Постанова

від 18.03.2019 по справі 904/4365/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4365/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г.,Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018р. у справі №904/4365/18, (суддя Воронько В.Д., повний текст якого складено 30.11.2018р.)

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамаркет", м. Дніпро

про стягнення 116406,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфамаркет про стягнення 79866,00 грн пені та 36540,00 грн штрафу, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №286/2/17/122 про поставку товарів для державних потреб (за кошти державного бюджету України), укладеного між сторонами 27.07.2017.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі №904/4365/18 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 50634,00 грн. і витрати по сплаті судового збору у сумі 766,43 грн. В решті позову -відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №286/2/17/122 про поставку товарів для державних потреб (за кошти державного бюджету України) від 27.07.2017 .

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Міністерство оборони України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018р у справі №904/4365/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги :

На думку позивача строк на звернення ним з вимогою про захист своїх порушених прав на момент подання позову до суду не сплинув. Відповідно до листа від 15.12.2018 №286/6/7688 Міністерство оборони України повідомило ТОВ "Альфамаркет", що станом на 15.12.2017 поставок за договором від 27.07.2017 №286/2/17/122 не здійснено повністю.

Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідачем взагалі не поставлений товар, строк обчислюється з дати коли Міністерству оборони України стало відомо про невиконання умов договору відповідачем.Претензія №286/6/852 була направлена відповідачу 15.02.2018.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі :

Відповідач - ТОВ "Альфамаркет" відзив на апеляційну скаргу не надав.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018р. у справі №904/4365/18 (головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Іванов О.Г.,Кощеєв І.М.). Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору :

Між Міністерством оборони України (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфамаркет" (Постачальник) 27.07.2017 був укладений договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/17/122, за умовами якого Постачальник зобов'язався у 2017 році поставити Замовнику обладнання для закладів громадського харчування (3931) обладнання для їдалень, лот 3 (39312200-4) Обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 100л.), а саме котел харчовий електричний КЕ-100.00.000: зазначений у Специфікації, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються Специфікацією.

Відповідно до Специфікації поставці підлягало обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 100л.), а саме котел харчовий електричний КЕ-100.00.000:ТУ У 320.13461621.020-96 у строк до 31.07.2017 включно, ціна якого становила 522000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом. 5.1 договору визначено, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Згідно п. 5.2 договору місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Підпунктом 6.3.1 п. 6.3 договору на Постачальника покладався обов'язок забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Пунктом 10.1. встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі"дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

На виконання умов договору ТОВ "Альфамаркет" поставку товару в установлений строк не здійснив. Постачальник даний факт не заперечує.

Замовником на адресу Постачальника була направлена претензія №286/6/852 від 15.02.2018 з вимогою оплатити штраф, нарахований відповідно до підп. 7.3.1 п. 7.3. договору за порушення умов договору щодо поставки товару.

Відсутність відповіді Постачальника спонукало Замовника звернутися з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій до господарського суду.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив :

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

За приписами ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 663 ЦК України на продавця покладено обов'язок передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні приписи містить і ст.193 Господарського кодексу України.

За визначенням наведеним у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 230 ГК України.

За приписами ч.2, ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання негрошового зобов'язання у відсотках від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, Законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідачем порушено зобов'язання за договором щодо строків поставки товарів

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Пунктом 7.3.7 договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

За період з 01.08.2017 по 31.12.2017 позивачем було нараховано пеню в сумі 79866,00 грн. і штраф в сумі 36540,00 грн.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу.

До того ж така відповідальність постачальника узгоджується і з нормами чинного законодавства, а саме з ч. 1 ст. 627 ЦК України, якою встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, уклавши 27.07.2017 договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/17/122 відповідач погодився з умовами договору, не оскаржив їх в судовому порядку, а отже положення договору підлягають виконанню сторонами.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо того, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписамст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК Українипеня та штраф є формами неустойки, а в силу ст.ст. 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, яка за визначенням статті 256 ЦК України є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У випадках прямо передбачених законом підлягає застосуванню спеціальна позовна давність. Так, відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

За приписами ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (із змінами) роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (ч.1, ч.2 п. 2.2.).

Враховуючи визначений договором строк поставки товару - 31.07.2017, право на нарахування позивачем пені за договором виникло з 01.08.2017, а право на нарахування штрафу з 31.08.2017. Оскільки відповідно до штемпелю на поштовому конверті позовна заява була направлена на адресу господарського суду Дніпропетровської області 26.09.2018, суд правильно визначив пропущення позивачем строку звернення з позовними вимогами про стягнення з відповідача штрафу та пені в частині її нарахування за період прострочення з 01.08.2017 по 25.09.2017.

Таким чином, за наведених обставин місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 50634,00 грн. за період з 26.09.2017 по 31.12.2017.

Правильним є також висновок суду першої інстанції щодо доводів відповідача, який посилався на забезпечення зобов'язань постачальника за договором банківською гарантією.

Відповідно до п. 11.3. укладеного договору поставки Постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 5 % вартості договору гарантією від 20.07.2017 №G0717/6294 виданої ПАТ КБ ПриватБанк м. Дніпро в сумі 26100,00 грн.

З Додатку №1 до договору-заяви G0717/6294 від 18.07.2017 про надання гарантії вбачається, що ПАТ КБ ПриватБанк проінформований про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Альфамаркет …(Постачальник) та Міністерство оборони України…(Замовник) мають намір підписати договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) на постачання обладнання для закладів громадського харчування (3931) (обладнання для їдалень) Лот3 (39312200-4) Обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 100 л). Належне виконання Постачальником своїх зобов'язань забезпечується банківською гарантією. Враховуючи викладене, ПАТ КБ ПриватБанк зобов'язався виплатити Замовнику суму в національній валюті, що не перевищує 26100,00 грн. (гарантована сума) у випадку невиконання (неналежного виконання) Постачальником умов договору (а.с. 25).

Вказана сума була перерахована відповідачем до банку платіжним дорученням №87 від 20.07.2017 (а.с.24).

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 ЦК України).

В даному випадку банківська гарантія виступала передумовою для укладення договору закупівлі і є забезпеченням виконання основного зобов'язання по договору.

З меморіального ордеру №8010 від 08.02.2018 вбачається, що позивачем по вимозі по банківській гарантії був отриманий платіж у сумі 26100,00 грн.

Заявлена позивачем сума штрафних санкцій перевищує суму банківської гарантія, тому остання не охоплює суми штрафних санкцій, які просив стягнути позивач.

За наведених обставин і правових норм рішення місцевого господарського суду прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, при повному встановленні обставинам справи, яким надана належна правова оцінка у сукупності.

Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018р. у справі №904/4365/18 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Міністерство оборони України .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.М.Кощеєв