Рішення

від 20.11.2018 по справі 0840/3893/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року (о 16 год. 15 хв.)Справа № 0840/3893/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд-Маркет

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд-Маркет (далі - ТОВ Ленд-Маркет , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі -ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2018 №0068865001 про сплату позивачем штрафу в розмірі 170,00 грн. за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазнає, що затвердження Постановою КМУ (Порядком №1233) форми Звіту про суми податкових пільг та умови у п. 3 Порядку щодо необхідності його подання до органів ДФС України, виходить за межі повноважень, наданих п. 30.6 ст. 30 Податкового кодексу України. Крім того, зауважує, що з положень цієї постанови вбачається, що КМУ обмежив визначення податкових пільг лише операціями, які є об'єктами одкладення податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподатковування ПДВ чи оподатковуються за ставкою ПДВ, у такому разі вимоги щодо внесення до звіту встановлених Податковим кодексом України пільг щодо всіх інших податків, у тому числі податку на прибуток, не узгоджено з положеннями п. 8 Порядку №1233 від 27.12.2010. Крім того, посилається на приписи пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України та наголошує, що Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років СПД відображають у рядку 3.2.4 додатку РІ Різниці до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом МФУ від 20.10.2015 №879. Крім цієї різниці у Додатку РІ є ряд інших, які також корегують фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідний податковий (звітний) період, тобто, на думку позивача, всі корегування на різниці у Додатку РІ до податкової декларації є способом визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не пільгою з цього податку. Так, в податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік, з додатком РІ, яку ТОВ Ленд-Маркет підписано ЕЦП та 21.02.2018 надано на адресу Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області засобами телекомунікаційного зв'язку, позивач задекларував суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 додатка РІ Різниці до податкової декларації, виконавши вимоги пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, а тому вважає у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 форми ПС №0068865001.

Ухвалою судді від 21.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Перше судове засідання призначене на 22 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

22 жовтня 2018 року розгляд справи був відкладений за клопотанням відповідача на 20 листопада 2018 року.

Відповідач позов не визнав, 23 жовтня 2018 року на адресу суду надав відзив (вх. №33629), у якому, зокрема, пояснює, що суми податку на прибуток, які не сплачено до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховуються залежно від особливостей їх використання, з урахуванням інформації Довідника податкових пільг, відповідно до Довідника №85/2, який діяв станом на 31.12.2017 (код пільги 11020301) застосовується платниками, які зменшують свій фінансовий результат до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Посилається на приписи пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16, п. 30.6 ст. 30, п. 46.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, постанову КМУ від 27.12.2010 №1233, якою затверджено Порядок обліку податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, та вказує, що за результатом перевірки, ГУ ДФУ у Запорізькій області прийнято рішення від 23.06.2018 №0068865001, яким за неподання звіту про суми податкових пільг з податку на прибуток підприємства за 2017 рік застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170,00 грн. Зважаючи на зазначене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

30 жовтня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №34779), у якій додатково зауважує, що якщо виходити з того, що вищезазначена різниця у розумінні ГУ ДФС у Запорізькій області є все ж таки податковою пільгою, то з урахуванням положень ст. 30 Податкового кодексу України, Постановою КМУ Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг від 27.12.2010 №1233, відповідно до п. 3 Порядку щодо необхідності та строків його подання до органів ДФС України, виходять за межі повноважень, наданих КМУ п. 30.06 ст. 30 Податкового кодексу України та протиріч ять поняттю податкової декларації, тому в цьому випадку податковою декларацією у розумінні Податкового кодексу України цей Звіт вважати не можна, а подання Звіту Податковим кодексом або іншим Законом не передбачено. Таким чином, вважає, що оскільки вимоги щодо подання Звіту про суми податкових пільг та строків його подання нормами ст. 30 Податкового кодексу України (чи іншого Закону) не встановлено, то й застосування штрафу згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України за неподання або несвоєчасне подання цього Звіту, посилаючись на порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, є неправомірним та таким, що не відповідає закону та дійсності.

Позивач надав до суду заяву (вх. №37659 від 20.11.2018) про розгляд справи у письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача також звернувся до суду із заявою (вх. №37406 від 19.11.2018) про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Ленд-Маркет зареєстрований юридичною особою 10.01.2007, основний вид діяльності за КВЕД-2010 є 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами, 64.20 Діяльність холдингових компаній, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності подання позивачем звітів про суми податкових пільг про несвоєчасне подання (неподання), за результатами якої складено відповідний акт перевірки №1215/08-01-50-01/34817540 від 06.06.2018.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України ТОВ Ленд-Маркет не подано звіт про суми податкових пільг за звітний (податковий) період 2017 рік, код пільги: 11020301 Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років , рядок 3.2.4 додатку РІ до податкової декларації Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України) у розмірі 80 904,00 грн., рядок 2 податкової декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) у розмірі 42 154 711,00 грн., розрахункова пільга - 14 463,00 грн. Відповідальність платника за порушення граничних строків подання податкової звітності передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

ОСОБА_1 підписаний представником позивача із запереченнями, які будуть надані в термін, встановлений п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подано письмові заперечення № 14 від 15.06.2018 на ОСОБА_1, проте листом-відповіддю на заперечення № 18492/10/08-01-50-01 від 23.06.2018 висновки акту перевірки залишені без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На висновків підставі акту перевірки, 23 червня 2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0068865001, яким підприємству нараховані штрафні санкції за платежем Адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку. Проте, відповідно до рішення ДФС України від 31.08.2018 №28287/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, то відповідно до п. 1260.1 ст. 120 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Посилаючись на приписи зазначеної норми, ГУ ДФС у Запорізькій області сформоване 23.06.2018 податкове повідомлення-рішення форми ПС №0068865001, яким за неподання звіту про суми податкових пільг з податку на прибуток підприємства за 2017 рік до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170,00 грн.

За визначенням, наведеним у п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

У відповідності до п. 30.2, 30.5, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Також у п. 30.6. ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.

ДФС України кожного кварталу затверджує довідники пільг. Так, у Довіднику №85/2 інших податкових пільг станом на 31.12.2017, затвердженого ДФС України 29.12.2017, у розділі Інші пільги з податку на прибуток передбачена пільга з кодом 11020301, зміст якої полягає у тому, що Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу .

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року, із змінами і доповненнями), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення даного пункту застосовуються з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу.

Зазначену різницю суб'єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ Різниці до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №879.

Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік, з додатком РІ, яку ТОВ Ленд-Маркет направлено на адресу Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області 21.02.2018 засобами телекомунікаційного зв'язку зазначено наступні показники:

- рядок 02 декларації задекларовано фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до НСБО - (+) 42 154 711,00 грн., який було скореговано на суму (-) 42 190 964,00 грн. (рядок 3.2.3 додатку РІ), на суму 80 904,00 грн. (рядок 3.2.4 додатку РІ), рядок 04 Об'єкт оподаткування по декларації за 2017 рік визначено у сумі 117 157,00 грн.

Таким чином, задекларувавши суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 додатка РІ Різниці до податкової декларації ТОВ Ленд-Маркет вже відзвітував контролюючому органу у визначений законодавством спосіб.

Зауважень щодо формування позивачем даних звітності з податку на прибуток за 2017 рік відповідачем суду не наведено.

Щодо посилання представника відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг від 27.12.2010 №1233 суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 30.6 ст. 30 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України 27.12.2010 Постановою №1233 затвердив Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, який є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

За приписами п. 2 Порядку №1233 суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком.

Разом із цим, податкова декларація, відповідно до приписів з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у справі №805/402/18 (Пз/9901/20/18) зазначає, що конституційне поняття Закон України , на відміну від поняття законодавство України , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

А тому, на думку суду, в цьому випадку податковою декларацією у розумінні Податкового кодексу України цей Звіт вважати не можна, а подання Звіту Податковим кодексом України або іншим законом не передбачена, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до п. 8 Порядку №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об'єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Як вбачається з положень цієї норми, Кабінет Міністрів України обмежив визначення податкових пільг лише операціями, які є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування ПДВ чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Пунктом 9 Порядку №1233 визначено, що суми податків та зборів, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб'єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном.

На сьогоднішній день це Порядок визначення суми податків та зборів не сплачених СПД до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167 та погоджений з Міністерством фінансів України. Даний Порядок визначає механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування тільки для податку на додану вартість. При цьому, щодо розрахунку суми пільг по іншим податкам, у тому числі податку на прибуток, на даний час законодавчо установлений механізм відсутній, що саме відповідачем не заперечено.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем чинного законодавства, зроблене відповідачем в ОСОБА_1 перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановленого ОСОБА_1 порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ Ленд-Маркет документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 94, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд-Маркет (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 34817540) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.06.2018 №0068865001 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Ленд-Маркет штрафу в розмірі 170,00 грн. за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд-Маркет судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак