Рішення

від 29.11.2018 по справі 826/9790/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року 13:56 № 826/9790/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЖОК. доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2015 року №18326552210 та №18426552210,-

за участю представників учасників справи:

від позивача - Бондаренко В.А.

від відповідача - Щуренко Ю.С.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЖОК. (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року №18326552210, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з податку на прибуток за 2014 рік на суму 251 529,00 грн та штрафні санкції на суму 125 765,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року №18426552210, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з податку на прибуток у сумі 432 671,00 грн та штрафні санкції на суму 216 336,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших контролюючих органів чи з інформаційних систем органів доходів і зборів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не може слугувати беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товару (робіт, послуг).

Також представник позивача стверджує, що відповідно до змісту акту перевірки податковим органом не досліджувався факт виконання робіт, послуг, не здійснювався аналіз поданих фінансово-господарських документів, а лише було відтворено отриману від інших контролюючих органів податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Торгрембуд-1 (код ЄДРПОУ 38914901) за період з 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2014 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Вейлер (код ЄДРПОУ 39123844) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року та з Приватним підприємством Адепт-Аудит (код ЄДРПОУ 23409298) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, що ґрунтуються на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб податкового органу.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, чого в ході проведення перевірки позивача встановлено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 29 листопада 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 26 травня 2015 року по 09 червня 2015 року на підставі направлення від 26 травня 2015 року №178/26-55-22-10 та наказу Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №943 від 22 травня 2015 року, виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києва, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС третього ВКР СУ ФР Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2015 року про призначення документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК. (код ЄДРПОУ 39105605) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Торгрембуд-1 (код ЄДРПОУ 38914901) за період 2014-2015 роки та у зв'язку з отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК. (код ЄДРПОУ 39105605) податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Вейлер (код ЄДРПОУ 39123844) за період з 01 липня 2017 року по 31 липня 2014 року та з Приватним підприємством Алепт-Аудіт (код ЄДРПОУ 23409298) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 16 червня 2015 року №107/26-55-22-10/39105605.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК. :

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість 432 671,00 грн, у тому числі: липень 2014 року - 50 000,00 грн, жовтень 2014 року - 44 800,00 грн, листопад 2014 року - 169 677,00 грн, грудень 2014 року - 15 000,00 грн, січень 2015 року - 89 860,00 грн, березень 2015 року - 63 334,00 грн;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 251 529,00 грн, в т.ч. за 2014 рік - 251 529,00 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом 25 червня 2015 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №18426552210, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ЖОК. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 649 007,00 грн, в т.ч. за основним платежем 432 671,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 216 336,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №18326552210, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ЖОК. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 377 294,00 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 251 529,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 125 765,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, положеннями підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений статтею 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

За приписами статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, звіти, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі по тексту - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином реальність господарських операцій повинна підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення №88.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК. та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгрембуд-1 відбувались на підставі рахунків фактур від 13 березня 2015 року №СФ-0000143, від 06 лютого 2015 року №СФ-0000078, від 30 січня 2015 року №СФ-0000084, від 29 листопада 2014 року №СФ-000785, від 18 грудня 2014 року №СФ-000813, від 27 листопада 2014 року №СФ-000766, від 19 березня 2015 року №СФ-0000166.

Відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, від 18 грудня 2014 року №РН-0000544, від 29 листопада 2014 року №РН-0000519, від 28 листопада 2014 року №РН-0000518, від 27 листопада 2014 року №РН-0000517, від 19 березня 2015 року №РН-0000137, від 13 березня 2015 року №РН-0000124, від 30 січня 2015 року №РН-0000072, від 06 лютого 2015 року №РН-0000063, на користь позивача здійснювалась поставка дизельного палива.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Як вже зазначалось судом, відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наявних видаткових накладних від 18 грудня 2014 року №РН-0000544, від 29 листопада 2014 року №РН-0000519, від 28 листопада 2014 року №РН-0000518, від 27 листопада 2014 року №РН-0000517, від 30 січня 2015 року №РН-0000072, останні не містять відомостей стосовно особи, яка отримувала товар з боку Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК. та серії та номеру документа (довіреності), на підставі якого отримувався такий товар.

У видаткових накладних від 19 березня 2015 року №РН-0000137, від 13 березня 2015 року №РН-0000124, від 06 лютого 2015 року №РН-0000063 такі реквізити вказані, однак до суду не надано довіреностей ААЕ №229149 від 19 березня 2015 року, ААЕ №229116 від 13 березня 2015 року, №229067 від 06 лютого 2015 року.

При цьому, у вказаних видаткових накладних не зазначено місце їх складання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі по тексту - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.4 Правил № 363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно з підпунктами 11.5. та 11.6. Правил №363, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна обов'язковий первинний бухгалтерський документ, який оформлюється у випадку постачання товару транспортом продавця. Її відсутність є порушенням правил ведення бухгалтерського обліку та може свідчити про нереальність вчинення господарської операції.

Відповідно до наданих позивачем до суду копій товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 18 грудня 2014 року №232, від 19 березня 2015 року №45, від 13 березня 2015 року №41, від 30 січня 2015 року №18, від 27 листопада 2014 року №195, від 20 жовтня 2014 року №184, від 06 лютого 2015 року №24, від 29 листопада 2014 року №203, від 28 листопада 2014 року №198, автоперевізником нафтопродуктів є Товариство з обмеженою відповідальністю Септіма , а вантажоодержувачем та замовником - Товариство з обмеженою відповідальністю ЖОК. .

Суд звертає увагу, що вказані товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо марки та моделі автомобіля, а в графі Відпустив відсутні дані щодо особи, яка підписала такі накладні.

Також, суд зазначає, що у графі Отримав вказано прізвище ОСОБА_3, однак станом на момент вчинення спірних правовідносин директором автоперевізника значиться ОСОБА_4 При цьому, будь-яких документів на уповноваження вказаної особи отримувати вантаж матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем не надано до суду копій подорожніх листів та довіреностей, які вказані у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 18 грудня 2014 року №232, від 19 березня 2015 року №45, від 13 березня 2015 року №41, від 30 січня 2015 року №18, від 27 листопада 2014 року №195, від 20 жовтня 2014 року №184, від 06 лютого 2015 року №24, від 29 листопада 2014 року №203, від 28 листопада 2014 року №198.

Суд також звертає увагу, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору оренди машин та механізмів від 01 травня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Септима та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК. , механізми, що орендуються, будуть використовуватись орендарем при будівництві та реконструкції будівель та споруд на території України.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що термін оренди складає 1 рік з моменту передачі механізмів орендарю, а саме з моменту підписання акт прийому-передачі в оренду.

Відповідно до акту прийому-передачі майна позивачу як орендарю передано фургон малотонажний-В ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_1, який зокрема значиться у товарно-транспортних накладних від 18 грудня 2014 року №232, від 19 березня 2015 року №45, від 13 березня 2015 року №41, від 30 січня 2015 року №18, від 27 листопада 2014 року №195, від 20 жовтня 2014 року №184, від 28 листопада 2014 року №198.

При цьому, матеріали справи не містять доказів передання позивачу в оренду транспортного засобу із д.н.з. НОМЕР_2, однак товарно-транспортні накладні від 06 лютого 2015 року №24, від 29 листопада 2014 року №203 містять реквізити саме вказаного транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що отримані в оренду транспортний засіб фургон малотонажний-В ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_1 згідно товарно-транспортних накладних використовувався не за цільовим призначенням, яке визначене пунктом 2.1 договору оренди машин та механізмів від 01 травня 2014 року. Крім того, фургон малотонажний-В ЗАЗ 110557 призначений для перевезення дрібних вантажів, що унеможливлює транспортування партій дизельного палива вагою понад 4 тонн.

Також судом встановлено, що відповідно до наявних товарно-транспортних накладних та видаткових накладних наявні розбіжності стосовно об'єму поставленого дизельного палива.

В частині правовідносин позивача з Приватним підприємством Адепт-Аудіт Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК. надано до суду копію рахунку-фактури №443 від 29 січня 2015 року, який не містить відомостей щодо особи, яка його виписала та підписала, що, як уже зазначалось вище, є обов'язковою умовою для визнання документа первинним.

Також, в матеріалах справи наявна копія договору №29 підряду на виготовлення металоконструкцій за адресою: вул. Будіндустрії, 7, Голосіївський район, м. Київ від 10 липня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЖОК. (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вейлер (підрядник), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати замовнику роботи по виготовленню металоконструкцій за адресою: вул. Будіндустрії, 7 у Голосіївському районі м. Києва, зазначені в цьому договорі, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Пунктом 7.1 даного договору визначено, що початком робіт є 10 липня 2014 року, а датою закінчення робіт - 31 липня 2014 року.

Позивачем надано до суду копію акту надання послуг №255 від 31 липня 2014 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становить 300 000,00 грн.

Водночас, ні наданий до суду примірник договору, ні акт надання послуг не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . При цьому, жодних інших документів на підтвердження виконання умов вказаного договору до суду не надано.

Також суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів використання придбаного пального та необхідності виготовлення металоконструкцій за адресою: вул. Будіндустрії, 7 у Голосіївському районі м. Києва в межах здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивачем не доведено реальності здійснених оспорюваних господарських операцій, у суду немає підстав вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем доведено правомірність його дій під час прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вказаної норми.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЖОК. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення суду виготовлений 30 листопада 2018 року.