Постанова

від 29.11.2018 по справі 823/2288/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/2288/18 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2018 року № 0068341304 та № 0068291304.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року.

За результатами вказаної перевірки Відповідач дійшов висновку, що ПСП "Нива", як податковий агент, не включив до оподаткованого доходу директора (засновника) позивача - ОСОБА_2, доходи у вигляді грошових коштів, перерахованих з розрахункового рахунку позивача в рахунок погашення зобов'язань ОСОБА_2, що виникли в зв'язку з укладенням нею кредитних договорів з банківською установою ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІТІ".

Позивач зазначає, що вказані висновки Відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки зроблені відповідачем без врахування всіх наявних на час перевірки документів позивача.

Також, Позивач звертає увагу на те, що з даних касової книги Позивача та прибуткових касових ордерів вбачається часткове повернення ОСОБА_2 отриманої від ПСП "Нива" позики, що прямо вказує на існування між Позивачем та ОСОБА_2 правовідносин саме з надання позики, а не виплати доходу. Через необізнаність головного бухгалтера в обставинах здійснення вказаних вище операцій, бухгалтерією позивача було допущено помилку при відображенні вказаних позик в податковому розрахунку з ознакою доходу "153". Позивач наголошує, що поніс покарання через неналежне відображення інформації про надання фізичним особам повторної фінансової допомоги і як доказ того є податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2018 року № 0068311304.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що причиною винесення спірних податкових-повідомлень стало те, що Відповідач при перевірці у повному обсязі не дослідив всіх первинних документів Позивача, а головний бухгалтер Позивача через власну необізнаність, не повідомив Відповідача про наявність таких документів та безпосередньо видачу самих позик. Окрім того, наявності самих договорів про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_2, наявності рішень власників про надання таких коштів, вказаний Позивачем факт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які надавались суду першої інстанції.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 2018 року посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" з питань дотримання податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, відповідно до переліку питань, затверджених планом перевірки ПСП "Нива" наведеного у додатку № 1 до першого примірника акта, що залишається в приміщенні Головного управлінні ДФС у Черкаській області.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2. "б" ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до подання податкової звітності з помилками за 2015, 2016 та 2017 роки;

- абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п.п. 164.2.17"е" та п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164; п. 164.5 ст.164; пп. 168.1.1, 168.1.2 та п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст.168; п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 316861,28 грн., в тому числі в 53490,21 грн. за 2015 рік, в сумі 46704,98 грн. за 2016 рік та в сумі 216666,09 грн. за 2017 рік;

-п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4 та п.п. 1.6 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, що привело до заниження податкового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 23836,86 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 3544,85 грн., за 2016 рік в сумі 3191,54 грн. та за 2017 рік в сумі 14805,47 грн.

07 травня 2018 року за результатами перевірки Відповідачем складено акт № 274/23-00-13 0214/03793478 (далі - акт перевірки) про результати документальної планової виїзної перевірки ПСП "Нива" з дотриманням податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року.

На підставі акта перевірки та у відповідності до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 та п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України Відповідачем 21 травня 2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0068341304, якими Позивачеві визначено суму грошового зобов'язання військового збору у розмірі 39602,35 грн (за податковим зобов'язанням - 19330,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14498,01 грн, сума пені відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України - 5233,66 грн.);

- № 0068291304, яким Позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 571306,08 грн (за податковим зобов'язанням - 282692,89 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 212019,67 грн, сума пені відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України - 76593,52 грн).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

За приписами пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України резиденти - це юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (абз. 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

При цьому, згідно з пп. 163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За приписами підпункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до частини "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 стітті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

За приписами пп. 168.1.1, 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

Частиною "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП "Нива" в особі директора ОСОБА_2 (орендар) підписаний договір оренди транспортного засобу, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, автомобіль марки AUDI Q7, 2016 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_6 реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований 22.12.2016 територіальним сервісним центром МВС 7145, який належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Ураховуючи той факт, що договір оренди транспортного засобу між Позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 оформлений без нотаріального посвідчення, такий договір, на переконання суду першої інстанції, вважається неукладеним у розумінні статті 640 Цивільного кодексу України та недійсним в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України, з чим погоджується колегія суддів.

Також, у ході проведення перевірки та на підставі наданих для перевірки первинних документів, встановлено, що ТОВ "Ауді - центр Київ", код за ЄДРПОУ 33443216, виконувалися роботи/надавались послуги ПСП "Нива" по обслуговуванню транспортного засобу Audi державний номер НОМЕР_5 (копії актів виконаних робіт додаються).

Позивачем проводилось списання палива на транспортний засіб Audi Q7, підтверджується завіреною належним чином бухгалтерською довідкою "Про використання бензину на автомобіль Audi Q7 ОСОБА_2.", складеною (наданою) в ході перевірки головним бухгалтером ПСП "Нива" ОСОБА_4 (а.с. 107).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що витрати, понесенні ПСП "Нива" у зв'язку з обслуговуванням транспортного засобу, власником якого є фізична особа - платник податків ОСОБА_2, є доходами останньої у вигляді додаткового блага, що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Контролюючим органом у ході перевірки встановлено, що Позивачем, як податковим агентом не включено до оподатковуваного доходу директора (засновника) ПСП "Нива" ОСОБА_2 доходи у вигляді перерахованих з розрахункового рахунку ПСП "Нива" коштів в погашення зобов'язань ОСОБА_2, що виникли в зв'язку з укладанням кредитних договорів останньою з банківською установою ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІ".

Факт перерахування коштів підтверджується завіреними належним чином платіжних доручень та карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІ".

Згідно з наданих в ході перевірки письмових пояснень головного бухгалтера ПСП ОСОБА_4 (яка працює на підприємстві з 31.03.2000) від 25.04.2018 року та 26.04.2018 року, Позивачем договори поруки з ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІ" та з ОСОБА_2 про надання (повернення) зазначених коштів не укладались.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ПСП "Нива" станом на 31.12.2017 року дебіторська заборгованість по розрахункам з ОСОБА_2, в розмірі що відповідає сумі сплачених за останню платежів за кредитними договорами, відсутня, що підтверджується завіреними належним копіями карток по контрагенту "ОСОБА_2.".

Також, згідно з даними бухгалтерського обліку ПСП "Нива", витрати, понесені Позивачем по погашенню зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІТІ" віднесені на рахунок 951 "Відсотки за кредит", що підтверджується картками рахунку 631 по контрагенту ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІТІ", контрагенту ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та оборотно-сальдовими відомостями за відповідні періоди.

Щодо посилання Позивача про те, що під час проведення перевірки Відповідач не взяв до уваги наявні договори позики від 10.06.2011 року та 28.12.2016 року, відповідно до яких ПСП "Нива" надало громадянину ОСОБА_2 поворотну фінансову допомогу в розмірі 800000 грн. та 2000000 грн. відповідно, яка згідно пп. 165.1.31 п. 165.1. ст. 165 ПК України не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні копії договорів позики від 10.06.2011 року та 28.12.2016 року, підписаних між позивачем та ОСОБА_2 (директором ПСП "Нива"), предметом яких є надання у власність останньої грошей у сумах 800000 грн. та 2000000 грн. відповідно для купівлі автомобілів.

До матеріалів справи позивач також додав копії прибуткових касових ордерів про часткове повернення вказаних сум (загальна сума повернення складає 35500 грн).

Між тим, під час проведення перевірки головний бухгалтер ПСП "Нива" надала ревізорам письмові пояснення в яких зазначила, що договори позики між Позивачем та ОСОБА_2 не укладалися, договори поруки з ПСП "Нива" щодо забезпечення погашення заборгованості за кредитним договором також не укладався.

При цьому, Позивач до матеріалів справи додав пояснювальну записку того ж таки головного бухгалтера Позивача, адресовану директору ПСП "Нива", у якій бухгалтер вже зазначає, що на момент проведення перевірки у неї дійсно не було інформації про наявність вищевказаних договорів, оскільки облік договорів вела касир, а про наявність цих договорів головний бухгалтер дізналася вже після проведення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку № НОМЕР_8, сформованих до початку проведення перевірки та наданих під час її проведення, у яких відображено отримання ПСП "Нива" від ОСОБА_2 коштів як повернення позики.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 44.6 вказаної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведені обставини та положення ПК України свідчать про відсутність договорів позики на час проведення перевірки ПСП "Нива".

Крім того, своєчасне і вірне здійснення бухгалтерського обліку здійснюється саме бухгалтером.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Позивач у позовній заяві не обґрунтував протиправності податкового повідомлення-рішення № 00682341304 від 21.05.2018 року.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, з чим також погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 29.11.2018 року.