Рішення

від 30.11.2018 по справі 826/5095/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 листопада 2018 року                      № 826/5095/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пляцки» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409 ВСТАНОВИВ: Обставини справи з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Пляцки» (далі – позивач)  до Головного управління ДФС у м. Києві(далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача про порушення п. 12 ст 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: не оприбуткування готівки на суму 132 грн у книзі ОРО за фіскальним чеком №2656007980/0 від 06.06.2016 року на підставі даних фіскальних звітів чеків Z-звітів №1535 від 05.05.2016 року; наявність товарів не облікованих згідно з встановленим порядком обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 37  052,66 грн. є безпідставним. Ухвалою суду від 30.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачем надано відзив на позов, з якого вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку із виявленням порушення позивачем п. 12 ст 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступного висновку. Обставини встановлені судом. Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці належної товариству з обмеженою відповідальністю «Пляцки», за результатом якої складено акт від 16.11.2017 року (далі – акт перевірки). З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем п. 12 ст 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: наявність товарів не облікованих згідно з встановленим порядком обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 37  052,66 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції на сум у 74  105,32 грн. Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Відповідальність за невиконання цього обов'язку встановлена статтею 20 Закону №265/95, якою закріплено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає  Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  (далі  Закон №996, в редакції, чинній на момент проведення перевірки). Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 8  Закону №996  питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій у відповідності до положень ст. 9  Закону №996  є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з частиною 2 статті 6  Закону №996  регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (ст. 1  Закону №996). Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим  наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246. Таким чином, суб'єкти господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, зобов'язані вести у встановленому порядку облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що має бути підтверджено відповідними первинними та обліковими документами. При цьому, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону№265/95, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до  Закону N996-X  та  Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої  статтею 21 Закону N 265/95-ВР. До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару за місцем їх реалізації, належать первинні документи щодо походження (руху) товару, наприклад: накладні на внутрішнє переміщення товару, податкові та видаткові накладні. У зв'язку з цим, порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку товару за місцем їх реалізації є, зокрема, відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності первинних документів, які підтверджують рух таких товарів. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Вищого адміністративного    суду України від 21.09.2015 (справа №2а-402/12/1070). В якості додатку до акта перевірки посадовими особами  відповідача на аркуші А-4 перелічено назву алкогольних напоїв, які на думку відповідача не обліковано у встановленому порядку. В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують придбання (облік) позивачем товарів відображених в додатку до акту перевірки, а саме:  позивачем надано до матеріалів справи копії: договорів поставки,  видаткових накладних, оборотно-сальдових  відомостей по рахунку 281 та по рахунку 25, калькуляції собівартості продукції (щодо коктейлів), накладних на переміщення, які долучено до матеріалів справи. Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що вказані вище первинні бухгалтерські документи оформлено відповідно до ст 9 Закону №996. З огляду на викладене, наявним матеріалами справи спростовано висновок відповідача про  порушення п. 12 ст 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409 та є підставою для його скасування. Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, В И Р І Ш И В: Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пляцки» (04071, м. Київ, вул Спаська, 5, код ЄДР 38777994) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул Шолуденка, 33/19, код ЄДР 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пляцки» (04071, м. Київ, вул Спаська, 5, код ЄДР 38777994) за рахунок бюджетних асигнувань  Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул Шолуденка, 33/19, код ЄДР 39439980) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. Рішення суду, відповідно до ч. 1      статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297      КАС України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15      Розділу VII “Перехідні положення” КАС України в редакції      Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                В.І. Келеберда