Постанова

від 27.05.2019 по справі 826/5095/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5095/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЯЦКИ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

28.03.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛЯЦКИ" (далі - ТОВ "ПЛЯЦКИ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 12 ст 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме: не оприбуткування готівки на суму 132 грн у книзі ОРО за фіскальним чеком №2656007980/0 від 06.06.2016 року на підставі даних фіскальних звітів чеків Z-звітів №1535 від 05.05.2016 року; наявність товарів не облікованих згідно з встановленим порядком обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 37 052,66 грн. є безпідставним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем спростовано висновок відповідача про порушення п. 12 ст 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів наданими документами.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що підстав для визнання податкового повідомлення-рішення протиправними немає, оскільки прийняті відповідачем у межах та у спосіб, визначений законом.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримали висновки суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.11.2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці належної товариству з обмеженою відповідальністю Пляцки .

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2017 року про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме: не оприбуткування готівки на суму 132 грн у книзі ОРО за фіскальним чеком №2656007980/0 від 06.06.2016 року на підставі даних фіскальних звітів чеків Z-звітів №1535 від 05.05.2016 року; наявність товарів не облікованих згідно з встановленим порядком обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 37 052,66 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 року №0061181409, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції на сум у 74 105,32 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95 ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пункт 12 частини першої статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95 ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язує суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 9 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частин другої, п`ятої та сьомої статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Своєю чергою, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV покладено на уповноважену особу. Крім того, законодавство не встановлює обов`язку з ведення та зберігання Книги обліку доходів і витрат на кожній торговій одиниці, належній платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують придбання (облік) позивачем товарів відображених в додатку до акту перевірки, а саме: позивачем надано до матеріалів справи копії: договорів поставки, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 та по рахунку 25, калькуляції собівартості продукції (щодо коктейлів), накладних на переміщення.

Зазначені первинні бухгалтерські документи оформлені відповідно до ст. 9 Закону №996.

Отже, позивач вів облік товарних запасів, що нею реалізовувались у порядку, встановленому законодавством.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95 ВР.

З огляду на викладене, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону № 265/95 ВР.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №810/3247/16.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи положення ст.2 КАС України, зокрема завдання та основні засади адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, постанову прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 27.05.2019 р.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЯЦКИ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Кузьменко