Постанова

від 29.11.2018 по справі 712/4416/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1581/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 53 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Храпка В.Д.,

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 та апеляційну скаргу Місцевої пожежної охорони Черкаського району на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2018 року, постановленого під головуванням судді Казидуб О.Г., у справі за позовом ОСОБА_5 до Місцевої пожежної охорони Черкаського району про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки , визнання неправомірними дій по видачі трудової книжки і стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Місцевої пожежної охорони Черкаського району про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, визнання неправомірними дій по видачі трудової книжки і стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 січня 2017 року була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера в Місцеву пожежну охорону Черкаського району.

Наказом № 56 від 22 вересня 2017 року її звільнено з роботи з 26 вересня 2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Позивач зазначає, що в період з 25 вересня 2017 року по 23 листопада 2017 року перебувала на лікуванні, а 24 листопада 2017 року звернулася до відповідача із проханням видати трудову книжку та провести повний розрахунок , проте відповідач відмовив їй у видачі трудової книжки й проведення повного розрахунку по заробітній платі.

Відповідач видав трудову лише 22 січня 2018 року, але повного розрахунку по заробітній платі не здійснив. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку станом на 22 січня 2018 року становить 22 576 грн. 10 коп., який позивач просила суд стягнути з Місцевої пожежної охорони Черкаського району, а також моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Місцевої пожежної охорони Черкаського району на користь ОСОБА_5 середній заробіток за весь час затримки в сумі 18 299 грн. 08 коп. з утриманням обов'язкових платежів.

Стягнуто з Місцевої пожежної охорони Черкаського району на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 300 грн.

Стягнуто з Місцевої пожежної охорони Черкаського району на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі Місцева пожежна охорона Черкаського району просить рішення суду скасувати як незаконне, необґрунтоване, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не в повній мірі з'ясовано усі фактичні обставини справи та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В огрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення не враховано, що позивач відмовлялася отримувати трудову книжку та просила поновити її на роботі, про що свідчить складений МПО Черкаського району Акт від 23.11.2017 року. Також судом не вірно було проведено розрахунок середнього заробітку за час розрахунку при звільнення за період з 03 жовтня 2017 року по 02 лютого 2018 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду в частині відмови у визнанні дій відповідача по затримці видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні неправомірними , а період часу з 27.09.2017 року по день видачі трудової книжки - 22.01.2018 року вимушеним прогулом, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В огрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача по затримці видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні неправомірними, суд прийшов до висновку, що про звільнення з посади їй було відомо на 24.11.2017 року, і звільнення відповідає вимогам закону, але така підстава для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині є необґрунтованою й не відповідає законодавству України.

Також при ухвалення рішення судом не було взято до уваги пункт 4.1 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , що призвело до неправильного розрахунку середньомісячної заробітної плати та неправильно оцінив нанесену їй моральну шкоду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги Місцевої пожежної охорони Черкаського району і про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач несвоєчасно провів повний розрахунок при звільненні, а тому підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку 18 299 грн. 08 коп. із заробітної плати за серпень і вересень 2017 року.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що відповідачем при видачі трудової книжки не було порушено діюче законодавство.

При стягненні моральної шкоди суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 300 грн.

Проте такі висновки суду не відповідають норм матеріального і процесуального права та не відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що наказом № 3 від 10.01.2017 року ОСОБА_5 була прийнята на посаду головного бухгалтера Місцевої пожежної охорони Черкаського району.

Наказом № 56 від 22.09.2017 року ОСОБА_5 звільнена з посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

13.09.2017 року ОСОБА_5 отримала заробітну плату за першу половину вересня 2017 року в сумі 1 517 грн. 32 коп.

За період із 22.09.2017 року по 19.10.2017 року по розрахунковому рахунку Місцевої пожежної охорони Черкаського району не проведено жодних операцій, в зв'язку з відсутністю другого підпису - головного бухгалтера.

19.10.2017 року після оформлення картки підписів виплачено заробітну плату за вересень 2017 року, в тому числі ОСОБА_5 виплачено за 5 робочих днів вересня 2017 року і за 2 календарні дні компенсацію відпустки, а всього 1 192 грн.

На підставі заяви-розрахунку від 14.12.2017 року Черкаське відділення ФСС України в Черкаській області профінансувало 20.12.2017 року допомогу по листу непрацездатності від 03.10.2017 року, яку було перераховано ОСОБА_5 21.12.2017 року в сумі 556 грн. 41 коп.

Під час виплати заробітної плати за грудень 2017 року ОСОБА_5 перераховано допомогу по лікарняному листу за рахунок підприємства ( перші 5 днів) в сумі 356 грн. 86 коп.

При нарахуванні допомоги по лікарняному листу у грудні 2017 року з ОСОБА_5 помилково утримано заробітну плату за 2 робочих дні вересня 2017 року, які донараховано і виплачено в січні 2018 року та виплачено 02.02.3018 року в сумі 338 грн. 66 коп.

Таким чином, остаточний розрахунок проведено 02.02.2018 року.

Трудову книжку ОСОБА_5 отримала 22.01.2018 року.

Вказані факти сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_5 відбулося з 26.09.2017 року, середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за липень і серпень.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Усі виплати включаючи в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Виходячи із довідки про доходи ОСОБА_5 за два останні місяці роботи перед звільненням, яка оформлена у встановленому порядку, середньомісячна заробітна плата складає: ( 6 428,70 (липень 21 робочий день) + 5 044,70 (серпень 22 робочих дні)) = 11 473,40 : 43 робочих дні = 266,82 грн.

Відповідно до листів Мінсоцполітики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік і від 19.10.2017 року №224/0/103-17/214 Щодо норми тривалості робочого часу кількість днів за які підлягає оплата складає 84 днів.

Оскільки дні, які підлягають оплаті складає 84 дні, то середній заробіток складає 266,82 х 84 робочих дні = 22 412 грн. 88 коп.

Розрахунок, проведений судом першої інстанції є помилковим.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по затримці у видачі трудової книжки, суд виходить із наступного.

Наказом від 22.09.2017 року ОСОБА_5 була звільнена з роботи за згодою сторін з 26.09.2017 року.

Із 25.09.2017 року по 03.10.2017 року ОСОБА_5 була відсутня на роботі в зв'язку із захворюванням.

В зв'язку із відсутністю ОСОБА_5 на роботі трудова книжка їй не була видана.

Листом від 11.10.2017 року № 203 ОСОБА_5 повідомлялось про необхідність отримання трудової книжки. Дані про вручення вказаного листа у матеріалах справи відсутні.

05.12.2017 року ОСОБА_5 звернулася із листом до керівника Місцевої пожежної охорони Черкаського району про видачу їй трудової книжки. Вказаний лист зданий на почту 05.12.2017 року. Дані про вручення вказаного листа у матеріалах справи відсутні.

Трудову книжку ОСОБА_5 отримала 22.01.2018 року.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом Мінпраці України, Мін'юсту, Мінсоцполітики від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесення до неї записом про звільнення.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вузівок про необхідність отримання трудової книжки

Пересилання трудової книжку поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Письмової згоди на пересилання трудової книжки позивачка не надавала.

В день звільнення відповідач не надсилав позивачці повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

У трудових спорах обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця, а не на працівника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача по видачі трудової книжку є протиправними.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статей 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права невиплата належних йому грошових сум, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин .

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.12.2016 року по справі №6-788цс16 /428/7002/14-ц.

За таких обставин суд приходить до висновку з урахуванням вимог розумності і справедливості про стягнення на користь позивачки моральної шкоди в сумі - 1 000 грн.

Апеляційна скарга Місцевої пожежної охорони Черкаського району не підлягає до задоволення по вищевикладених підставах.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Місцевої пожежної охорони Черкаського району відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задоволити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 до Місцевої пожежної охорони Черкаського району про визнання дій по затримці трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Визнати дії Місцевої пожежної охорони Черкаського району по затримці у видачі трудової книжки - неправомірними.

Стягнути із Місцевої пожежної охорони Черкаського району на користь ОСОБА_5 22 412 грн. 88 коп. із врахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути із Місцевої пожежної охорони Черкаського району на користь ОСОБА_5 моральну шкоду 1 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30.11.2018 року.

Судді: