Рішення

від 22.11.2018 по справі 714/425/18

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 714/425/18

Провадження № 2/714/200/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого-судді: Козловської Л.Д.

при секретарі: Гуменюк Д.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визначення розміру частки у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог як на підставу позову посилається на наступне. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.01.2015 року , позивач ОСОБА_5 та відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_2Ф, і ОСОБА_8 стали співвласниками земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер 7320710100:01:002:0286, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по вул. Ломоносова, №22, в м. Герца Чернівецької області. 15.07.2016 року померла співвласниця ОСОБА_8 Позивач ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом після смерті останньої, звернулась з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на належну заповідачу частку спірної земельної ділянки, на що постановою нотаріуса їй було відмовлено, посилаючись на те, що у свідоцтві про право власності чітко не визначено розмір часток кожного з співвласників. В процесі розгляду справи позивач подала суду позовну заву у новій редакції, яким фактично зменшила розмір заявлених позовних вимог та просила суд визначити що частка ОСОБА_8, яка померла 15.07.2016 року, у майні спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку, складала ? частку.

Позивач на призначені судові засідання не з'явилась, однак від її імені діяв представник ОСОБА_1, який дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просив суд задовольнити зменшені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що її довірителька ОСОБА_2 а також ОСОБА_7 (який купив квартиру 07.02.2015 року у ОСОБА_6), ОСОБА_5 (яка успадкувала квартиру після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9), являються співвласниками квартир у цьому будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою вул. Ломоносова, 22 в м. Герца Чернівецької області. ОСОБА_2 належить право власності в цьому будинку на квартиру №3, яка складається з 26/100 частки будинку, ОСОБА_7- на квартиру №2, яка складається з 46/100 частки будинку, померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - на 26/100 (по 14/100 частки кожному) частки будинку, що вбачається з технічного паспорту на будинок. Згідно положень приписів ч.4 ст. 120 ЗК України, та ЗУ Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку земельна ділянка під будинком належить кожному із співвласників та власників квартир в залежності від їх частки у будинку. Після смерті ОСОБА_9 15.07.2016 року, частка померлого на житловий будинок з надвірними будівлями ОСОБА_8 становить 14/100. За таких обставин, частка ОСОБА_5 у приватній власності на житловий будинок з надвірними спорудами, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_8 складає 14/100, а тому частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку під житловим будинком складає 14/100, а не ? частка, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала позицію свого захисника та просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив суду, що йому належить право власності на 46/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами №22 по вул. Ломоносова в м. Герца, куплені у його довірителя ОСОБА_6 на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 07.02.2015 року. Підтримав позицію представника відповідача ОСОБА_4 та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА №367204 від 31.01.2015 року та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301570752016 від 19.07.2016 року, за ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстровано по 1/1 частці права приватної спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7320710100:01:002:0286 площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташована за адресою м.Герца Чернівецької області вул. Ломоносова, 22 (а.с.5, 7).

15.07.2016 року, у віці 81 років, померла співвласниця земельної ділянки ОСОБА_8 (а.с.6).

Постановою приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу ОСОБА_10 №101/02-31 від 13.03.2018 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8, у зв'язку з ненаданням документів з визначенням частки померлої в спільному майні (а.с.10).

Даючи законну оцінку доказам по справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Оскільки нотаріусом обґрунтовано роз'яснення у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 355 ЦК України , майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України , спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Разом з тим, ч. ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України , передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ЗК України , земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 89 ЗК України , співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до ст.372 ЦК України , майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України , спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1225 ЦК України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України , частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014 р. частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном визначення часток законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: Визначити, що частка померлого (ОСОБА_11.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила ? (абз. 5, 6 п. 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановлено, що підставою звернення до суду стало те, що ОСОБА_5 не може оформити спадщину після смерті ОСОБА_8, оскільки частка спадкоємця не визначена. Невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку, що належала померлому, на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, а також приписи ст. 357 ЦК України , роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року N 20 (абз. 3 п. 5) та лист ВССУ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 (абз. 5, 6 п. 3.4), підлягають задоволенню вимоги щодо визначення частки померлої ОСОБА_8 у спільній сумісній власності на земельну ділянку, що розташована в м. Герца Чернівецької області по вул. Ломоносова, 22, кадастровий номер Н7320710100:01:002:0286 площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а саме, що її частка становила 1/4.

З приводу доводів представника позивача щодо застосування ч.4 ст. 120 ЗК України при визначенні розміру часток співвласників, суд дійшов до наступних висновків.

Підпунктом е п. 18Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 , передбачено, що учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки…за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснив, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Згідно із ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч.2 п.3 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Технічний паспорт на присадибний житловий будинок №22 по вул. Ломоносова в м. Герца Чернівецької області, в якому вказані розміри часток співвласників не свідчить про реєстрацію за ними права власності на відповідні частки домоволодіння.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано належних доказів на підтвердження реєстрації права власності часток житлового будинку кожного із співвласників, зокрема реєстрації права власності на частку житлового будинку за спадкодавцем ОСОБА_8, також суду не надано доказів щодо розміру частки співвласника житлового будинку ОСОБА_9, про смерть останнього, оформлення після нього спадкових прав та набуття новим співвласником права власності на частку домоволодіння, тощо, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір частки земельної ділянки в залежності від розміру частки кожного із співвласників житлового будинку за відсутністю належних та достовірних доказів. Водночас сторони не позбавлені права визначити розмір частки кожного співвласника при визначені спільної часткової власності із спільної сумісної власності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 355 , 368, 370 , 372 , 1218 , 1225 , 1226 , 1297 ЦК України , ст.ст. 86 , 89 ЗК України , ст.ст. 4 , 12 , 13 , 76 , 81 , 89 , 263-265 , 268 , 273 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визначення розміру частки у спільній сумісній власності - задовольнити.

Визначити, що розмір частки померлої 15 липня 2016 року ОСОБА_8 в спільному майні приватної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 7320710100:01:002:0286, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , розташовану за адресою м. Герца, вул. Ломоносова, 22, Герцаївського району Чернівецької області, становила 1/4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги, яка до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області.

При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30.11.2018 року.

Суддя: