Рішення

від 20.11.2018 по справі 2140/1788/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1788/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Буд - ОСОБА_5" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2018 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,

встановив:

Приватне підприємство Буд-Гарант-Плюс (ПП Буд-Гарант-Плюс, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ГУ ДФС, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № НОМЕР_1 від 16.04.2018 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № НОМЕР_2 від 16.04.2018 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства щодо фактичного нездійснення господарських операцій із контрагентами та відсутності підстав для формування сум податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими доказами. Позивач зауважує на тому, що податковий кредит було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями на підставі належним чином оформлених первинних документів, а наявність певних недоліків первинної бухгалтерської документації чи неточностей не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій, тому посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими. Вказує на те, що господарські операції були реальними, спрямованими на досягнення певного економічного результату та зміну у фінансовому становищі підприємства, а податковий кредит сформовано у відповідності до вимог ПК України.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року відкрите провадження у даній справі та визначено, що така буде розглядатися за правилами загального позовного провадження із викликом сторін у судове засідання 10.10.2018 року.

19.09.2018 року відповідач, заперечуючи проти доводів позовної заяви, надав на адресу суду відзив на адміністративний позов. Обґрунтовуючи свою правову позицію, наполягав на відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача, відповідно до якої не могло бути фактичного здійснення діяльності (придбання товарів, послуг) вказаним підприємством, зважаючи на наявність кримінального провадження за фактом скоєння злочину, за аналізом податкової звітності контрагента вбачається відсутність працюючих та відсутність матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення господарської діяльності підприємства, відсутність законного джерела надходження товарів та подальшої їх реалізації.

Враховуючи вказане, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийнятті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.10.2018 року сторони в підготовче засідання прибули.

Підготовче засідання відкладено до 25.10.2018 року.

25.10.2018 року сторони в підготовче засідання прибули. За результатами проведеного підготовчого засідання закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті 19.11.2018 року.

19.11.2018 року сторони в судове засідання прибули.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши позицію сторін, перевіривши матеріали справи та доводи позову та відзиву, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи у період з 22.03.2018 по 26.03.2018 року контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 , за результатами якої складено акт від 02.04.2018 року №66/21-22-14-06 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015, 2017 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками ПП Гарде-Плюс за березень, червень, липень 2015 року, ПП Комір Груп за липень, лютий, березень 2017 року, подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства: 2015 рік на суму 76141 грн; 2017 рік на суму 4455 грн.;

2. п. 44.1, п.44.6 ст. 44, пп.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 за період березень, квітень, червень, липень, вересень, листопад 2015 року, лютий - березень 2017 року, завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 89551 грн, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.25) за березень, квітень, червень, липень, вересень, листопад 2015 року, на загальну суму ПДВ 84601 грн. в т.ч.: у березні 2015 року на суму 9212 грн, у квітні 2015 на суму 26100грн, у червні 2015 на суму 1900 грн., у липні 2015 на суму 29867 грн, у вересні 2015 на суму 3963 грн, у листопаді 2015 на суму 13559 грн та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період лютий - березень 2017 року на загальну суму ПДВ 4950 грн. в т.ч.: у лютому 2017 на суму 4117 грн, у березні 2017 на суму 833 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено до ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 податкові повідомлення-рішення:

- від 16.04.2018 року №0001181422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 111938,75 грн, з яких сума за податковим зобов'язанням становить 89551 грн, штрафні санкції - 22387,75 грн;

- від 16.04.2018 року №0001191422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 81709,75 грн, з яких 80596 грн сума за податковим зобов'язанням та 1113,75 грн - за штрафними санкціями.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

Згідно матеріалів справи 02.03.2015 року ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 укладено з ПП ОСОБА_5 - ОСОБА_5 договір поставки № 02/03. Відповідно до договору ПП ОСОБА_5 - ОСОБА_5 (продавець) приймає на себе зобов'язання поставити, а ПП Буд- Гарант ОСОБА_5 (покупець) - прийняти і сплатити за поставлений товар. Асортимент, кількість і ціна товару узгоджується заздалегідь письмово, шляхом подачі заявки факсом або в усній формі по телефону і супроводжується випискою рахунка продавця. Фактичні об'єми товару і сума постачання вказуються у видаткових накладних та ТТН, які є складовою і невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов договору ПП Гарде-Плюс протягом березня, квітня, червня, липня 2015 року здійснило поставку ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 товару: електроди, круги армовані абразивні, арматура, ґрунтовка, труби поліпропіленові, регулятор тиску, плити покриття та ін. На підтвердження виконання умов договору складено наступні документи: видаткові накладні № 179 від 24.03.2015 року, № 182 від 24.03.2015 року, № 230 від 31.03.2015 року, № 116 від 25.06.2015 року, № 2 від 01.07.2015 року, № 6 від 08.07.2015 року, № 8 від 08.07.2015 року, №47 від 24.07.2015 року, №48 від 24.07.2015 року; рахунки - фактура СФ - 250602 від 25.06.2015 року, 2 від 01.07.2015 року, СФ - 0000002 від 08.07.2015 року, СФ - 0000003 від 08.07.2015 року, 47 від 24.07.2015 року, 78 від 24.07.2015 року, товарно-транспортні накладні № 14 від 24.03.2015 року, № 27 від 31.03.2015 року, № 18 від 08.07.2015 року.

ПП Гарде-Плюс , у свою чергу, виписано податкові накладні № 179 від 02.03.2015 року на загальну суму 14507,65 грн., у тому числі ПДВ - 2417,94 грн.; №230 від 02.03.2015 року на загальну суму 156599,58 грн, у тому числі ПДВ - 26099,94 грн.; №182 від 03.11.2014 року на загальну суму 40761,89 грн, у тому числі ПДВ - 6793,65 грн.; №116 від 02.03.2015 року на загальну суму 11402,96 грн, у тому числі ПДВ - 1900,49 грн.; №2 від 02.03.2015 року на загальну суму 10996,60 грн, у тому числі ПДВ - 1832,77 грн.; №6 від 02.03.2015 року на загальну суму 22638,74 грн, у тому числі ПДВ - 3773,12 грн.; №8 від 02.03.2015 року на загальну суму 33032,54 грн, у тому числі ПДВ - 5500 грн.; №47 від 02.03.2015 року на загальну суму 21686,12 грн, у тому числі ПДВ - 3614,35 грн.; №48 від 02.03.2015 року на загальну суму 2218,70 грн, у тому числі ПДВ - 369,78 грн.; №230 від 02.03.2015 року на загальну суму 156599,58 грн, у тому числі ПДВ - 26099,94 грн.

Здійснення розрахунків за контрактом підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписки по банківському рахунку 631 позивача та платіжних доручень № 191 від 27.07.2015, № 186 від 24.07.2015, №167 від 08.07.2015, № 158 від 01.07.2015, № 151 від 25.06.2015, №133 від 15.06.2015, №126 від 10.06.2015, №120 від 08.06.2015, №119 від 05.06.2015, №110 від 03.06.2015, №98 від 12.05.2015, №97 від 13.05.2015, №95 від 12.05.2015, №84 від 27.04.2015, №82 від 24.04.2015.

Контракт є виконаним, всі розрахунки між сторонами було проведено в повному обсязі та сторони не мають будь-яких претензій одна до одної.

Між тим, відповідач посилався на те, що перевіркою встановлено відсутність у ПП ОСОБА_5 - ОСОБА_5 необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність складських приміщень, власного або орендованого нерухомого майна, за відсутності законного джерела походження товарів, реалізацію яких було задокументовано на адресу ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 , за наявності кримінального провадження за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а також у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ПП Гарде-Плюс та ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 . Як наслідок - складені видаткові та податкові накладні не мають сили первинного бухгалтерського документа.

Крім того, між ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 та ПП Комір - Груп укладено договір поставки № 0107 від 01.07.2015 року. За умовами договору ПП Комір - Груп (продавець) протягом строку дії договору зобов'язується передати у власність ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 (покупець) товар, а останній оплатити його на умовах і в строки передбачені договором. Ціна і найменування одиниці товару визначається специфікаціями або іншими аналогічними документами, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання взятих за договором зобов'язань ПП Комір - Груп протягом липня, вересня, листопада 2015 року здійснило поставку ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 товару за наступними документами: видаткові накладні № 67 від 27.07.2015 року, № 144 від 30.09.2015 року, № 141 від 30.09.2015 року, № 52 від 16.11.2015 року, № 53 від 16.11.2015 року, № 84 від 18.11.2015 року, рахунки - фактури № 68 від 27.07.2015 року, № 144 від 30.09.2015 року, № 141 від 30.09.2015 року, № 52 від 16.11.2015 року, № 53 від 16.11.2015 року, № 84 від 18.11.2015 року, товарно-транспортні накладні від 27.07.2015 року, від 16.11.2015 року, від 18.11.2015 року.

ПП Комір - Груп у свою чергу виписано податкові накладні №67 від 01.07.2015 на загальну суму 88629,80 грн., у тому числі ПДВ - 14771,63 грн; №141 від 01.07.2015 на загальну суму 17352 грн., у тому числі ПДВ - 2892 грн; №144 від 01.07.2015 на загальну суму 6426,21 грн., у тому числі ПДВ - 1071,04 грн; №52 від 01.07.2015 на загальну суму 16835,29 грн., у тому числі ПДВ - 2805,88 грн; №53 від 01.07.2015 на загальну суму 10517,69 грн., у тому числі ПДВ - 1752,95 грн; №84 від 01.07.2015 на загальну суму 54000,19 грн., у тому числі ПДВ - 9000,03 грн.

Здійснення розрахунків за контрактом підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписки по банківському рахунку 631 позивача та платіжних доручень № 276 від 05.11.2015, № 280 від 11.11.2015, №293 від 16.11.2015, № 327 від 16.12.2015, № 350 від 24.12.2015.

Контракт також є виконаним, всі розрахунки між сторонами було проведено в повному обсязі та сторони не мають будь-яких претензій одна до одної.

Проте відповідач вважає, що за відсутності у ПП Комір-Груп необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність складських приміщень, власного або орендованого нерухомого майна, за відсутності законного джерела походження товарів, реалізацію яких було задокументовано на адресу ПП Буд - ОСОБА_5 , за наявності кримінального провадження за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а також у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам складання первинного документу, не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ПП Комір-Груп та ПП Буд - ОСОБА_5 . Як наслідок - складені видаткові та податкові накладні не мають сили первинного бухгалтерського документа.

Щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Транзит Про позивач зазначає, що ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 протягом лютого, березня 2017 року придбало послуги гідромолота та екскаватора, екскаватора-гідромолота від ТОВ Транзит Про . Господарські операції оформлено наступними документами: акт - здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 згідно рахунку - фактури від 09.02.2017 року № СФ-0000025, акт - здачі - прийняття робіт №ОУ-0000034 (надання послуг) згідно рахунку від 01.03.2017 № СФ - 0000047, рахунок - фактура від 09.02.2017 року № СФ-0000025. Позивач вказує на те, що зазначені послуги придбавались за договором субпідряду № 1 від 24.01.2017 року ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 з ПП Альянс Херсонбуд . Згідно умов договору ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 зобов'язалось виконати протягом 30 днів роботу по підключенню будівництва багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вулиці Потьомкінській, 117 в місті Херсоні до зовнішньої водопровідної мережі. 22.03.2017 року ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 та ПП Альянс Херсонбуд підписано акт приймання виконаних робіт № 13 за договором субпідряду № 1 від 24.01.2017 року.

Проте відповідачем зазначено, що за відсутності у ТОВ Транзит Про необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ Транзит Про та ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 .

Вказані суми ПДВ відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за березень, червень, липень, вересень, листопад 2015 року та березень 2017 року та включені до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ у відповідному періоді.

Згідно пояснень та відзиву податкового органу вбачається встановлення відповідачем під час перевірки обставини щодо відсутності у контрагента позивача ресурсів для здійснення господарської діяльності, невідповідність первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, що є підставою для висновків про нереальний характер господарських операцій з таким контрагентом та, відповідно, позбавлення права позивача на формування податкового кредиту за операціями.

В акті перевірки контролюючий орган, зокрема зазначає щодо взаємовідносин ПП Гарде-Плюс про відсутність у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду господарської діяльності; видаткові накладні, рахунки-фактури, ТТН не відповідають вимогам первинного документу.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення статті 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Платник податків (покупець товарів та послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Крім того, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Системний аналіз положень підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Якщо послуги дійсно придбані платником податку, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як підстава для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

В даному разі реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Гарде Плюс підтверджується укладеним договором поставки №02/03 та додатком №1/дог №03/11 від 03.11.2014 року щодо внесення змін до п. 9.1. про продовження строку дії договору.

З метою обліку руху матеріальних цінностей за договором ПП Гарде-Плюс на адресу ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 виписано видаткові накладні, що підтверджують факт встановлення договірних відносин та встановлює факт здійснення господарської операції.

Розрахунок за отриманий товар підтверджено платіжними дорученнями та виписками по рахунку 631 позивача.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

По між іншим відповідачем зроблено висновки, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, суд враховує наступне. Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Щодо взаємовідносин між ПП Буд-Гарант ОСОБА_5 та ПП Комір-Груп де контролюючим органом, зокрема зроблено висновок щодо неможливість здійснення господарських операцій у зв'язку із тим, що засновник, директор та головний бухгалтер підприємства ОСОБА_6 є громадянином ОСОБА_7, який права представлення своїх інтересів щодо ведення господарської діяльності підприємства нікому не надавав, з квітня 2013 року знаходиться за межами України. Проте згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.08.2018 за №1004352674 станом на 27.07.2015 року підписантом без зазначення обмежень з 12.04.2015 року є ОСОБА_8.

В даному разі з питання реальності здійснення господарської операції, суд вважає за необхідне застосувати поняття принцип належної податкової обачності .

Даний принцип означає, що платник податку має проявити розумну обережність при виборі контрагента, вибір постачальника і порядок укладення правочинів мають не викликати сумнівів. За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови правочину та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та досвіду.

Як вказано в Ухвалі ВАСУ від 22.01.2015 р. у справі № 816/1601/14 принцип належної податкової обачності безпосередньо випливає із рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , в якому зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, як вже зазначено вище підписантом без зазначення обмежень з 12.04.2015 року є ОСОБА_8.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивач в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

В зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до положень ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст.. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 12, 14, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Позовні вимоги приватного підприємства "Буд - ОСОБА_5" (ЄДРПОУ 36129995, 73027, м. Херсон, вулиця Комкова, 89) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75) № НОМЕР_1 від 16.04.2018 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75) № НОМЕР_2 від 16.04.2018 р.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Буд - ОСОБА_5" (ЄДРПОУ 36129995, 73027, м. Херсон, вулиця Комкова, 89) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2904.73 грн. (дві тисячі дев'ятсот чотири гривні сімдесят три копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 листопада 2018 р.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 8.3.3