Ухвала

від 29.11.2018 по справі 363/3913/18

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"29" листопада 2018 р. Справа № 363/3913/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Котлярової І.Ю.

за участі секретаря: Палій Л.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Вишгород заяву представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

24 жовтня 2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по даній справі відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 28 листопада 2018 року.

28.11.2018 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заяви зазначив, що у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено пошук майна, яке належить відповідачу на праві власності, проте жодного майна за останнім не зареєстровано. Позивач має вмотивовані сумніви, щодо можливості повернення коштів за його позовом до відповідача про стягнення грошових коштів, у разі його задоволення. З витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відносно відповідача відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все його та майно його цивільної дружини. Позивачу невідомо чи наявні у відповідача дійсні рахунки в банках, на яких може перебувати сума необхідна для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відповідач відмовляється від повернення коштів та ухиляється від виконання взятих на себе обов'язків, постійно повідомляє, що не має можливості зустрітися у зв'язку з перебуванням за кордоном, а тому на думку позивача може ухилятися від виконання своїх зобов'язань шляхом виїзду за території України, а тому у позивача є підстави побоюватися, що така позиція може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку і чим просить забезпечити позов саме таким шляхом, так як майно на яке можливо накласти арешт відсутнє, а виїзд боржника за межі України ускладнить виконання судового рішення.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та матеріалами справи, суд прийшов до наступного.

Частина 1 ст. 153 ЦПК України зазначає, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження відповідача у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа та зазначає, що із витягів програмного забезпечення Viber, а саме переписки позивача та відповідача, зі слів самого відповідача, останній постійно перебуває у закордонних подорожах, а отже знаходить кошти на купівлю квитків для подорожей за кордон, сплати коштів за готелі за територіє України, проте свої зобов'язання щодо повернення коштів по розписці не виконує. Виїзд боржника за межі України значно ускладнить виконання рішення суду.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін суд, встановлений законом поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 та Лавентс проти Латвії від 7.11.2002).

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ч. 1 ст.150 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення ст. 150 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України .

Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, в Цивільному процесуальному кодексі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 149-150, 153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Застосування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України можливе у разі ухилення боржника від виконання обов'язків покладених на нього рішенням суду, яке набрало законної сили обов'язків.

У даному випадку позивач просить забезпечити позов, посилаючись на те, що ОСОБА_4 постійно перебуває у закордонних подорожах та має намір виїхати за межі України, а тому є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Разом з тим, відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили та відомостей щодо ухилення від його виконання відповідачем.

Посилання представника позивача на судову практику у подібних правовідносинах, судом також не може бути взято до уваги, оскільки зазначені рішення суду були скасовані.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись Конституцією України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , статтями 151-153, 259, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя І.Ю. Котлярова