в оренду земельних ділянок, ОСОБА_3 зазначив бажаний розмір і місце розташування земельних ділянок, обґрунтував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства, тобто розмір земельної ділянки визначив з урахуванням перспектив його майбутнього фермерського господарства. В обґрунтуваннях відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства вказав, що на земельній ділянці планує вирощувати сільськогосподарську продукцію, та додав до заяви документи, які підтверджують наявність освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі, в контексті вимог, визначених ст.7 Закону України "Про фермерське господарство". Окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства Закон від заявника не вимагає, як не встановлює обов'язкової форми та змісту такої заяви та обґрунтування.

Клопотання ОСОБА_3 від 03.06.2014 року містить відомості про кількість членів фермерського господарства та відсутність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Статтею 5 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов'язком родичів або членів сім'ї засновника фермерського господарства. Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, зокрема, що у заяві зазначаються кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Отже, фермерське господарство згідно ч.2 ст. Закону України "Про фермерське господарство" може бути створене одним громадянином. Крім того, на момент подання заяви особа, яка бажає отримати в користування земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з відсутністю створеного фермерського господарства може зазначити в такій заяві лише кількість кандидатів у члени господарства, які в подальшому можуть не виявити бажання набути членство у фермерському господарстві.

ОСОБА_3 в запереченні від 09 лютого 2017 року повідомив, що ним у клопотання від 03 червня 2014 року було дійсно вказано про те, що планується створення фермерського господарства у кількості 2 членів, однак в силу обставин, що не залежали від його волі, не було можливості створити ФГ Тирново у кількості 2 членів. Тому він скористався правом передбаченим Законом України Про фермерське господарство і створив фермерське господарство самостійно.

Тому твердження прокурора, що інформація зазначена ОСОБА_3 в клопотанні від 03.06.2014 року про кількість членів фермерського господарства виявилась недостовірною, а тому підтверджує відсутність позиції заявника щодо створення фермерського господарства є хибним.

Поряд з цим, клопотання ОСОБА_3 від 05.05.2014 року стосується надання Дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновленню меж земельних ділянок в натурі на місцевості загальною площею 514,5 га на території Векикокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною цільового призначення, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випападках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тобто, клопотання від 05 травня 2014 року стосується надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості, тому воно не повинне відповідати вимогам статті 123 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та не повинне містити позиції заявника щодо створення фермерського господарства та перспектив його діяльності, обґрунтування розмірів земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Адже відповідно до статтей 50 та 55 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості є різними документами, які розробляються в різних випадках і включають в себе різний перелік документів. Зокрема, враховуючи вимоги статті 55 Закону України Про землеустрій та 123 Земельного кодексу України клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості не має чітко встановлених вимог, тому в даному випадку твердження Позивача щодо не відповідності клопотання ОСОБА_3 від 05.05.2014 року вимогам закону є хибними.

Доводи позовної заяви про укладення 22 квітня 2015 року договору оренди землі №279 без проведення земельних торгів спростовується нормою частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. А також тим, що на момент укладення договору оренди землі від 22 квітня 2015 року ФГ "Тирново" не мало статусу юридичної особи, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення Фермерського господарства у відповідності до вимог статті 124 ЗК України, тобто з проведенням земельних торгів. Оскільки на момент укладання договору оренди землі від 22 квітня 2015 року ФГ "Тирново" не мало статусу юридичної особи, то укладення вказаного договору без проведення земельних торгів, не суперечить вимогам статті 124 ЗК України та не є підставою для задоволення позовних вимог Позивача.

Також, помилковими є посилання прокурора на те, що наказами Головного управління Держземагентства у Вінницькій області надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, оскільки земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом лише у окремо визначених випадках. На земельних ділянках переданих ОСОБА_3 в оренду Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області не розташовані водні джерела та лісові угіддя, а також вказані земельні ділянки не наближені до існуючих шляхів електро-, радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Висновком експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 04.06.2018 року №693/18-21 встановлено, що на наданих ОСОБА_3 в оренду земельних ділянках для ведення фермерського господарства не розташовані водні джерела та лісові угіддя, надані в оренду земельні ділянки не наближені до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, тому посилання прокурора на необхідність надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства єдиним масивом, а не у вигляді земельних ділянок, розташованих на відстані одна від одної є помилковим.

Крім того, законодавцем не визначено, що для ведення фермерського господарства орендарем, необхідно подавати перелік транспортних засобів та сільськогосподарської техніки. Поряд з цим, до моменту подачі клопотання до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області клопотань про передачу в оренду земельних ділянок ОСОБА_3 був укладений 08 квітня 2014 року договір оренди №1/4 з TOB Северинівське-плюс . Предметом вказаного договору є сільськогосподарська техніка та автотранспорт, необхідні для належного обробітку земельних ділянок, які планувалися отримати ОСОБА_3 в оренду. Тобто, ОСОБА_3 не маючи у власності сільськогосподарської техніку уклав відповідний договір оренди, з метою обробітку орендованої землі. Проте, зв'язку із істотним знеціненням гривні та фінансовою кризою, ОСОБА_3 був позбавлений можливості самостійно обробляти орендовані земельні ділянки.

З метою збереження цільового призначення орендованих земельних ділянок, ОСОБА_3 уклав договір суборенди з TOB Великокіснецьке , що також відповідає вимогам пункту 29 кожного з договорів оренди землі, укладених між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_3, відповідно до якого орендар має право передавати в суборенду орендовані земельні ділянки для ведення фермерського господарства без згоди орендодавця. Крім того, Відповідач 2 звертає увагу суду на те, що вказані договора суборенди розірвані, даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужена об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Також, звертають увагу суду, що після отримання у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 створив фермерське господарство "Тирново". Вказане фермерське господарство обробляє орендовані земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції, сплачує орендну плату за користування оскаржуваними земельними ділянками. За період з липня 2014 року по жовтень 2018 року ОСОБА_3 за оренду землі сплатив 1 919 950, 22 грн. Отже, прокурором не доведено порушень вимог чинного земельного законодавства України з боку ГУ Держземагентства у Вінницькій області при видачі спірних наказів та наданні у строкове користування ОСОБА_3 земельних ділянок, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог.

ОСОБА_3 має можливість вести фермерську діяльність, орендує приміщення будівлі складу, має можливість обробляти орендовані земельні ділянки, на наданих йому земельних ділянках проводить діяльність саме його фермерське господарство. Доказом чого є договір оренди від 3 липня 2017 року предметом якого є строкове платне користування будівлі складу, договір про надання послуг №30/06 від 30.06.2017 року з обробітку землі, посіву, догляду за посівами, збирання урожаю, очистки та сушіння зерна, тощо. Вказані обставини вказують на дійсне волевиявлення ОСОБА_3 на створення фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому відповідно до закону, з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Орендовані землі створеним фермерським господарством обробляються, тобто досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок. З урахуванням наведеного, задоволення позову прокурора суперечитиме висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання в право ОСОБА_3 на мирне володіння майном, оскільки останній вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок і створив фермерське господарство на них, не допустивши зі свого боку протиправних дій.

Також вважають, що звернення до суду в даному випадку заступником прокурора Вінницької області не ґрунтується на нормах чинного законодавства та вказує на те, що він є неналежним суб'єктом спірних правовідносин з огляду на таке.

На момент звернення заступника прокурора Вінницької області з зазначеним позовом до суду 12 грудня 2016 року на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладалось здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю і в Управління були повноваження щодо звернення до суду.

Відповідно до окремих актів законодавства України, крім органів, зазначених у ст.55 Конституції України, захист цивільних прав та інтересів (або сприяють їх захисту) здійснюють, зокрема, органи прокуратури.

В порушення даної норми в позовній заяві заступником прокурора Вінницької області не зазначено, що функції з державного нагляду (контролю) в даній сфері з 30.11.2016 року здійснює Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.?

В матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази здійснення до 30.11.2016 року Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області своїх повноважень здійснення контролю (проведення перевірки, внесення приписів чи розпоряджень, подання матеріалів до правоохоронних органів для притягнення їх до відповідальності), з чого вбачається відсутність такого контролю з боку Держсільгоспінспекції в Вінницькій області, та, в зв'язку з відсутністю такого, відсутність порушених прав.

Прокурор перед звененням до суду повинен був повідомити Держсільгоспінспекцію у Вінницькій області про звернення з позовом до суду, а також надати докази того, що Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області не здійснювався чи неналежним чином здійснювався державний нагляд за дотриманням вимог земельного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області з питань передачі земель у власність. Прокурор може звертатися до суду самостійно, в статусі позивача, тільки у разі відсутності відповідного держаного органу. Зважаючи на наявність відповідного державного органу, що виконує функції у спірних правовідносинах, вважають, що прокурор не набув статусу позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову. З урахуванням вищевикладеного, просить суд відмовити Заступнику прокурора Вінницької області в інтересах держави в задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області визнання договорів оренди землі недійсними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області в судове засідання не з'явилась. 04 січня 2017 року на адресу суду надійшов лист від начальника Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області наступного змісту: згідно постанови КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державну інспекцію сільського господарства вирішено ліквідувати, поклавши, зокрема функції із здійснення державного нагаду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. У зв'язку із вивільненням працівників Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та виконанням заходів із завершення ліквідації інспекції, заходити щодо прийняття участі в судовому засіданні представника інспекції не можуть бути виконані.

Заяви (клопотання) учасників справи: заява представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Держсільгоспінспекції у Вінницькій області про розгляд справи за відсутності їх представника, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, клопотання про залишення позовної заяви без руху, клопотання про призначення судової експертизи, клопотання про надання письмових доказів, клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою, заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі:ухвалою суду від 22 грудня 2016 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі. ухвала про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, ухвала суду про залишення позову без розгляду,ухвала Апеляційного суду Вінницької області про скасування ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області та напралення справи до суду першої інстанції для продовження роозгляду, ухвала про призначення судової експертизи, ухвала про відновлення провадження, ухвали про витребування доказів, ухвала про призначення судової експертизи з питань землеустрою, ухвала про встановлення правил провадження судового розгляду у справі відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким ЦПК України викладено у новій редакції та встановлені нові правила судочинства по цивільним справам (який набув чинності 15 грудня 2017 року), ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судовго розляду по суті.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Із досліджених судом письмових доказів встановлено: 05 травня 2014 року ОСОБА_3 подано до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації по встановленню відновленню меж земельних ділянок загальною площею 514, 5 га на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (Т.1, а.с.17).

Із наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 12 травня 2014 року № 2-621/15-14-СГ встановлено, що ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): площею 10,1748 га із кадастровим номером НОМЕР_2; площею 12,3517 га із кадастровим номером НОМЕР_3; площею 1,2317 га із кадастровим номером НОМЕР_4; площею 138,3611 га із кадастровим номером НОМЕР_5; площею 11,4630 га із кадастровим номером НОМЕР_6; площею 10,00 га із кадастровим номером НОМЕР_7; площею 7,7307 га із кадастровим номером НОМЕР_8; площею 1,8545 га із кадастровим номером НОМЕР_9; площею 12,7683 га із кадастровим номером НОМЕР_10; площею 5,9082 га із кадастровим номером НОМЕР_11; площею 40,9671 га із кадастровим номером НОМЕР_12; площею 55,0899 га із кадастровим номером НОМЕР_13; площею 1,8101 гаіз кадастровим номером НОМЕР_14; площею 2,0674 га із кадастровим номером НОМЕР_15; площею 3,3348 га із кадастровим номером НОМЕР_16; площею 2,5791 га із кадастровим номером НОМЕР_17; площею 5,2838 га із кадастровим номером НОМЕР_18; площею 12,9996 га із кадастровим номером НОМЕР_19; площею 15,10 га із кадастровим номером НОМЕР_20; площею 2,2282 га із кадастровим номером НОМЕР_21; площею 47,3052 га із кадастровим номером НОМЕР_22; площею 4,0657 га із кадастровим номером НОМЕР_23; площею 3,1084 га із кадастровим номером НОМЕР_24; площею 4,1722 га із кадастровим номером НОМЕР_25; площею 3,50 га із кадастровим номером НОМЕР_26; площею 2,0863 га із кадастровим номером НОМЕР_27; площею 5,2026 га із кадастровим номером НОМЕР_28; площею 10,1433 га із кадастровим номером НОМЕР_29; площею 9,2510 га із кадастровим номером НОМЕР_30; площею 26,70 га із кадастровим номером НОМЕР_31; площею 26,2706 га із кадастровим номером НОМЕР_32 на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства (Т.1, а.с.43).

Із копій викопіювання із планів земельних ділянок встановлені межі земельних ділянок, які були передані ОСОБА_3 із земель запасу на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області загальною площею 495, 10 га (Т.1, а.с.18-36, 38-46).

Із клопотання від 26 травні 2014 року встановлено, що ОСОБА_3 звертався до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області з проханням затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та передати в оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 495,1093 га на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області (Т.1, а.с.49).

Із копії наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 28 травня 2014 року № 2-878/15-14-СГ встановлено, що було затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою що встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення державної власності з метою передачі в оренду ОСОБА_3, для ведення фермерського господарства. Надано в ОСОБА_3 в оренду терміном на 25 років земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, загальною площею 495,1093 га (Т.1, а.с.50).

03 червня 2014 року ОСОБА_3 звертався із клопотанням до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області з проханням надати йому в оренду земельну ділянку строком на 25 років з правом суборенди, площею 385, 4267 га, кадастровий номер, з них: площею 51,0722 га із кадастровим номером НОМЕР_33; площею 106,8666 га із кадастровим номером НОМЕР_34; площею 30,0000 га із кадастровим номером НОМЕР_35 площею 19,5104 га із кадастровим номером НОМЕР_36; площею 15,8827 га із кадастровим номером НОМЕР_37; площею 15,6602 га із кадастровим номером НОМЕР_38; площею 50,0000 га із кадастровим номером НОМЕР_39; площею 62,3760 га із кадастровим номером НОМЕР_40; площею 34,0586 га із кадастровим номером НОМЕР_41 для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Кількість членів фермерського господарства 2, які використали право на безоплатну приватизацію для ведення особистого селянського господарства. На земельній ділянці планує вирощувати сільськогосподарську продукцію(Т.1, а.с.37).

Із копії наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 23 червня 2014 року № 2-1465/15-14-СГ встановлено, що ОСОБА_3 надано в оренду строком на 25 років земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, загальною площею 385,4267 га (Т.1, а.с.51).

Згідно вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_3 29 липня 2014 року та 22 квітня 2015 року укладено договори оренди землі № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 та №279 відповідно до яких Головне управління Держземагенства у Вінницькій області передало, а ОСОБА_3 отримав в оренду земельні ділянки площею 51,07 га, 30,00 га, 19,51 га, 50,0 га, 10,17 га, 10,00 га, 26,27 га, 3,10 га, 4,17 га, 15,1 га, 47,30 га та 106,86 на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Дані договори були належним чином зареєстровані реєстраційною службою Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області в Державному земельному кадастрі про право власності на земельну ділянку. Згідно актів приймання-передачі орендовані земельні ділянки були належним чином передані в оренду ОСОБА_3(Т.1, а.с.52-145).

Із копії диплому серії НОМЕР_42 встановлено, що ОСОБА_3 закінчив Брацлавський сільськогосподарський технікум (Т.1, а.с.47).

Із витяга з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, ОСОБА_3 являється засновником Фермерського господарства Тирново , вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. 24 березня 2016 року ФГ Тирново було зареєстровано в Єдиному реєсті про проведення деравної реєстрації юридичної особи (Т.1, а.с.146-150).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області ОСОБА_3 були передані у суборенду ТОВ "Великокісницьке", строком на 25 років (Т.1, а.с.151-175).

Із відповіді Держсільгоспінспекції у Вінницькій області від 18 листопада 2016 року встановлено, що за ОСОБА_3 Івановичем ФГ Тирново в реєстрі машин Держсільгоспінспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована (Т.1, а.с.176).

Із інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області від 23 листопада 2016 року встановлено, що земельна ділянка площею 106,8666 га із кадастровим номером НОМЕР_34 на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області перебуває у користуванні ОСОБА_3 згідно договору оренди № 279 від 22 квітня 2015 року (Т.1, а.с.177).

Із копії додаткових угод від 22 червня 2017 року до договорів суборенди землі від 10 лютого 2015 року та актів приймання-передачі земельних ділянок від 22 червня 2017 року - встановлено, що договори суборенди від 10 лютого 2015 року на спірні земельні ділянки, які розташована на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області - припинені (Т.2, а.с.105-106, 110-131).

Із копії договору оренди № ? від 08 квітня 2014 року встановлено, що ОСОБА_3, уклав договір із ТОВ Северинівське-плюс про оренду сільськогосподарської техніки та транспортних засобів (Т.2, а.с.108).

Із акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки та транспортних засобів встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору оренди № 4/1 від 08 квітня 2014 року було передано в оренду сільськогосподарську техніку та транспортні засоби (Т.2, а.с.109).

Із висновку експерта від 04 червня 2018 року за № 693/18-21 встановлено, що на земельних ділянкахна земельних ділянках наданих ОСОБА_3 з кадастровими номерами: НОМЕР_43, НОМЕР_14 та НОМЕР_27 наявні водні об'єкти. Наявні також землі вкритті чагарниковою та деревною рослинністю. На земельних ділянках з кадастровими номерами: НОМЕР_33 та НОМЕР_44 розташовані групи поодиноких дерев з чагарниковою рослинністю навколо них. Земельні ділянки надані ОСОБА_3 є наближеними до ліній електропередач, які розташовані на сусідніх земельних ділянках (Т.3, а.с. 2-20).

Із договору про надання послуг №30/06 від 30 червня 2017 року та із додаткової угоди №1 від 27 грудня 2017 року до вищевказаного договору встановлено, що замовник ФГ Тирново та виконавець ПП ЯФК-ВІТОН уклали договір про надання за плату послуг з обробітку землі, посіву, догляду за посівами, збирання урожаю, очистка та сушіння зерна строком до 31 грудня 2020 року (Т.3, а.с. 60-62).

Із актів надання послуг № 105, від 30 листопад 2017 року, № 131 від 14 грудня 2017 року, № 42 від 16 липня 2018 року, № 52 від 20 серпня 2018 року встановлено, що на підставі договору про надання послуг № 30/06 від 30 червня 2017 року ФГ Тирново були надані послуги виконавцем ПП ЯФК-ВІТОН відповідно до умов договору, а замовник здійснив оплату вказаних послуг ( Т.3, а.с.63-66).

Із копії договору оренди від 03 липня 2017 року встановлено, що орендар ФГ Тирново та орендодавець ПП ЯФК-ВІТОН уклали договір про оренду будівлі-складу - зерноскладу Петровський в селі В.Кісниця, Ямпільського району, Вінницької області, строком на два роки (Т.3, а.с.67-70).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області перебувають на праві оренди в ОСОБА_3, строком на 25 років. (Т.3, а.с.71-77).

Із довідки виданої Ямпільським відділенням Могилів-Подільської ОДПІ від 04 жовтня 2018 року встановлено, що ОСОБА_3, систематично сплачував орендну плату за період з 01 січня 2015 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 1 919 950, 22 грн. (Т.3, а.с.78-79).

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Закономірним підсумком справедливого судового розгляду справи є ухвалення судом справедливого рішення. У розумінні Європейського суду з прав людини для того щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Позивач вважає, що звернення до суду в даному випадку заступником прокурора Вінницької області не ґрунтується на нормах чинного законодавства, однак судом було встановлено наступне:

Згідно постанови КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державну інспекцію сільського господарства вирішено ліквідувати, поклавши , зокрема функції із здійснення державного нагаду ( контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи покладено обов'язки щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно з ч.2 ст.З ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Питання представництва прокурором в суді законних інтересів держави врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.2 ст.45 Цивільного процесуального кодексу України (чинній на момент пред'явлення позову) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із пунктом є-1 ч. 1 ст.15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

На час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених частиною восьмою цієї статті, являлось Державне агентство земельних ресурсів України та його структурні підрозділи - Держземагенства у областях. Постановою КМУ Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади №422 від 10 вересня 2014 року - реорганізовано у Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п.25-1 ч.4 вищевказаного Положення Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обовязковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Керівники територіальних органів Держгеокадастру є головними державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Автономній Республіці Крим, області, м. Києві та Севастополі, районі, а їх перші заступники та заступники - відповідно першими заступниками та заступниками головних державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі, районі.

Оскільки спірні ділянки відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

У той же час, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15).

Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області не була наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовом цієї категорії. Повноваження Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. Функції і повноваження Державного агентства земельних ресурсів покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Тобто повноваження, Держземагенство у Вінницькій області рішення якого оскаржують та Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області на яку було покладено функції здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів, передано Держгеокадастру у Вінницькі області, який виступає відповідачем по даній справі.

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулось порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором вбачались у порушеннях земельного законодавства загальнодержавні інтереси, заступник прокурора звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави як позивач.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Белеш та інші проти Чеської Республіки, § 49).

Ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі викладеного судом, з метою справедливого розгляду та ефективного захисту оспорюваних прав, впродовж всього розгляду справи приймалися до розгляду докази, які надавалися відповідачами в обґрунтування своїх заперечень і які судом застосовуються при вирішенні даної справи.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обовязковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2903цс15 при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст.7Закону № 973-IV, як спеціального щодо ст. 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними субєктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обовязковою процедурою без проведення земельних торгів.

05 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області із клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості загальною площею 514,5 га на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною цільового призначення, формування нової земельної ділянк (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випападках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тобто, клопотання від 05 травня 2014 року стосується надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості, тому воно не повинне відповідати вимогам статті 123 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та не повинне містити позиції заявника щодо створення фермерського господарства та перспектив його діяльності, обґрунтування розмірів земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність. Адже відповідно до статтей 50 та 55 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості є різними документами, які розробляються в різних випадках і включають в себе різний перелік документів. Зокрема, враховуючи вимоги статті 55 Закону України Про землеустрій та 123 Земельного кодексу України клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості не має чітко встановлених вимог, тому в даному випадку твердження Позивача щодо невідповідності клопотання ОСОБА_3 від 05.05.2014 року вимогам закону - недоведене.

З копії клопотання ОСОБА_3 від 03 червня 2018 року про надання йому в оренду земельних ділянок вбачається, що воно відповідає вимогам ст. 7 Закону № 973-IV, оскільки вказана заява містить: бажаний розмір і місце розташування земельних ділянок, обґрунувана необхідність одержання земелі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства. В обґрунтування відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства вказав, що на земельних ділянках планує вирощувати сільськогосподарську продукцію. В клопотанні ОСОБА_3 від 03 червня 2018 року вказана кількість членів фермерського господарства та відсутність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Відповідно до ст.5 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов'язком родичів або членів сім'ї засновника фермерського господарства. Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство визначено зокрема, що у заяві зазначається кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Згідно ч.2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Тобто, законодавством дозволяється створювати фермерське господарство одним громадянином України. При цьому, ОСОБА_3 в запереченні від 09 лютого 2017 року повідомив, що ним у клопотання від 03 червня 2014 року було дійсно вказано про те, що планується створення фермерського господарства у кількості 2 членів, однак в силу обставин, що не залежали від його волі, не було можливості створити ФГ Тирново у кількості 2 членів. Тому він скористався правом передбаченим Законом України Про фермерське господарство і створив фермерське господарство самостійно.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_3 в клопотання від 03 червня 2014 року подана недостовірна інформація про кількість членів фермерського господарства, що підтверджує відсутність позиціїї заявника щодо створення фермерського господарства є не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

При цьому, порушеннь вимог ч.2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство судом не встановлено.

Доводи позовної заяви про укладення 22 квітня 2015 року договору оренди землі №279 без проведення земельних торгів спростовується нормою частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. А також тим, що на момент укладення договору оренди землі від 22 квітня 2015 року ФГ "Тирново" не мало статусу юридичної особи, що було підтверджено відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення Фермерського господарства у відповідності до вимог статті 124 ЗК України, тобто з проведенням земельних торгів. Оскільки на момент укладання договору оренди землі від 22 квітня 2015 року ФГ "Тирново" не мало статусу юридичної особи, то укладення вказаного договору без проведення земельних торгів, не суперечить вимогам статті 124 ЗК України.

Що стосується посилання прокурора на те, що наказами Головного управління Держземагентства у Вінницькій області надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, оскільки земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом лише у окремо визначених випадках.

Висновком експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 04.06.2018 року №693/18-21 встановлено, що при проведенні натурного обстеження об'єктів дослідження на деяких наданих ОСОБА_3 в оренду земельних ділянках для ведення фермерського господарства наявні водні об'єкти, а саме на земельних ділянках з кадастровими номерами: НОМЕР_35, НОМЕР_34; НОМЕР_14, НОМЕР_27. Наявні землі вкриті чагарниковою та деревною рослинністю, на двох земельних ділянках розташовані групи поодиноких дерев з чагарниковою рослинністю навколо них, деякі земельні ділянки є наближеними до існуючих шляхів електромереж. Лнії електропередач розташовані на п'яти спірних земельних ділянках.

За приписами ч. 7 ст. 7 Закону України № 973-IV, на яку посилався прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог, земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Поняття єдиний масив законодавством не визначено, однак аналізуючи нормативну базу та законодавство у сфері земельних відносин, що складають суть даного питання, зокрема Указ Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999, Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 № 899-IV, Рекомендації щодо виділення земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему України від 30.12.1999 № 130, можна дійти висновку, що єдиний земельний масив являє собою одну індивідуальну земельну ділянку чи сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів.

Термін масив земель сільськогосподарського призначення на законодавчому рівні введений лише Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою від 02.06.2015 № 497-VІІІ, яким доповнено новим абзацом статтю 1 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 №858-IV - масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'єктами, об'єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).

Зазначене вище правило, що наведене в ч. 7 ст. 7 Закону України № 973-IV, спрямоване перш за все на створення та забезпечення найбільш сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства.

Разом із тим, ані ч. 7 ст. 7 Закону України № 973-IV, ані інші норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, якщо про це просить громадянин, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства (фермерства), оскільки в разі використання земельної ділянки (земельних ділянок) не за цільовим призначенням, право на них може бути припинено на підставі ст.ст. 141, 143 Земельного Кодексу України, в тому числі й у судовому порядку.

При цьому доводи прокурора про те, що вказані Накази суперечать ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , а тому підлягають скасуванню відповідно до ст. 21 ЦК України, в більшій своїй частині є сумнівними й недоречними та ґрунтуються на довільному тлумаченню наведеної правової норми, оскільки як зазначалося вище, ч. 7 ст.7 Закону України № 973-IV не містить будь-якої прямої заборони та не виключає можливості щодо надання громадянину для ведення фермерського господарства не однієї, а декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, а відтак оспорювані Накази лише формально не узгоджуються з приписами ч. 7 ст. 7 Закону України № 973-IV.

Термін єдиний земельний масив введений до законодавства України Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , однак його зміст немає чіткої визначеності.

Відповідно до даного Закону, виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) єдиними земельними масивами можливе двома видами, а саме: 1) сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів; 2) одна земельна ділянка, яка передається у спільну власність групі власників земельних часток (паїв).

Також, в силу вимог положень ст. 1 Закону України Про ринок земель зазначено, що земельний масив - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) придатних для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства та несільськогосподарських угідь, необхідних для їх обслуговування (зокрема, земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами), що мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).

Отже, чинним законодавством не встановлені обмеження для суб'єкта земельних відносин - фермерського господарства в плані граничних розмірів єдиних масивів земель для набуття в оренду та їх кількості, оскільки законом не передбачена форма, в який саме спосіб має бути надане обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Посилаючись на факт розташування земельних ділянок на значній відстані одна від одної, позивачем не доведено, що таке розташування унеможливлює їх раціональне використання.

Також, закон України Про фермерське господарство не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, щодо обмежень кількості таких ділянок та не містить вимоги надання доказів наявності сільськогосподарської техніки.

Твердження позивача про відсутність у ОСОБА_3 та ФГ Тирново сільськогосподарської техніки для обробітку орендованих земель - було спростовано наступним: 08 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та TOB Северинівське-плюс було укладено договір оренди №1/4. Предметом вказаного договору є сільськогосподарська техніка та автотранспорт, необхідні для належного обробітку земельних ділянок, які планувалися отримати ОСОБА_3 в оренду. Тобто, ОСОБА_3 не маючи у власності сільськогосподарської техніку уклав відповідний договір оренди, з метою обробітку орендованої землі. Даний факт підтверджує наявність у ОСОБА_3 волевиявлення на створення фермерського господарства та раціонального використання землі. Окрім цього, законодавцем не визначено, що для ведення фермерського господарства орендарем, необхідно подавати перелік транспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

Що стосується передачі земельної ділянки в суборенду слід зазначити наступне.

Судом було встановлено, що дійсно ОСОБА_3 (на момент звернення позивача до суду) було укладено договори суборенди з TOB Великокіснецьке . Відповідно до п. 29 спірних договороів оренди землі - орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку для ведення фермерського господарства без згоди орендодавця, тобто ОСОБА_3 не порушив умови договорів оренди землі. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що в зв'язку із фінансовою кризою, ОСОБА_3 був позбавлений можливості самостійно обробляти орендовані земельні ділянки. Тому з метою збереження цільового призначення орендованих земельних ділянок, ОСОБА_3 уклав договір суборенди з TOB Великокіснецьке .

22 червня 2017 року договори суборенди з TOB Великокіснецьке було розірвано, що підтверджується додатковими угодами до договорів судоренди та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужена об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Позивачем не наведено норми закону, яка забороняє ОСОБА_3 укладати договір суборенди щодо спірних земельних ділянок. Крім цього, п. 29 договорів оренди землі таке право надано. Суд звертає увагу на відсутність обмеження законом права фізичної особи, яка отримала в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, на їх передачу в суборенду.

Позивач не вказує, з яких підстав передача земельної ділянки в суборенду є підставою для визнання недійсним спірного наказу ГУ Держземагентства у Вінницькій області.

Верховний Суд України в постанові від 11.05.2016 року в справі №6-2903цс15 (справа за позовом прокурора про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та її затвердження, визнання недійсними договорів оренди землі, переданої для створення фермерського господарства, та скасування їх державної реєстрації) підтвердив можливість застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

При цьому, надаючи оцінку висновкам судів стосовно того, з огляду на рішення ЄСПЛ в справі Стретч проти Сполученого Королівства визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, і подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим, оскільки це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Верховний Суд України вказаній постанові зазначив наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру, до яких можна віднести й право оренди земельної ділянки для створення фермерського господарства.

У практиці Європейського Суду з прав людини (наприклад, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Критерій пропорційності, використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Поняття справедливої рівноваги передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які при цьому використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому в питаннях оцінки пропорційності , як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу ЄСПЛ, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами, в яких особи позбавлені права власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. В оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32)). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)).

Ухвалюючи рішення в справі, яка переглядається, суд не пересвідчився в дійсності волевиявлення відповідача на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи обробляє орендовані землі створене відповідачем фермерське господарство, чи досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання відповідача на здійснення майнового права - оренду землі, чи вважаються такі сподівання практичними у своїй реалізації. Тому висновок суду про необхідність захисту права відповідача на мирне володіння майном з огляду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції є передчасним .

Із аналізу вказаного правового висновку Верховного Суду України вбачається, що захист права особи на мирне володіння майном (право оренди земельної ділянки) на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції є залежним від доведення такою особою вищезазначених обставин.

Докази створення відповідачем ОСОБА_3 фермерського господарства та фактичного використання ним земельних ділянкок за цільовим призначенням підтверджуються наданими відповідачем доказами, а саме витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, відповідно до якого фермерське господарство Тирново зареєстровано як юридична особа та має вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур.Вказане фермерське господарство обробляє орендовані земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції, сплачує орендну плату за користування оскаржуваними земельними ділянками. За період з липня 2014 року по жовтень 2018 року ОСОБА_3 за оренду землі сплатив 1 919 950, 22 грн. ОСОБА_3 має можливість вести фермерську діяльність, орендує приміщення будівлі складу, має можливість обробляти орендовані земельні ділянки, на наданих йому земельних ділянках проводить діяльність саме його фермерське господарство. Що підтверджено договором оренди від 3 липня 2017 року, предметом якого є строкове платне користування будівлі складу, договором про надання послуг №30/06 від 30 червня 2017 року з обробітку землі, посіву, догляду за посівами, збирання урожаю, очистки та сушіння зерна, тощо. Вказані обставини підтверджують дійсне волевиявлення ОСОБА_3 на створення фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому відповідно до закону, з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Орендовані землі створеним фермерським господарством обробляються, тобто досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок.

Крім того, відносно доводів позивача про визнання недійсними договорів оренди землі № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 та №279, судом встановлене наступне.

Презумпція правомірності правочину, а відтак і цивільно-правового договору, встановлена законодавцем у статті 204 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі набирає чинності.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а саме: ч.1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; ч.2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; ч.6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до п. 7 вказаної постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області та Договорів оренди, які укладені на їх підставі не можуть бути задоволені у даній справі. В судовому засіданні було встановлено, що договори оренди землі № 510, № 511, № 512, № 515, № 518, № 521, № 522 № 523, № 524, № 525, № 526 та №279 укладені сторонами в письмовій формі, як це встановлено законодавством, містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, заборгованість щодо сплати орендної плати відсутня. Прокурором в обґрунтування своїх вимог взагалі не зазначено, чиї ж саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені наказами та Договорами оренди, скасування яких він вимагає, хоча це є обов'язковою складовою для застосування ч.1 ст. 21 ЦК України, а також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги.

При розгляді цієї справи, суд виходить з того, що прокурором даний позов пред'явлено в інтересах держави, в тому числі, і до органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Тобто, держава в особі уповноважених органів не вбачає порушень законодавства у своїх діях, а тому підставою позову може бути лише правильне застосування законодавства, що саме по собі становить суспільний інтерес, про що у своєму рішенні зазначив ЄСПЛ у справі Трегубенко проти України .

Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Будь-яких доказів того, що держава не могла довідатися про порушення чинного законодавства при винесенні Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області спірних наказів, позивачем суду надано не було, навпаки відповідачами ж надані наявні у них допустимі та належні докази, які ніким не оспорювалися.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог .

Відповідно до Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 22048 гривень судового збору за вимоги немайнового характеру.

Розмір витрат відповідача ОСОБА_3 на проведення експертизи № 693/18-21 становить 9152 гривні, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 06 березня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 цієї статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати суд стягує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 22, 31, 33, 93, 123, 124, 134, 152, 186 Земельного кодексу України, ст.ст. 1-5, 7, Законом України Про фермерські господарства , Законом України Про оренду землі , суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Стягнути з прокуратури Вінницької області, код 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35213099003988 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 судові витрати в сумі 9152 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави, місцезнаходження вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1

Відповідач: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місцезнаходження вул. Келецька, 63 м. Вінниця, 21027.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області, вул.Соборна, 15а, м. Вінниця.

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий М.М. Дзерин


Суд	Ямпільський районний суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	23.11.2018
Оприлюднено	01.12.2018
Номер документу	78216149
Судочинство	Цивільне

Дзерин М. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.11.2018 по справі 153/1554/16-цЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —153/1554/16-ц

Рішення від 23.11.2018

Рішення
від 23.11.2018 по справі 153/1554/16-ц
ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ