Постанова

від 15.11.2018 по справі 808/1746/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

15 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/1746/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. в адміністративній справі №808/1746/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-Січ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.04.2018 №0004251402, №0004241402 та №0004231402. в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі181124.50 грн., в т.ч. 124083.00 грн. за податковими зобов'язаннями та 62041.00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.04.2018 №0004251402 та №0004231402. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.04.2018 №0004241402, в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 186124,50 грн., у тому числі 124,083,00 грн. за основним платежем та 62041,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.01.2018 року № 32, направлень на проведення перевірки від 23.01.2018 року № 104, 105, 106, 107 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ РІФ СІЧ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року. За результатами перевірки складено акт від 19.02.2018 № 109/08-01-14-02/35450246, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.п.44.1. п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, п.135.1, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 359 907 грн. у тому числі:

2015 рік - 327 313,00 грн.

За 1 квартал 2016 року - 32 594,00 грн.

За І півріччя 2016 року - 32 594,00 грн.

3 квартали 2016 року - 32 594,00 грн.

2016 рік в сумі 32 594,00 грн.

- п.п. 44.1, ст. 44,п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 128 296 грн. по періодам:

лютий 2015 року - 68 585,00 грн.

березень 2015 року - 55 498,00 грн.

січень 2016 року - 4 213,00 грн.

- завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 +рядок 20.3 декларації) всього у сумі 21 815,00 грн., у т.ч. за лютий 2015 року у сумі 21 815,00 грн.

На підставі акту перевірки №109/08-01-14-02/35450246 від 19.02.2018 року, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004251402 від 02.04.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 376 204,00 грн., з яких 359 907,00 грн. - за основним платежем, 16 297,00 грн. - за штрафними санкціями;

№0004241402 від 02.04.2018 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 192 444,00 грн., з яких 128 296,00 грн. - за основним платежем та 64 148,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0004231402 від 02.04.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21 815,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями № 0004251402, № № 0004231402 у повному обсязі та №0004241402 від 02.04.2017 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 186 124,50 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ звернулось з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції чинній протягом 2015-2016 років) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ СП Бонум відповідно до договору про надання послуг № 13627189 від 04.04.2015 (а.с. 84-86 т.1). Згідно умов , якого замовник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі дає завдання виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати (надати) послуги: послуги автокрану, зовнішня обробка фасаду плавучої паливозаправної станції Ясіон 1 та Ясіон-2, заміна перекриття плавучої паливозаправної Ясіон 1 та Ясіон 2 не пізніше наж 30 календарних днів з моменту підписання договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано кошторисні розрахунки (а.с.87-116 т. 1), акт здачі-прийняття робіт (а.с. 117, т. 1), податкову накладну та докази її подання у встановленому законом порядку (а.с.118-119).

Проведення розрахунків між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями (а.с.122-123, т. 1).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи взаємовідносини ТОВ РІФ СІЧ з ТОВ СП Бонум вже були предметом розгляду в адміністративній справі № 808/7254/15, та постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, яка набрала законної сили 27 січня 2016 року, встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання робіт (послуг), які були надані позивачем під час перевірки в підтвердження взаємовідносин ТОВ Ріф Січ з вищезазначеним контрагентом (договір, додаткова угода, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна, платіжні доручення тощо). Також зазначено, що позивачем цілком правомірно включені суми ПДВ за результатом господарських операцій з ТОВ СП Бонум до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, у перевіряємому періоді ТОВ "РІФ СІЧ" мало господарські взаємовідносини з ТОВ Старт-Ойл . Так, відповідно до договору поставки № 3215/5 від 03.02.2015 (а.с. 140-141, т.1), постачальник (ТОВ Старт-Ойл ) зобов'язується у передати в погоджені строки, а покупець (ТОВ "РІФ СІЧ") прийняти і оплатити на умовах, вказаних у договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

На підтвердження виконання умов договору надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, податкові накладні (а.с.142-169, т. 1).

Розрахунки між сторонами підтверджуються банківськими виписками (а.с.170-180, т. 1).

Також у перевіряємому періоді ТОВ "РІФ СІЧ" придбавалися послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, які використовувались для модернізації, дообладнання та реконструкції основних засобів були списані на інші операційні витрати на рахунок 92 Адміністративні витрати .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортних засобів: вантажний паливозаправник марки АПЗ 4,9, на шасі ГАЗ 3309, д.р.н. АР0261ВТ, сіловий тягач MAN, д.р.н. АР1429СО вантажна цистерна марки АЦ 10 на шасі МАЗ 533702, д.р.н.АР2983СЕ, легковий універсал марки ВАЗ 212140, д.р.н.АР4451СЕ, спеціалізований напівпричеп марки KOGEL SN 24, д.р.н. АР2575ХР.

Так, ТОВ "РІФ СІЧ" у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (договор №150115/1 від 15.01.2015року, договір № 100316/1 від 10.03.2016 року) та ФОП ОСОБА_2 (договор № 2921000216 від 20.08.2016 року) щодо технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (а.с.193-196, т.1, 127-128, 181-183, т.2).

На підтвердження вказаних господарських відносин до матеріалів справи надано кошториси, акти прийому-передачіц запасних частин, акти прийому-передачі автомобіля, актами здачі -прийняття робіт, квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 193-217, т. 1, а.с. 1 - 236, т. 2).

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що витрати на придбання послуг технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, які були придбані для модернізації, дообладнання та реконструкції основних засобів повинні відноситись на збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів, з огляду на наступне.

Порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності визначається Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України № 102 від 30.03.1998 року (далі Положення).

Відповідно до п.п. 1.3. Положення, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами).

Витрати з технічного обслуговування та ремонту, якщо вони здійснюються для підтримання транспортного засобу в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду згідно п. 15 П(С)БО 7 Основні засоби та п. 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року № 561.

Таким чином, враховуючи, що позивачем за вищевказаними договорами здійснювалось саме технічне обслуговування транспортних засобів, тобто виконувся комплекс робіт для підтримання автотранспорту у робочому стані, а не модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо, як про це зазначає відповідач, тому позивачем правомірно віднесено витрати по поточному ремонту та послугам СТО, отриманим від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 до складу інших операційних витрат.

Доводи апелянта стосовно того, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/9097/15-к(1кс/201/5776/2015) від 03.06.2015 року було встановлено, що в результаті гласних і негласних слідчих (розшукових) дій ТОВ СП БОНУМ створене та використовується з метою надання послуг незаконної мінімізаціцї податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, шляхом незаконного конвертування безготівкових коштів, колегія суддів розцінює критично.

Так, в матеріалах справи відсутній вирок суду за фактом вчинення фіктивного підприємства, а отже відсутні обставини, за яких доведено, що господарські операції з зазначеним контрагентами є фіктивними.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

Доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі стосовно податкової інформації, щодо контрагентів ТОВ РІФ-СІЧ , зокрема, як то подання звітності, відсутність інформації про основні засоби, тощо, колегія суддів розцінює критично з огляду на наступне.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 р. в адміністративній справі №808/1746/18 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко