Постанова

від 27.11.2018 по справі 804/10368/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №804/10368/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2737/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопч Т.С.) у справі №804/10368/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 №0000872260 та №0000882260.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на безтоварність проведених операцій, а надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне виконання умов спірних договорів укладених між позивачем та контрагентами з огляду на їх дефектність.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходили з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо штучності формування показників податкового обліку є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суд апеляційної інстанції спростував доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем показників податкової звітності з порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 у справі №804/10368/13-а та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 матеріали касаційної скарги К/9901/2737/18 прийнято до провадження судді.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.27 статті 14, статті 16, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статі 85, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, статей 138, 140, 142, 143 185, 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 69, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на безтоварність проведених господарських операцій, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. На думку відповідача, взаємовідносини між позивачем та контрагентами носять протиправний характер, спрямовані на незаконне формування показників податкової звітності та незаконне заволодіння майном держави. Водночас відповідач зазначає, що дефектність первинних документів та їх невідповідність вимогам податкового законодавства, не дозволяє платнику формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу учасників відповідної операції. А тому, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним, підстави для їх скасування відсутні.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами з огляду на відсутність реальності проведених операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи первинні документи копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач стверджує, що спірні господарські операції підтверджуються належним чином складеними первинними документами, договори, укладені між сторонами, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, товари та послуги були в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Позивач також зазначає, що висновки викладені в актах перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи та Товариством з обмеженою відповідальністю Ривс не можуть бути беззаперечним свідченням неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. А тому, позивач просить відмовити Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи за періоди грудень 2011 року, лютий-липень 2012 року та вересень-жовтень 2012 року; Товариством з обмеженою відповідальністю Ривс за березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статей 185, 188, пунктів 198.3 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 114732,18грн., що привело до заниження податку на додану вартість на 114732,18грн.; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 138, 140, 142, 143 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати на придбання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи у сумі 418550,19грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 87895,54грн.; витрати на придбання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Ривс у сумі 6563,90грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1378,42грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13.03.2013 №881/22-6/31596006 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000872260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143415,00грн., у тому числі 114732,00грн. за основним платежем та 28683,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000882260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 118531,25грн., у тому числі 94825,00грн. за основним платежем та 23706,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування останнім валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи та Товариством з обмеженою відповідальністю Ривс з огляду на безтоварність проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. На думку відповідача, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди. Вказаний висновок сформовано на підставі податкової інформації отриманої відповідачем по вказаних контрагентах (акти перевірок Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 21.12.2012 №7212/224/33972398 та №7211/224/34914473 господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи та Товариства з обмеженою відповідальністю Ривс відповідно, якими встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи відповідного виробничого обладнання, торгівельних приміщень, транспорту, матеріалів для здійснення господарської діяльності, та за результатом проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ривс контролюючим органом не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи (Виконавець) було укладено договори про надання послуг №23 від 10.10.2011, №2 від 26.01.2012, №4 від 01.03.2012, предметом яких є монтаж, ремонт, демонтаж, перенесення рекламних металоконструкцій та демонтаж верстатів та фундаментів відповідно. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, актами приймання робіт (надання послуг), довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами виконаних будівельних робіт, рахунками-фактури та податковими накладними. Розрахунок за надані послуги було проведено між сторонами в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Також, між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ривс (Постачальник) було укладено договір поставки №25 від 21.03.2012, предметом якого є поставка продукції (лист, швелер). Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури. Розрахунок за придбаний товар було проведено між сторонами в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

До того ж, придбані у контрагентів товари (роботи/послуги) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку спрямованих на досягнення статутних цілей підприємства, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж (будівництво будівель, інші монтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами), про що свідчать договори, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури, довіреності на одержання товару.

Також судом апеляційної інстанції було встановлено про наявність у позивача ліцензії від 12.10.2011 на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж ДАБК України строком дії до 12.10.2016.

До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Разом з тим, контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Посилання контролюючого органу, як на підставу безпідставності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти перевірок господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи та Товариства з обмеженою відповідальністю Ривс від 21.12.2012 №7212/224/33972398 та №7211/224/34914473 відповідно, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірок контрагентів позивача, результати яких було покладено Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в основу висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Механомонтаж від 13.03.2013 №881/22-6/31596006, було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі 804/1261/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 та ухвалою визнано адміністративного суду України від 02.07.2014, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи , за результатами якої складено акт № 7212/224/33972398 від 21.12.2012; визнано протиправним наказ Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки №1455 від 20.12.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №804/1873/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ривс за результатами якої складено акт від 21.12.2012 №7211/224/34914473.

Враховуючи вищевикладене та за встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що акти про проведення перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Віконні системи та Товариства з обмеженою відповідальністю Ривс , не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій та штучності укладених угод між позивачем та його контрагентами.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 №0000872260 та №0000882260.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 у справі №804/10368/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду