Рішення

від 26.11.2018 по справі 907/453/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

26.11.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/453/18

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Іза - Б.А.Т.Е.» , с. Іза Хустського району

про стягнення 167 175 грн. 41 коп., в тому числі 100 450 грн. заборгованості за поставлений товар, 24 982 грн. 84 коп. пені, 33 258 грн. інфляційних нарахувань та 8 484 грн. 57 коп. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача -

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» , м. Київ заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Іза - Б.А.Т.Е.» , с. Іза Хустського району про стягнення 175 307 грн. 90 коп., в тому числі 100 450 грн. заборгованості за поставлений товар, 26 127 грн. 22 коп. пені, 40 252 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 8 477 грн. 72 коп. трьох процентів річних. Заявою б/н від 29.10.2018 року позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 167 175 грн. 41 коп., в тому числі 100 450 грн. заборгованості за поставлений товар, 24 982 грн. 84 коп. пені, 33 258 грн. інфляційних нарахувань та 8 484 грн. 57 коп. трьох процентів річних.

Представник позивача на електронну адресу суду надіслав клопотання б/н від 22.11.2018 року, яким повідомив суд про часткове погашення відповідачем суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов договору № АСР/01/2017/D від 17.01.2017 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 100 450 грн. за поставлений товар.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 51 від 27.08.2018 року, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26 127 грн. 22 коп. пені, 40 252 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 8 477 грн. 72 коп. трьох процентів річних. При цьому, наголошує на тому, що умовами договору не передбачено стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних. Вказує на те, що відповідач основний борг визнає, однак, у зв'язку з фінансовими труднощами на підприємстві, зможе такий повернути тільки після 10.09.2018 року.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

17.01.2017 року між сторонам спору був укладений Договір № АСР-01/2017/D (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник (позивач у справі) здійснює регулярне постачання покупцеві (відповідачу у справі) рідкого двоокису вуглецю (надалі - Товар) партіями, а покупець (відповідач у справі) здійснює його прийом та своєчасну оплату на умовах Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору сторони погодили, що постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP - вул. Нанківська, 88, с. Іза Хустський район, Закарпатська область згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Постачання товару покупцю здійснюється спеціалізованою дорожньою цистерною постачальника та приймається покупцем в його спеціалізовану ємність, що передбачена для тривалого зберігання товару і збереження його якісних показників та відповідає вимогам по завантаженню товару вказаної якості. Підготовка спеціалізованих ємностей покупця здійснюється ним відповідно до рівня, який необхідний для збереження якісних показників товару . Постачальник має право давати покупцю вказівки про підготовку спеціалізованих ємностей покупця, які останній може виконувати на свій розсуд. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару .

Умовами пунктів 6.1. та 6.4. Договору сторонами узгоджено, що ціна товару буде складатися в гривневому еквіваленті по ціні 3 600 грн./т. (з ПДВ), зафіксованій в польських злотих відповідно до офіційного курсу НБУ (http://www . bank . gov . ua) на день відвантаження товару. Ціна товару виробництва АСР Polska Spolka z о.о, буде складати 3 600 грн. з ПДВ за офіційним курсом Національного Банку України та є еквівалентом 536,04 польських злотих. Покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника згідно рахунку - фактури на протязі 30 календарних днів з моменту поставки.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору № АСР-01/2017/D від 17.01.2017 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 797 140 грн. 56 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін з проставленням печаток обох сторін та без будь - яких зауважень.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 100 450 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

В процесі розгляду справи, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості з оплати вартості поставленого товару у розмірі 20 000 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 20 000 грн. погашена відповідачем в процесі розгляду справи , про що суду подані відповідні докази, провадження у справі щодо стягнення суми 20 000 грн. заборгованості підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, станом на день розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 80 450 грн.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином.

Матеріалами справи, в тому числі, долученими до матеріалів справи видатковими накладними та банківськими виписками, підтверджено факт поставки товару відповідачу та невиконанням останнім зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 80 450 грн. заборгованості за поставлений товар документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими.

На підставі та в порядку п. 7.2. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 24 982 грн. 84 коп. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення терміну оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості від суми простроченої оплати за кожен день такого прострочення.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 24 982 грн. 84 коп.

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого, окремо за кожною видатковою накладною періоду, та виходячи із відповідних сум заборгованості з врахуванням здійснених відповідачем проплат, суд зазначає, що пеня в розмірі 24 982 грн. 84 коп. нарахована правомірно та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 33 258 грн. інфляційних нарахувань та 8 484 грн. 57 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 33 258 грн. та 8 484 грн. 57 коп. трьох процентів річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому суми 33 258 грн. інфляційних нарахувань та 8 484 грн. 57 коп. трьох процентів річних підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аргументи відповідача стосовно того, що умовами договору не передбачено штрафних санкцій у вигляді трьох процентів річних та інфляційних нарахувань судом до уваги не приймаються, оскільки положеннями Цивільного кодексу України нарахування та стягнення зі сторони, що прострочила виконання грошового зобов'язання, не ставиться в залежність від зазначення такої умови в тексті укладеного між сторонами договору, а лише містить припис, згідно якого у договорі сторонами може бути погоджено інший розмір процентів. Визначальною підставою стягнення з відповідача суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, є факт прострочення останнім виконання грошового зобов'язання.

Щодо посилання відповідача на положення Цивільного кодексу України, які регулюють зменшення розміру неустойки суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач зазначаючи про можливість суду зменшити розмір штрафних санкцій, якими у даному випадку є пеня у сумі 24 982 грн. 84 коп., не враховує, що така сума не є надмірною порівняно із сумою заборгованості перед позивачем, що стала підставою звернення до суду із даним позовом. Аналізуючи ступінь виконання боржником зобов'язань за спірними правовідносинами, що могла би бути підставою зменшення розміру неустойки (пені), суд враховує, що відзивом на позов у даній справі відповідач зобов'язувався сплатити заявнику до стягнення заборгованість після 10.09.2018 року, однак, за час провадження у справі відповідач сплатив у погашення боргу тільки 20 000 грн. Доказів невиправно скрутного становища відповідача, з врахуванням яких могла б бути зменшена судом сума пені, відповідач до матеріалів справи не надав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 629 грн. 62 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 210, 220, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Іза - Б.А.Т.Е.» , Хустський район, с. Іза, вул. Нанківська, будинок 88 (код ЄДРПОУ 32171027) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Україна» , м. Київ, пр-т. ОСОБА_2АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 36993740) суму 147 175 (Сто сорок сім тисяч сто сімдесят п'ять гривень) грн. 41 коп., в тому числі 80 450 (Вісімдесят тисяч чотириста п'ятдесят гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, 24 982 (Двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні) грн. 84 коп. пені, 33 258 (Тридцять три тисячі двісті п'ятдесят вісім гривень) грн. інфляційних нарахувань та 8 484 (Вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні) грн. 57 коп. трьох процентів річних, а також суму 2 629 (Дві тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень) грн. 62 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 20 000 грн. заборгованості за поставлений товар закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 30.11.2018 року

Суддя Пригара Л.І.