Рішення

від 27.11.2018 по справі 904/4365/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4365/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамаркет", м. Дніпро

про стягнення 116406,00 грн

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 220/413/Д від 26.06.2018, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 15.10.2018, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

28.09.2018 Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамаркет" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення 79866,00 грн пені та 36540,00 грн штрафу, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №286/2/17/122 про поставку товарів для державних потреб (за кошти державного бюджету України), укладеного між сторонами 27.07.2017.

Ухвалою від 28.09.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням (викликом) сторін та призначив її розгляд у засіданні на 25.10.2018.

У зв'язку з тим, що 25.10.2018 суддя Воронько В.Д. перебуватиме у відпустці, розгляд справи по суті ухвалою суду від 19.10.2018 перенесено на 20.11.2018.

23.10.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що визначений договором товар не зміг поставити з незалежних від нього причин, але позивач передбачив виконання зобов'язання постачальником тричі - неустойкою (пеня і штраф) і банківською гарантією. Виконання зобов'язання постачальником було гарантовано банком згідно з гарантією-виконанням №G0717/6294 від 18.07.2017 року на суму 26100,00 грн, яка була перерахована до АТ КБ "Приватбанк" за платіжним дорученням №87 від 20.07.2017. Тому позивач має право звернутися до банку для отримання цієї гарантії, з огляду на що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову або застосувати до позовних вимог строк позовної давності, встановлений приписами ст. 258 ЦК України. Також відповідач просить зменшити розмір пені до 1000,00 грн у зв'язку з тим, що позивач не поніс збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по поставці. Крім того, відповідач зауважив на неможливості одночасного застосування штрафу та пені за порушення строків поставки товару з огляду на закріплену статтею 61 Конституції України заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

24.10.2018 від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву підписано представником Міністерства оборони України - ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка, на думку відповідача, не містить права цього представника на підписання позовної заяви, а право на представництво інтересів в судових установах не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Суд не погоджується з доводами відповідача та відмовляє у задоволенні даної заяви з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 61 ГПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 2 цієї статті).

Частиною п'ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позивачем на підтвердження повноважень у особи, яка підписала позовну заяву - ОСОБА_4, було додано довіреність від 22.01.2018 №220/55/д.

Так, представник позивача, відповідно до вказаної довіреності, наділений повноваженнями представляти інтереси Міністерства оборони України, в тому числі, в судових установах у господарських справах/провадженнях, з усіма правами, які надано законом, зокрема, позивачу.

Тому суд вважає, що вказаному представнику були надані повноваження на подання та підписання позовної заяви від імені Міністерства оборони України, оскільки повноваження на представлення інтересів Міністерства оборони України, в тому числі, в судових установах у господарських справах/провадженнях, з усіма правами, які надано законом, зокрема, позивачу, включають в себе такі правомочності як подання та підписання позову.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для залишення позовної заяви Міністерства оборони України без розгляду.

20.11.2018 відповідач подав до суду заяви:

- про залучення АТ КБ "Приватбанк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог;

- про витребування доказів, а саме - витребування у АТ КБ "Приватбанк" інформації щодо банківської гарантії-виконання №G0717/6294 від 18.07.2017 року на суму 26100,00 грн, яка була перерахована відповідачем до АТ КБ "Приватбанк" за платіжним дорученням №87 від 20.07.2017.

Судом розглянуто та відхилено подані заяви з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки відповідачем у порушення вимог ст.ст. 50, 81 ГПК України не обґрунтовано того, яким саме чином рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки АТ КБ "Приватбанк", а також не наведено причин неможливості самостійного отримання відповідачем в АТ КБ "Приватбанк" витребуваного доказу.

У судовому засідання було оголошено перерву з 20.11.2018 до 27.11.2018.

23.11.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та заяві про залишення позову без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфамаркет" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/17/122 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2017 році поставити Міністерству оборони України (замовнику) обладнання для закладів громадського харчування (3931) обладнання для їдалень, лот 3 (39312200-4) Обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 100л.), а саме котел харчовий електричний КЕ-100.00.000: зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції:

Специфікація

Найменування товару Нормативно-технічна документація Строк постачання Одиниця виміру Загальна кількість Ціна за одиницю виміру продукції в грн. (без ПДВ з тарою витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) Загальна сума вартості продукції в в грн. (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) (39312200-4) Обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 100л.), а саме котел харчовий електричний КЕ-100.00.000:ТУ У 320.13461621.020-96До 31.07.2017 включношт. 20 26100,00 522000,00 Ціна товару без ПДВ 522000,00 Крім того ПДВ 0,00 Ціна товару з ПДВ 522000,00 Ціна товару з ПДВ становить: 522000,00 грн.

У відповідності до п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.2).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Відповідно до п.п 6.3.1 п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1 договору).

Сторонами підписано додаток 12.1.1 до договору за №286/2/17/122 від 27.07.2017 "Графік постачання Міністерства оборони України".

Згідно з цим графіком поставка товару здійснюється у військові частини замовника до 31.07.2017 включно.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач поставки узгодженого товару в установлений договором строк не здійснив, чим порушив взяті на себе за договором зобов'язання. Факт непоставки товару відповідачем підтверджений у поданому до суду відзиві.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.

Підпунктом 7.3.7 пункту 7.3 договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Із посиланням на п. 7.3.7 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 79866,00 грн за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 (153 дні) та штраф у сумі 36540,00 грн за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія за №286/6/852 від 15.02.2018 з вимогою оплатити штраф за порушення умов договору щодо поставки товару, нарахований позивачем із посиланням на підпункт 7.3.1 пункту 7.3 договору (а.с. 9), однак відповідач відповіді на претензію не надав, суму штрафної санкції не оплатив.

Вищенаведені обставини і стали причиною виникнення даного спору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з положеннями ст.ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутністю таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 598 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач за порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного здійснення поставки обумовленого сторонами у договорі товару нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 79866,00 грн за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 (153 дні) та штраф у сумі 36540,00 грн за прострочення поставки товару понад 30 днів, посилаючись на умови підпункту 7.3.7 пункту 7.3 договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 7.3.7 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити товар у строк до 31.07.2017.

Оскільки строк поставки товару настав, доказів виконання зобов'язання щодо поставки товару в строк, передбачений договором, постачальником не надано, суд дійшов висновку, що до відповідача можуть бути застосовані заходи відповідальності за порушення умов договору, передбачені чинним законодавством України та даним договором.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем, та встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача сум пені в розмірі 79866,00 грн за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 та штрафу в розмірі 36540,00 грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

В той же час судом приймається до уваги заява відповідача про застосування позовної давності, викладена у відзиві.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 цього Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що визначене договором зобов'язання по поставці товару мало бути виконано відповідачем у строк до 31.07.2017, отже, право на нарахування позивачем пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором виникло 01.08.2017, а право на пред'явлення вимоги щодо сплати штрафу, передбаченого пп. 7.3.7 п. 7.3 договору - 31.08.2017 відповідно. До суду з вимогою про захист своїх порушених відповідачем прав позивач звернувся 26.09.2018, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому позовна заява Міністерства оборони України надійшла на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

З огляду на вищенаведене, позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача штрафу та з позовною вимогою про стягнення пені в частині її нарахування за період прострочення з 01.08.2017 по 25.09.2017.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 50634,00 грн за період з 26.09.2017 по 31.12.2017 (97 днів); в решті позову слід відмовити.

Заперечення відповідача в частині невідповідності приписам Конституції України умови договору щодо одночасного застосування до постачальника штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці не можуть бути прийняте судом до уваги, оскільки штраф та пеня у відповідності до ч. 2 ст. 217 ГК України є різновидами штрафних санкцій, як одного із видів господарських санкцій. Тому передбачена в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу повною мірою узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене суд вважає, що в даному випадку передбачена умовами підпункту 7.3.7 пункту 7.3 договору можливість одночасного стягнення з відповідача за порушення господарського зобов'язання штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Також суд не приймає до уваги і доводів відповідача щодо необхідності відмови у вимогах позивача з огляду на забезпечення зобов'язань постачальника за договором ще й банківською гарантією, яку позивач має право отримати при зверненні ним до банку. З наявного у матеріалах справи меморіального ордеру №8010 від 08.02.2018 вбачається, що позивачем вже було отримано платіж у сумі 26100,00 грн по вимозі по банківській гарантії №G0717/6294, наданій відповідачем позивачу в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором. Однак, слід зауважити, що гарантія встановлює обов'язок відповідача сплатити передбачені нею грошові кошти позивачу у випадку порушення ним, як постачальником, своїх договірних зобов'язань, але не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій.

Клопотання відповідача щодо зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені до 1000,00 грн задоволенню не підлягає у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 219 ГК України та недоведеністю підстав, на які відповідач посилається в обґрунтування цього клопотання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 766,43 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамаркет" (49006, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича (Свердлова), буд. 89; ідентифікаційний код 39933024) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню в сумі 50634,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 766,43 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Рішення складено та підписано - 30.11.2018.

Суддя В.Д. Воронько