Постанова

від 20.11.2018 по справі 820/3804/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

20 листопада 2018 р. Справа № 820/3804/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

16.05.2018 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (подалі - Центральна ОДПІ) від 30.06.2016 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у сумі 16289,53 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ від 30.06.2016 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у сумі 11254,32 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області) № 000303/309 від 01.03.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у сумі 13022,38 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000304/309 від 01.03.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у сумі 8999,76 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000305/1309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2016 рік у сумі 22120,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000306/1309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2016 рік у сумі 15282,96 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000291/1309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2017 рік у сумі 42796,80 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000253/309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2017 рік у сумі 29568,00 грн.

Позивач зазначає, що не повинна сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки нежитлові будівлі у АДРЕСА_2, що належать їй на праві власності, відносяться до будівель промисловості, отже в розумінні приписів п. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (подалі - ПК України) не є об'єктами оподаткування цим податком.

Крім того, при винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень відповідачами порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку винесення податкових повідомлень-рішень, а саме: їй двічі визначено податок на нерухоме майно за податковий період 2015 рік, причому сума податкового зобов'язання виявилась різною. Так, Центральна ОДПІ визначила розмір податку за податковий період 2015 рік у сумах 16289,53 грн. та 11254,32 грн., а ГУ ДФС у Харківській області - у розмірах 13022,38 грн. та 8999,76 грн. за податковий період 2015 рік за одну й ту ж саму нерухомість.

В подальшому, з підстав відкликання відповідачем ГУ ДФС у Харківській області податкових повідомлень-рішень від 01.03.2018 року № 000304/1309, № 000303/1309 щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, за податковий період 2015 рік /а.с. 127/ та відсутності предмету спору у цій частині, ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги /а.с. 92-93/, та просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ від 30.06.2016 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у сумі 16289,53 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ від 30.06.2016 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у сумі 11254,32 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000305/1309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2016 рік у сумі 22120,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000306/1309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2016 рік у сумі 15282,96 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000291/1309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2017 рік у сумі 42796,80 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 000253/309 від 28.02.2018 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2017 рік у сумі 29568,00 грн.

Підставою для задоволення цих позовних вимог позивач вважає фактично відсутність у неї обов'язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки.

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову відповідачі зазначають, що у разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах.

Відповідачі вважають, що зазначений податок ними правомірно нарахований позивачу за звітні періоди відповідно до додатку 1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, затверджене рішенням 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року № 126/11 Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України (в редакції рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року № 126/11 Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України від 21.01.2015 року № 1793/1536) (подалі - Положення № 126/11). Ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірах згідно цього Положення та для визначення ставки податку застосовується зональний поділ м. Харкова. Відповідачами наведений розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки, що нарахований позивачу, відповідно до якого, застосована ставка податку за 2016 рік - 1,2%, за 2017 рік - 1%.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_2 зазначає, що позиція контролюючих органів не узгоджуються із дійсним змістом п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки згідно цього пункту не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств . З наведених положень ПК України об'єктивно випливає, що поняття платник податку не є тотожним поняттю об'єкт оподаткування . При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт як власник такої нерухомості.

Норма п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.

Таким чином, належні позивачу нежитлові будівлі (цехи), як будівлі промисловості, не є об'єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись.

Окрім наведеного зазначає, що до правовідносин з визначення суми податку за 2015 рік не може бути застосовано Положення № 126/11, оскільки застосування його приписів з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Також вказує, що до визначення розміру податку відповідачами застосована ставка 1,2% та 1%, що не узгоджується навіть із Положенням № 126/11. Так, ставка у відсотках складала з 01.01.2015 року та з 01.01.2016 року 0,5% від мінімальної заробітної плати за 1 м2, а у 2017 році (з 01.03.2017 року) зазначене питання врегульовано рішенням 11 сесії Харківської міської ради від 22.02.2017 року № 542/17 Про місцеві податки та збори , відповідно до якого, ставка складала до 01.03.2017 року 0,5%, а з 01.03.2017 року - 0,25% від мінімальної заробітної плати за 1 м 2 .

Заперечуючи проти відповіді на відзив, відповідачі вказують, що у разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах. Наведеними вище нормами ПК України така пільга надається тільки юридичним особам, отже об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності фізичних осіб, не підпадають під пільгу, визначену п. є пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Крім того, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесений до місцевих податків і зборів, і повинен сплачуватись за певними ставками, прийнятими місцевою радою. З тих підстав, що позивач здає власні приміщення в оренду, контролюючий орган правомірно застосував ставку податку саме 1,2%, як будівлі офісні.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 04.07.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі.

Судом проведений розподіл судових витрат по справі, а саме: на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Центральної ОДПІ стягнуто сплачену суму судового збору в розмірі 319,61 грн., та за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_2 стягнуто сплачену суму судового збору у розмірі 1273,73 грн..

Суд першої інстанції не прийняв до уваги аргументи відповідачів про те, що дія п. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України розповсюджується лише на приміщення промислових підприємств - юридичних осіб, оскільки такий висновок контролюючого органу не узгоджується з дійсним змістом зазначеної норми та суперечить положенням ПК України.

З урахуванням тієї обставини, що належні позивачу нежитлові будівлі (виробничі будівлі-цехи) як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону, суд визначився про те, що податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідачі Центральна ОДПІ, ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не дослідження судом належним чином обставин, що мають значення для справи, не надання оцінки поданим відповідачами доказам, необґрунтованість та незаконність судового рішення, просять його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, окрім наведеного у відзиві та запереченнях проти відповіді на відзив, відповідачі зазначають, що суд не взяв до уваги той факт, що контролюючому органу не надходило жодних документів, технічних паспортів, які підтверджують цільове призначення даної нерухомості, а також те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, це місцевий податок, який повинен сплачуватись відповідно до додатку 1 Положення № 126/11.

У додаткових поясненнях відповідач Центральна ОДПІ, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду по справі № 806/2461/17, що викладений у постанові від 15.05.2018 року, вказує, що об'єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. При цьому, застосовуючи максимальну ставку для визначення спірного податку, контролюючий орган керувався тим, що позивач здає свої приміщення, якими вона володіє на праві власності, в оренду.

Заперечуючи проти доводів та аргументів апеляційних скарг, покладених в обґрунтування їх вимог, у відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 зазначає, що жодними нормами податкового законодавства не передбачено, що будівлі промисловості можуть бути визначені такими за обов'язкової приналежності їх юридичній особі. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства, тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості . Тобто, визначальним критерієм до віднесення будівлі до промисловості є її класифікаційні ознаки та функціональне призначенням. При цьому, відповідачами не заперечується факт того, що належні ОСОБА_2 нежитлові будівлі відносяться до будівель промисловості.

Посилання відповідачів на вибір саме максимальної ставки оподаткування у зв'язку з тим, що позивач належне їй майно надає в оренду, взагалі не може братися до уваги, оскільки такі посилання не обумовлені жодними приписами чинного законодавства.

За наведених обставин, позивач вважає, що контролюючі органи, як суб'єкти владних повноважень, не довели правомірність своїх прийнятих спірних рішень та не надали доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується апеляційна скарга.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Центральної ОДПІ задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО Науменко О.М. за реєстровим номером 311 та зареєстрованим в КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 28.03.2007 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 14053393, реєстраційний номер 11970308, номер запису 3236 в книзі 1, належить нежитлова будівля ВЦ-1 у АДРЕСА_2, загальною площею 1337,4 м 2 /а.с. 22-28/.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок літера ВЦ-1 , призначення вказаного виробничого будинку цех . Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку №12 літера ВЦ-1 , виробничий будинок складається з підвалу, чотирьох цехів та двох майстерень /а.с. 36-41/.

Також, позивачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО Науменко О.М. за реєстровим номером 308 та зареєстрованим в КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 28.03.2007 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №14053513, реєстраційний номер 10535552, номер запису 3236 в книзі 1, належить нежитлова будівля ВМ-1 у АДРЕСА_2, загальною площею 924,0 м 2 /а.с. 29-35/.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок літера ВМ-1 , призначення вказаного виробничого будинку цех . Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів виробничого будинку №12 літера ВМ-1 , виробничий будинок складається з двох цехів /а.с. 42-48/.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:005:0020, на якій розташовані означені вище нежитлові будівлі, за цільовим призначенням - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; за категорією - Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; за видом використання - Для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд /а.с. 49-52/.

На підставі договору найму нежитлових приміщень від 17.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Швидкіною О.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1798, нежитлові будівлі літера ВЦ-1 та літера ВМ-1 у АДРЕСА_2 передані позивачем ОСОБА_2 у найом ТОВ ТЕХНО-ЛОГІСТИКА до 17.05.2032 року з можливістю пролонгації за домовленістю сторін /а.с. 53-56/.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2018 року, видами діяльності ТОВ ТЕХНО-ЛОГІСТИКА є - 26.20 Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /а.с. 57-58/.

30.06.2016 року відповідачем Центральною ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- у сумі 16289,53 грн., яким позивачу ОСОБА_2 визначено суму з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2015 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1337,40 м 2 /а.с. 20, 82/;

- у сумі 11254,32 грн., яким позивачу ОСОБА_2 визначено суму з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2015 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 924 м 2 /а.с. 21, 82/.

28.02.2018 року відповідачем ГУ ДФС у Харківській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 000305/1309 у сумі 22120,60 грн., яким позивачу ОСОБА_2 визначено суму з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2016 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1337,40 м 2 /а.с. 17, 83/;

- № 000306/1309 у сумі 15282,96 грн., яким позивачу ОСОБА_2 визначено суму з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2016 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 924 м 2 /а.с. 16, 83/;

- № 000291/1309 у сумі 42796,80 грн., яким позивачу ОСОБА_2 визначено суму з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2017 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1337,40 м 2 /а.с. 18, 84/;

- № 000253/309 у сумі 29568,00 грн., яким позивачу ОСОБА_2 визначено суму з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2017 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 924 м 2 /а.с. 19, 84/.

Щодо податкових повідомлень-рішень Центральної ОДПІ від 30.06.2016 року, якими позивачу визначено суми з податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2015 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 143 Конституції України.

У відповідності до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 цього Кодексу (п. 12.5 ст. 12 ПК України).

Відповідно п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Зважаючи на відсутність доказів прийняття Харківською міською радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15.07.2014 року, колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ст. 266 ПК України з метою оподаткування означеним податком можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ від 30.06.2016 року, якими позивачу визначено суми з податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2015 рік, є протиправними та підлягають скасуванню, а судове рішення в цій частині підлягає зміні з мотивів задоволення цих позовних вимог ОСОБА_2

Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 28.02.2018 року № 000305/1309, № 000306/1309, № 000291/1309, № 000253/309, якими позивачу визначено суми з податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2016-2017 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України ).

Відповідно до положень пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт є пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Буквальний аналіз пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями пп. 14.1.129 1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 року № 530 (подалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар'єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 ГК України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають колегії суддів підстави здійснити висновок, що застосування п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов'язкових умов - будівлі промисловості, а право власності на зазначену нерухомість зареєстровано за фізичною особою позивачем у справі ОСОБА_2, і в розумінні наведених норм, не є такою, що перебуває у власності промислових підприємств.

Відтак, відсутність двох обов'язкових умов для застосування п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України зумовлює правомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 28.02.2018 року № 000305/1309, № 000306/1309, № 000291/1309, № 000253/309.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.10.2018 року по справі № 821/1904/17 (К/9901/61748/18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

При цьому, колегія суддів частково погоджується із правомірністю означених податкових повідомлень-рішень і з тих підстав, що прийняті вони ГУ ДФС у Харківській області згідно рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 року № 1793/15, яким внесені зміни до Положення № 126/11 в частині встановлення на території м. Харкова, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, і яке підлягає застосуванню для визначення цього податку з податкового періоду 2016 рік і подалі.

Ставка, що застосовується до визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюється у розмірах, визначених Положенням № 126/11.

Так, ставка податку з 01.01.2016 року у відсотках від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для будівель промисловості та складів першої-четвертої зони м. Харкова за 1 м 2 встановлена на рівні 0,5%.

Відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 року № 542/17, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.03.2017 року у відсотках від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для будівель промисловості та складів за 1 м 2 встановлена на рівні 0,25%.

Як убачається із наданого відповідачем розрахунку, при визначенні позивачу ОСОБА_2 податку на нерухомість за податковий період 2016 рік відповідачем застосована ставка на рівні 1,2% (як будівлі офісні), за податковий період 2017 рік - 1% (як будівлі офісні).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі офісні (група 122 клас 1220) - будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів тощо. Цей клас включає також центри для з'їздів та конференцій, будівлі органів правосуддя, парламентські будівлі.

Колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що нежитлові приміщення, належні на праві власності позивачу ОСОБА_2, розташовані по АДРЕСА_1, в розумінні наведених положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, використовуються нею як офісна будівля.

За таких обставин, колегія зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для застосування при визначенні позивачу податку на нерухомість за типом нежитлової нерухомості, як будівля офісна. При визначенні контролюючим органом розміру ставки цього податку за податкові періоди 2016-2017 роки, підлягає застосуванню ставка за типом нежитлової нерухомості для будівель промисловості та складів, яка становить 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Враховуючи наведене, розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає визначенню ГУ ДФС у Харківській області позивачу за податковий період 2016 рік, повинен бути здійснений наступним чином:

- на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1337,40 м 2 : 1337,40 х 6,89 = 12624,00 грн. (де 1337,40 площа нежитлового приміщення, 6,89 (0,5%) ставка податку);

- на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 924 м 2 : 924 х 6,89 = 8917,00 грн. (де 924 площа нежитлового приміщення, 6,89 (0,5%) ставка податку).

За податковий період 2017 рік:

- на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1337,40 м 2 : 1337,40 х 16 = 21398,00 грн. (де 1337,40 площа нежитлового приміщення, 16 (0,5%) ставка податку);

- на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2017 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 924 м 2 : 924 х 16 = 14784,00 грн. (де 924 площа нежитлового приміщення, 16 (0,5%) ставка податку).

При цьому, колегія суддів зауважує, що до визначення розміру податку підлягає застосуванню ставка 0,5% як за податковий період 2016 рік, так і за податковий період 2017 рік, оскільки встановлена рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові ставка на рівні 0,25% за будівлі промислові та склади в силу приписів п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, ст. 3 Бюджетного кодексу України, застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому запроваджено відповідний податок.

Наведене дає підстави колегії суддів дійти висновку про необхідність скасування судового рішення в частині, якою задоволені вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

№ 000305/1309 від 28.02.2018 року у розмірі 12624,00 грн., податковий період - 2016 рік;

№ 000306/1309 від 28.02.2018 року у розмірі 8917,00 грн., податковий період - 2016 рік;

№ 000291/1309 від 28.02.2018 року у розмірі 21398,00 грн., податковий період - 2017 рік;

№ 000253/309 від 28.02.2018 року у розмірі 14784,00 грн., з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог ОСОБА_2

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норма процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За визначенням ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

За результатами апеляційного перегляду справи здійснюючи розподіл судових витрат, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині, якою стягнуто на користь позивача ОСОБА_2 сплачену суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 577,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2016 року на суму 16289,53 грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 53 копійки) за 2015 рік; від 30 червня 2016 року на суму 11254,32 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 32 копійки) за 2015 рік з мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_2, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

№ 000305/1309 від 28 лютого 2018 року у розмірі 12624,00 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні), податковий період - 2016 рік;

№ 000306/1309 від 28 лютого 2018 року у розмірі 8917,00 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень), податковий період - 2016 рік;

№ 000291/1309 від 28 лютого 2018 року у розмірі 21398,00 грн. (двадцять одна тисяча триста дев'яносто вісім гривень), податковий період - 2017 рік;

№ 000253/309 від 28 лютого 2018 року у розмірі 14784,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні), податковий період - 2017 рік.

Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року в частині, якою стягнуто на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 577,00 грн. (п'ятсот сімдесят сім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, вул. Пушкінська, 46, м. Харків).

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Постанова у повному обсязі складена і підписана 30 листопада 2018 року.