Рішення

від 13.11.2018 по справі 0440/6400/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Справа № 0440/6400/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача №1, №2 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФРІДОМГРУП

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФРІДОМГРУП до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень Комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних про відмову в такій реєстрації від 29.03.2018 року №619947/41654252 та від 29.03.2018 року №619948/41654252 та зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №20 від 10.11.2017 року та №36 від 15.11.2017 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкові накладні №20 від 10.11.2017 року та №36 від 15.11.2017 року, згідно квитанцій накладні було отримано, але реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства були подані до податкового органу. Вказані документи повністю підтверджують реальність господарських операцій, за результатами яких складено податкові накладні, які надіслано для реєстрації. При цьому, рішеннями відповідача було відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних, також, в рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних вказано як підставу для відмови надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, тобто, не вбачається конкретної підстави відмови, а тому рішення, прийняте відповідачем є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просив позовні вимоги задовольнити.

30.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02.10.2018 року від Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної було прийнято комісією регіонального рівня відповідач вважає, що позовні вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є передчасним.

02.10.2018 року від представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшла заява про заперечення проти розгляду за правилами спрощеного провадження.

08.10.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

24.10.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідно до якого позивач заперечує всі доводи відповідача№2 наведені у відзиві на позовну заяву.

13.11.2018 року у судовому засіданні Головним управління ДФС у Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував та вказав, що оскаржуване рішення правомірне, та таке, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведенні у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача №1, №2 заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведенні і відзивах на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, 03.11.2017 року між ТОВ ФРІДОМГРУП та ТОВ АКТЕК-БЕТОН було укладено Договір поставки № 0311/1.

10.11.2017 року ТОВ АКТЕК-БЕТОН було підписано видаткову накладну № 24 на відпуск товару згідно умов вищевказаного Договору на суму 109 670,86 грн. на складі ТОВ ФРІДОМГРУП та виставлено рахунок ТОВ АКТЕК-БЕТОН на оплату готового до відвантаження товару № 41 на суму 109 670,86 грн.

10.11.2017 року та 11.11.2017 року було здійснено поставку товару на суму 109 670,00 грн. силами і за рахунок ТОВ ФРІДОМГРУП .

Відповідно до першої події згідно до п.201.7.СТ. 201 ПК України і було виписано податкову накладну № 20 від 10.11.2017 р. на суму 109 670,00 грн.

Поставлений товар було придбано у TOB РЕМЕРІСАВТОТРАНС (код ЄДРПОУ 38528299), відповідно до договору поставки № 0111/10 від 01.11.2017 року та ПрАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП (код ЄДРПОУ 30063871), відповідно до договору купівлі- продажу № 07/11-17 від 07.11.2017 року.

Поставка товару підтверджується відповідними видатковими накладними, платіжними дорученнями, які в повному обсязі підтверджують як рух товарів так і рух коштів.

15.11.2017 року ТОВ АКТЕК-БЕТОН здійснило оплату за поставлений 10.11.2017 року та 11.11.2017 року товар відповідно до Рахунку на оплату № 41 від 10.11.2017 року.

Доставка товару до ТОВ АКТЕК-БЕТОН відбувалась автомобілем HOVO, державний номер АЕ 5660 ЄМ. , державний номер АЕ 5658 CM, HOVO. державний номер АЕ 5659 ЄМ, які використовувалися Позивачем відповідно до договору надання транспортних послуг № 7102 від 01.11.2017 року укладеного з ТОВ Мелбудальянс .

Також, відповідно до укладеного Договору поставки №0311/1 від 03.11.2017 року між ТОВ ФРІДОМГРУП та ТОВ АКТЕК-БЕТОН 15.11.2017 року було здійснено поставку товару на суму 25 200,00 грн. за рахунок позивача згідно рахунку №81 від 15.11.2017 року та за результатами поставки директором ТОВ АКТЕК-БЕТОН ОСОБА_3 було підписано видаткову накладну №78 від 15.11.2017 року.

Відповідно до першої події згідно п.201.7 ст.201 ПК України було виписано податкову накладну №36 від 15.11.2017 року на суму 25 200,00 грн.

Відповідно інформації зазначеної у Квитанціях від 28.11.2017 року та від 29.11.2017 року, направлених ДФС України через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України, версія 2.2.15.17 на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів .

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до ДФС було направлено повідомлення від 27.03.2018 року №1 з поясненнями щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, а також відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 надано Договір Поставки між ТОВ ФРІДОМГРУП та ТОВ АКТЕК-БЕТОН № 0311/3 від 03.11.2017 року; копія специфікації № 1 до Договору № 0311/3 від 03.11.2017 р., копія звіту про кредитові операції по рахунку 26001050306400 з 15.11.2017 по 15.11.2017 року, копія картки рахунку 281 за 08.11.2017 -10.11.2017 р., копія видаткової накладної № 24 від 10.11.2017 р., Копія Договору між ТОВ ФРІДОМГРУП та TOB РЕМЕРІСАВТОТРАНС № 0111/10 від 01.11.2017 р., копія рахунку на оплату № 41 від 10.11.2017 р., копія видаткової накладної № 4934 від 10.11.2017 р., Копія Договору між ТОВ ФРІДОМГРУП та ПрАТ ПЕТРИКІВСЬКИЙ РИБГОСП № 07/11-17 від 07.11.2017 р., копія видаткової накладної № 3484 від 09.11.207 р., копія товарно-транспортної накладної 11572 від 11.11.2017 р., копія товарно-транспортної накладної № 11573 від 11.11.2017 р., копія товарно-транспортної накладної № 11570 від 10.11.2017 р., копія товарно-транспортної накладної № 11571 від 10.11.2017 р., копія товарно-транспортної накладної № 11569 від 10.11.2017 р., повідомлення від 27.03.2018 р. № 2 з поясненнями щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, Договір Поставки між ТОВ ФРІДОМГРУП та ТОВ АКТЕК-БЕТОН № 0311/3 від 03.11.2017 року; копія специфікації № 2 до Договору № 0311/3 від 15.11.2017 р., копія картки рахунку 281 за 15.11.2017 р., копія видаткової накладної № 78 від 15.11.2017 р., Копія Договору купівлі-продажу між ТОВ ФРІДОМГРУП та ТОВ АГРОФІРМА НОВАТОР № 386997 від 03.11.2017 р., копія рахунку на оплату № 81 від 15.11.2017 р., копія видаткової накладної № 32184 від 15.11.2017 р., копія товарно-транспортної накладної 11574 від 15.11.2017р.

Таким чином, Позивачем було надано всі необхідні документи підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненим податковим накладним № 20 від 10.11.2017 року та №36 від 15.11.2017 року.

29.03.2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №619947/41654252 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 10.11.2017 року та №619948/41654252 про відмову в реєстрації податкової накладної № 36 від 15.11.2017 року у зв'язку з тим, що позивачем не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-предачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач вважає вказані рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанцій по податкових накладних № 20 від 10.11.2017 року та №36 від 15.11.2017 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Суд звертає увагу на те, що фіскальним органом у Квитанціяї зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вказаним критеріям, натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься в Наказі №567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

- для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту Квитанцій по податкових накладних № 20 від 10.11.2017 року та №36 від 15.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567.

Таким чином, у Квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Комісією регіонального рівня було прийнято рішення №619947/41654252 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 20 від 10.11.2017 року та №619948/41654252 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 36 від 15.11.2017 року.

З матеріалів справи встановлено, що в оскаржених Рішеннях про відмову в реєстрації ПН підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних вказано ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять. Крім того, суд відмічає, що неможливість відкрити файл, що надійшов від платника податку не є підставою для відмови у реєстрації ПН, реальність господарських операцій по ній підтверджується іншими поданими Товариством до Комісії документами.

Рішення суб'єкта владних повноважень не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкової накладної, а отже контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №619947/41654252 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 20 від 10.11.2017 року та №619948/41654252 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 36 від 15.11.2017 року, прийняті не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про покладення на Державну фіскальну службу України обов'язку зареєструвати податкові накладні №20 від 10.11.2017 року та № 36 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №№20 від 10.11.2017 року та № 36 від 15.11.2017 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду).

У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №20 від 10.11.2017 року та № 36 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Фрідомгруп при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 3524,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1114 від 21.08.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3524,00 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФРІДОМГРУП (49000, м.Дніпро, вул.Барнаульська, 2А, код ЄДРПОУ 41654252) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856), Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних про відмову в такій реєстрації №619947/41654252 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 20 від 10.11.2017 року та №619948/41654252 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 36 від 15.11.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 20 від 10.11.2017 року та № 36 від 15.11.2017 року подані Товариством з обмеженою відповідальністю ФРІДОМГРУП .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФРІДОМГРУП (49000, м.Дніпро, вул.Барнаульська, 2А, код ЄДРПОУ 41654252) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.11.2018 року.

Суддя ОСОБА_4