Постанова

від 27.11.2018 по справі 237/240/16-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/4804/296/18

237/240/16-ц

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„27" листопада 2018 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 237/240/16-ц

Номер провадження 22-ц/4804/296/18

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

заявник - ВДВС Мар*їнського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

заінтересовані особи - УПФУ в Мар*їнському районі Донецької області, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мар*їнського районного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року головуючого судді Ліпчанського С.М. із складанням повного тексту судового рішення 26 квітня 2016 року по цивільній справі за поданням про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Мар*їнського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВДВС Мар*їнського РУЮ) Кущій К.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника юридичної особи Приватного підприємства СВС (далі- ПП СВС ) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, мотивуючи вимоги тим,що на виконанні у відділі знаходиться виконавчий документ № 805/15297/13-а від 06 грудня 2013 року виданий Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з ПП СВС на користь УПФУ в Мар*їнському районі у розмірі 6957,64 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження боржник був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить направлене 27 січня 2014 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу боржника - ПП СВС, м. Мар*їнка, вул. Заводська, 24. Незважаючи на попередження, боржником жодних дій спрямованих на виконання вимог виконавчого документу не вчинено. Відповідно до клопотання УПФУ в Мар*їнському районі № 6236/04 від 12 жовтня 2015 року управління просило активізувати роботу по стягненню боргу та відповідно п.18 ст.11 Закону України Про виконавче провадження направити до суду подання про обмеження виїзду за кордон,із зазначенням що керівником боржника ПП СВС м. Мар*їнка, АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. В ході проведення виконавчих дій стало відомо, що керівник боржника - юридичної особи можливо пересікає митний кордон України, тому державний виконавець просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України - керівника боржника-юридичної особи ПП СВС ОСОБА_1 за кордон.

Ухвалою Мар*їнського районного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року подання відділу державної виконавчої служби Мар*їнського районного управління юстиції про заборону виїзду за кордону - задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1 за кордон.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні подання ВДВС Мар*їнського РУЮ. В обґрунтування доводів скарги вказує, що в поданні виконавча служба посилається на виконавчий документ від 06 грудня 2013 року №805/15297/13-а, згідно з яким ПП СВС має заборгованість перед пенсійним фондом. Зауважує, що він був директором ПП СВС згідно з договором, який з ним було розірвано ще у 2012 році. Також вказує, що не має можливості надати суду постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року, оскільки не має ніякого відношення до підприємства за заборгованість перед пенсійним фондом за період з квітня по вересень 2013 року у розмірі 6957,64 грн. Крім того зазначає, що суд першої інстанції при розгляді подання не перевірив докази ухилення від виконання зобов*язання керівником підприємства та винну поведінку керівника боржника ,суд не перевірив чи дійсно він викликався до виконавчої служби та хто дійсно є директором підприємства .

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка (а.с.68).Надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с.81).

У судове засідання апеляційного суду представники Мар*їнського районного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області ,УПФУ в Мар*їнському районі Донецької області-Великоновосілківське об*єднане управління ПФУ Донецької області не з*явилися ,належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 69,75-76). Надали заяви про можливість розгляду справи за відсутністю представників (а.с.82,84).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції обмежився відтворенням змісту статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України та у мотивувальній частині виклав обставини тотожні змісту подання державного виконавця без покликання на конкретні докази . Висновок про те, що керівник боржника - юридичної особи дійсно ухиляється від виконання зобов*язань,покладених на ПП СВС судовим рішенням відсутній .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 377-1 ЦПК України, в редакції яка була чинною на час постановлення ухвали, були визначені повноваження суду щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), яке вирішується за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , в редакції яка була чинною на час постановлення ухвали, передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов'язань.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції вищевказаних положень закону не врахував, не навів мотивів, які свідчать про винну поведінку керівника боржника -юридичної особи ПП СВС у виконавчому провадженні, а тому дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Як вбачається з матеріалів справи державний виконавець обґрунтовував факт ухилення боржника від виконання своїх зобов*язань тим,що боржник ухиляється від повної сплати боргу,на виклик державного виконавця не реагує, в ході проведення виконавчих дій стало відомо, що керівник боржника - юридичної особи можливо пересікає митний кордон України та від стягувача УПФУ надійшло клопотання про направлення до суду подання про тимчасове обмеження боржника керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України .

До подання надано : інформацію управління пенсійного фонду від 21 жовтня 2015 року по ідентифікаційним номерам керівників боржників-юридичних осіб ,серед яких зазначений ОСОБА_1 - керівник ПП СВС -ІНН НОМЕР_1 (а.с.2),клопотання управління пенсійного фонду України в Мар*їнському районі Донецької області від 12 жовтня 2015 року про активізацію роботи по стягненню боргу та направлення до суду подання по боржнику ОСОБА_1 .- керівнику ПП СВС про обмеження виїзду за кордон (а.с.3),виклик державного виконавця від 26 березня 2014 року ПП СВС (а.с.4),копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2014 року та ксерокопія конверту надісланого підприємству із довідкою поштового відділення про повернення листа 05 травня 2014 року за закінченням терміну зберігання (а.с.5),копія листа управління від 20 березня 2014 року до ВДВС про надіслання виконавчого листа № 805/15297/13-а від 06 грудня 2013 року для примусового виконання (а.с.6),копія виконавчого листа № 805/15297/13-а виданого Донецьким окружним адміністративним судом 07 березня 2014 року про стягнення з ПП СВС на користь УПФУ в Мар*їнському районі Донецької області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій,призначених на пільгових умовах ,відповідно до ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення , у розмірі 6957 грн.64 коп. (а.с.7).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в листі від 01.02.2013р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

В сенсі положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України (в редакції на момент прийняття судом ухвали) наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання .

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, за правилами якого в часі суд розглядав порушене ВДВС питання, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Як з*ясовано, докази на підтвердження факту ухилення керівника боржника-юридичної особи від виконання боргових зобов*язань ПП СВС відсутні, з наданих до подання письмових доказів вбачається неповнота вчинення виконавчих дій . На момент звернення до суду з поданням,факт ухилення керівника боржника-юридичної особи від виконання зобов*язань,покладених на ПП СВС рішенням,повинен вже відбутися і бути об*єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження .

Проте,доказів і свідчень про ухилення керівника боржника - юридичної особи від виконання покладених на підприємство судовим рішенням обов*язків в ході розгляду справи судом першої інстанції не здобуто,таких відомостей не надано ініціатором подання державним виконавцем і до суду апеляційної інстанції (а.с. 85-144).

Проте суд обмежився наявністю відомостей про статус керівника юридичної особи ПП СВС ОСОБА_1 , а також ув*язав твердження про ухилення боржника від виконання ним своїх зобов*язань із фактом невиконання судового рішення .

Таке твердження,з огляду на вищенаведену мотивацію,є помилковим , оскільки законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, як йшлось вище, то, із урахуванням недоведеності свідомого ухилення від виконання зобов'язань, без поважних причин, апеляційний суд впевнився в необґрунтованості обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України, що задекларовано ратифікованими Україною міжнародними нормами (ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права), Конституцією України і Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Отже, оскаржувана ухвала суду із висновком про ухилення боржника від виконання рішення не є достатньо вмотивованою.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 3 ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, і з особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання ним судового рішення.

Отже, зі змісту вищевказаної статті не вбачається можливість вирішення судом питання про обмеження у праві виїзду за межі України керівника - боржника юридичної особи.

Відповідно інформації ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 є керівником юридичної особи ПП СВС ,31762316 (а.с.134-135).

З Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації юридичних осіб вбачається ,що керівником ПП СВС з 05 вересня 2012 року є ОСОБА_1 (а.с.62-65) . Така інформація актуальна станом на 07 листопада 2018 року , а тому доводи скаржника про те,що він 11 травня 2012 року звільнений від виконання обов*язків директора є непідтвердженими.

Таким чином, апеляційний суд вважає,що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені подання.

У зв*язку з тим,що на виконання ухвали Мар*їнського районного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року по цивільній справі № 237/240/16-ц про тимчасове обмеження у праві виїзду з України громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відомості про нього 08 червня 2016 року введено до бази даних Державної прикордонної служби України Відомості про осіб,яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України (а.с.94), апеляційний суд вважає необхідним копію постанови Донецького апеляційного суду про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду з України скерувати до Державної прикордонної служби України.

Керуючись ст.ст. 374,376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Ухвалу Мар*їнського районного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року про задоволення подання відділу державної виконавчої служби Мар*їнського районного управління юстиції про заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 та про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 за кордон - скасувати повністю .

У задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Мар*їнського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи Приватного підприємства СВС ідентифікаційний код юридичної особи 31762316, громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 - у праві виїзду за межі України - відмовити.

Копію постанови Донецького апеляційного суду скерувати до Державної прикордонної служби України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 30 листопада 2018 року .

Судді: