Рішення

від 30.11.2018 по справі 603/572/18

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/572/18

Провадження №2/603/304/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, змінивши позовні вимоги просить визнати недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, посвідчену 16.11.2017 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за №13, визнати за ним право власності на спадкове майно , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 09.10.2017 року помер його батько ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно : земельна ділянка площею 0,23 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659308; земельна ділянка площею 1,61 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659308; земельна ділянка площею 0,23 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659309; земельна ділянка площею 1,61 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659309. Дане майно ОСОБА_4 заповів позивачу. Вказану спадщину позивач прийняв, оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому відмовлено, у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно. До шести місяців ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області для того, щоб посвідчити заяву про прийняття спадщини, проте у сільській раді було помилково надруковано заяву про відмову від спадщини замість заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з тим, що заява про відмову від спадщини від 16.11.2017 року була підписана позивачем під впливом помилки, оскільки в момент підписання позивач вважав, що підписує заяву про прийняття спадщини, просить визнати дану заяву недійсною.

Просить визнати за ним право власності на вказане вище спадкове майно.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 21.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

02.11.2018 року згідно ухвали Монастириського районного суду Тернопільської області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1, представники позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися.

У поданому до суду позові представник позивача - ОСОБА_6 просить розглянути справу без його участі, позов підтримав.

Представник позивача - ОСОБА_7 звернулась в суд із заявою про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позов підтримала, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечили в судове засідання явку представника, у відзиві на позов просять розглянути справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнали повністю, з обставинами, викладеними у позові погодилися.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, у відзиві на позов просить розглянути справу у її відсутності, з обставинами, викладеними у позові погодилася, позовні вимоги визнала повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-ИД №487963 від 30.11.1991 року батьками позивача зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Згідно ксерокопії державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 №659308 від 22.09.2002 року ОСОБА_4 належала земельна ділянка загальною площею 1,84 га, у межах згідно з планом, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,23 га, земельна ділянка площею 1,61 га.

Згідно ксерокопії державного акта серії Р1 №659309 від 22.09.2002 року ОСОБА_4 належала земельна ділянка загальною площею 1,84 га, у межах згідно з планом, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,23 га, земельна ділянка площею 1,61 га.

Те, що ОСОБА_4 належали вказані вище земельні ділянки підтверджується також інформаціями про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №273/0/201-18 від 12.06.2018 року.

Дані державні акти на право власності на земельну ділянку серії Р1 №659308 від 22.09.2002 року, серії Р1 №659309 від 22.09.2002 року на час розгляду справи втрачені, про що в Монастириській районній редакції газети Вісті Придністров'я (тираж 1130) розміщено оголошення про те, щоб вважати дані державні акти недійсними.

ОСОБА_4 помер 09.10.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №231037 від 11.11.2017 року, актовий запис №10.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на: земельна ділянка площею 0,23 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659308; земельна ділянка площею 1,61 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659308; земельна ділянка площею 0,23 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659309; земельна ділянка площею 1,61 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659309.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області 11.01.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №01, ОСОБА_4 спірні земельні ділянки заповів ОСОБА_1

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки №02-12/16, виданої 15.01.2018 року ОСОБА_2 сільською радою Монастириського району Тернопільської області, на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 разом з ним проживали: дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, невістка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, внук ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, внук ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6

У зв'язку з тим, що втрачені правовстановлюючі документи на земельні ділянки, що підлягають спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, що підтверджується інформаційним листом Монастириської державної нотаріальної контори №519/01-16 від 04.08.2018 року.

Як вбачається зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №586/01-16 від 05.09.2018 року згідно даних спадкового реєстру нотаріальною конторою заведено спадкову справу №8 за 2018 рік після смерті ОСОБА_4, померлого 09.10.2017 року. Заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_3 26.01.2018 року. 30.01.2018 року заяви про відмову від прийняття спадщини подано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Станом на 05.09.2018 року свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3 згідно заяви від 06.08.2018 року, посвідченої секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованої в реєстрі за №13, відмовилась від належної їй частки спадкового майна після смерті чоловіка ОСОБА_1, зазначену заяву суд не бере до уваги, оскільки, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Однак, вищевказана заява ОСОБА_3 свідчить про те, що їй відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1, щодо яких остання не заперечує.

Із заявою, посвідченою 16.11.2017 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_5, про відмову від прийняття спадщини звернувся до Монастириської державної нотаріальної контори і ОСОБА_1

Вказану заяву позивач просить визнати недійсною, у зв'язку з тим, що була підписана під впливом помилки, оскільки, підписуючи дану заяву, вважав, що підписує заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини п'ятої статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229 - 231 і 233 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №273/175/16-ц.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на підтвердження вимог про визнання недійсною заяви від 16.11.2017 року про відмову позивача від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 посилається на те, що у ОСОБА_2 сільській раді Монастириського району Тернопільської області було помилково надруковано заяву про відмову від спадщини замість прийняття спадщини, що не заперечують інші спадкоємці за законом першої черги, зокрема ОСОБА_3, та ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов, наданих ОСОБА_2 сільською радою Монастириського району Тернопільської області та ОСОБА_3, відповідачі погоджуються з обставинами позову, позовні вимоги визнали повністю.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_1 при поданні заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, який помер 09.10.2017 року, припустився помилки під час вчинення відмови від спадщини, оскільки, будучи спадкоємцем за заповітом, вважав, що підписує саме заяву про прийняття спадщини, у зв'язку з чим слід визнати недійсною заяву про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_4, посвідчену 16.11.2017 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за №13.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.г ч.1 ст.81 та ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивачем доведено обставини, викладені у позовній заяві, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за заповітом після померлого 09.10.2017 року ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 354ЦПК України,ст.ст. 203, 229, 328, 1217, 1218, 1223, 1225, 1268, 1274 ЦК України, ст.ст. 81, 131 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Григорів Монастириського району Тернопільської області, Код ЄДОПОУ 04396118, ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_4, посвідчену 16.11.2017 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за №13.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,23 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659308;

- земельну ділянку площею 1,61 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659308;

- земельну ділянку площею 0,23 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659309;

- земельну ділянку площею 1,61 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №659309.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя ОСОБА_12