Постанова

від 29.11.2018 по справі 474/182/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.11.18

22-ц/812/255/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Миколаїв

справа № 474/182/18-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лептугою С.С.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до приватного підприємства Норок

(третя особа - третя Миколаївська державна нотаріальна контора

Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області)

про визнання угоди недійсною

за апеляційною скаргою приватного підприємства Норок

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене 28 серпня 2018 року суддею Соколом Ф.Г. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП Норок про визнання угоди недійсною.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки площею 4,7083 га., розташованої на території Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 13 вересня 2007 року він уклав з ПП Норок договір оренди земельної ділянки строком на 9 років 11 місяців. Наприкінці 2017 року дізнався про існування додаткової угоди від 19 вересня 2016 року про зміну строку дії договору строком до 20 років, тобто до 13 вересня 2027 року.

Посилаючись на те, що додаткової угоди не укладав і не підписував, ОСОБА_1 просив визнати додаткову угоду від 19 вересня 2016 року недійсною.

До участі в справі як третю особу залучено третю Миколаївську державну нотаріальну контору.

Представник ПП Норок позов не визнав, посилаючись те, що у вересні 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки та надав для оформлення додаткової угоди необхідні документи. 19 вересня 2016 року позивач особисто підписав договір, який було зареєстровано в державному реєстрі 29 серпня 2017 року. Протягом 2016-2017 років ОСОБА_1 отримував орендну плату, що підтверджує його обізнаність про існування додаткової угоди.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 19 вересня 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2007 року. З ПП "Норок" на користь ОСОБА_1 стягнуто 5 852, 80 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПП Норок просив рішення скасувати та відмовити ОСОБА_1 у позові, посилаючись на прийняття судом недопустимого доказу - висновку експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеною з порушенням вимог закону.

Правом відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.183,184). Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 190). Справу розглянуто у відсутності нез'явившихся осіб.

Переглянувши справу за наявними в ній і доданими доказами, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного .

Відповідно до статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК визначено свободу договору, а саме вільність сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК ).

Статтею 14 Закону Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі, яка передбачає його підписання сторонами (частина 2 статті 207 ЦК).

Нормами земельного законодавства передбачені всі істотні умови договору оренди землі (частина 1 статті 15 Закону Про оренду землі )

Відповідно до статей 125, 126 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За загальними правилами статті 215 ЦК підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Оскільки підписи сторін є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі, то саме наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину та є доказом їх волевиявлення, а також свідчить про узгодження всіх істотних умов угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7083 га, розташованої на території Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5).

Протягом дії договору у період 2007-2017 років ОСОБА_1 отримував орендну плату (а.с. 49-65).

13 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП Норок укладено договір оренди земельної ділянки №147 строком на 9 років 11 місяців, який зареєстровано Миколаївською регіональною філією Центр ДЗК 12 грудня 2007 року (а.с. 12-13).

19 вересня 2016 року від імені ОСОБА_1 з ПП Норок укладено додаткову угоду про внесення змін до типового договору оренди землі № 147, якою договір оренди викладено в інший редакції (а.с. 192-194).

Пунктом 3.1 визначено інший строк дії оренди - 20 років, тобто до 13 вересня 2027 року, змінені умови орендної плати та інше. Державна реєстрація додаткової угоди здійснена за рішенням державного реєстратора від 29 серпня 2017 року (а.с. 14 зворот).

У жовтні 2017 року, тобто напередодні закінчення строку дії договору оренди в редакції від 13 вересня 2007 року, ОСОБА_1 звернувся до ПП Норок за інформацією про правові підстави продовження проведення сільськогосподарських робіт (а.с. 9).

Відомостей про відповідь орендаря матеріали справи не містять.

За висновком експерта №18-640 судової почеркознавчої експертизи від 17 липня 2018 року підпис у додатковій угоді від 19 вересня 2016 року виконано не самим ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 146-151).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні додаткової угоди від 19 вересня 2016 року порушені умови дійсності правочину, передбачені статтею 203 ЦК, зокрема, не доведена воля та волевиявлення власника на укладення цієї угоди, узгодження її істотних умов та дотримання письмової форми, що передбачає підписання угоди сторонами особисто.

Недодержання вимог статті 203 ЦК в момент вчинення правочину є підставою для визнання його недійсним за статтею 215 ЦК.

Не спростовує цього висновку й факт отримання ОСОБА_1 орендної плати у період 2016-2017 років, оскільки цей період оренди передбачений і договором від 13 вересня 2007 року у попередній редакції.

Іншим доводам відповідача, як підставам заперечення проти позову, суд першої інстанції дав оцінку, а висновки виклав в мотивувальній частині рішення.

Апеляційний суд не може погодитись з твердженням апелянта про те, що при проведенні судової почеркознавчої експертизи було допущено таких порушень вимог до проведення дослідження, які роблять висновок експерта недопустимим доказом.

Порядок призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, як різновиду криміналістичної експертизи, врегульовано Законом Про судову експертизу (стаття 7), Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом МЮУ №53/5 від 8 жовтня 1998 року з наступними змінами (пункт 3.5 та інші) та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом МЮУ від 8 жовтня 1998 року № 53/5 в наступних редакціях (розділ 1 Криміналістичні експертизи).

Науково-методичні рекомендації, на які посилається апелянт, спрямовані на створення оптимальних умов для дослідження, носять рекомендаційний, а не імперативний характер. Положення пунктів 1.3 - 1.8 рекомендацій містять бажаний перелік досліджуваних документів. При цьому лише сам експерт визначає, чи є достатніми надані йому документи як вільні або експериментальні зразки підпису.

Для дослідження додаткової угоди від 19 вересня 2016 року на предмет підпису ОСОБА_1 суд надав експерту вільні зразки підпису ОСОБА_1 (заяву про призначення пенсії від 12 червня 2008 року, заяву про видачу паспорту від 26 березня 2001 року, відомості про отримання пенсії за період січень-грудень 2015 року та довіреності від 20 червня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року), та експериментальні зразки підпису та почерку відповідно на 15 та 5 аркушах (а.с. 124 - 125).

У висновку експерта № 18-640 від 17 липня 2018 року зазначено, що для проведення експертизи було надано всі необхідні об'єкти і матеріали та їх кількість є достатньою для надання висновку у категоричній формі (а.с. 146 зворот).

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Норок залишити без задоволення.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.М.Базовкіна

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 30 листопада 2018 року.