Постанова

від 27.11.2018 по справі 556/395/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року

м. Рівне

Справа № 556/395/18

Провадження № 22-ц/4815/51/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів:Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,

секретар судового засідання - Шептицька С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Просто ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Сервіс

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Просто на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року в складі судді Закревського Л.В., ухвалене в смт. Володимирець Рівненської області о 16 год. 52 хв., повний текст рішення складено 04 червня 2018 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТзОВ Авто Просто , ТзОВ АТ Сервіс про захист прав споживачів та визнання недійсними договорів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що укладений між ним та відповідачем договір надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднання грошових коштів учасників через систему Авто Так із додатками до нього, є таким, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману та містить ознаки пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Вважаючи, що оспорюваний Договір порушує його права, а діяльність відповідача з реалізації системи АвтоТак є такою, що вводить споживача в оману, адже відповідач в договорі використав неконкретизовані поняття (підміна понять), внаслідок чого він помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення, підписав оспорюваний договір, умови якого є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, просив визнати недійсним договір № 732649 укладений 07 грудня 2017 року між ним та ТОВ Авто Просто , а також договір доручення №732649 укладений 07 грудня 2017 року та стягнути з ТОВ Авто Просто на його користь грошові кошти в розмірі 16 972,80 грн..

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року вказаний позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення Договір № 732649 від 07 грудня 2017 року, який укладено між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю АТ Сервіс . Визнано недійсним з моменту укладення Договір № 732649 від 07 грудня 2017 року, з Додатками №1 і №2, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Просто . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Просто на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 16972,80 грн.. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Просто та Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Сервіс в дохід держави по 2114 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , яка передбачає, що правочини, укладені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, та обґрунтоване встановленими судом та підтвердженими належними доказами фактами такої діяльності відповідача з реалізації системи Авто Так , що вводить споживача в оману.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, ТОВ Авто Просто оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що укладений з позивачем договір був підписаний останнім після ознайомлення з його умовами. Додає, що свою згоду з такими умовами позивач скріпив власним підписом. Звертає увагу, що договір містить положення, яке дозволяє споживчу протягом 14 днів після підписання розірвати його, проте таким правом ОСОБА_3 не скористався. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з'ясованих обставин справи та просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 07 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ АвтоПросто укладено договір № 732649 Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі разом з Додатком №1, Додатком № 2.

Того ж дня, 07 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ АТ Сервіс укладено договір доручення №732649.

Умовами Договору № 732649 передбачено, що в ТОВ АвтоПросто виступає виконавцем послуг, зазначених у ст. 1 Договору, а ОСОБА_3 є їх споживачем. Згідно п. 2.1. Договору Доручення № 732649 ОСОБА_3, уповноважив АТ Сервіс сплатити від свого імені 16972, 80 грн. винагороди, яку він перерахував на рахунок АТ Сервіс . Перерахування коштів ТОВ АТ Сервіс підтверджується квитанцією №0.0.910443305.1 від 07 грудня 2017 року.

Листом від 24 січня 2018 року ОСОБА_3, повідомлено про те, що укладений з ним договір №732649 включено до ТОВ Авто Просто до групи №1278, порядковий номер 009. ТОВ АТ Сервіс перераховано винагороду ТОВ Авто Просто і договір доручення припинив свою дію, хоча не зазначено дату виконання Повіреним договору доручення № 732649.

На заяву позивача від 12 січня 2018 року, листом від 24 січня 2018 року ТОВ Авто Просто повідомило про розірвання договору та заявило про відсутність підстав для повернення винагороди сплаченої у розмірі 16972, 80 грн.

Відповідно до ст. 2 Договору та загального комплексного аналізу інших положень Договору ТОВ Авто Просто зобов'язаний вчинити дії щодо організації і створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур, необхідних для передачі автомобіля учаснику системи, який одержав право на отримання автомобіля, зокрема відповідач формує групу учасників для придбання автомобіля, до якої включає позивача, створює фонд учасників за рахунок сплачених ними щомісячних платежів, здійснює оплату автомобілів виробнику чи дистриб'ютору за рахунок коштів, сплачених учасниками системи, складає асигнаційні акти, здійснює адміністративні процедури щодо передачі автомобіля учаснику системи, який одержав таке право, здійснює адміністрування груп.

Розділом 2 Договору визначено Правила функціонування системи придбання в групах АвтоТак , а саме передбачено порядок надання права учаснику системи на отримання автомобіля через механізми накопичення внесків та пропозиції авансових внесків, шляхом складання асигнаційних актів.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач зазначав про те, що при укладенні оспорюваної Угоди та додатків до неї, він не отримав чіткої та правдивої інформації про те, що поняття поточна ціна автомобіля , яке застосовується в Додатку № 1 оспорюваної Угоди, не є визначеною в Угоді ціною автомобіля, а є критерієм для розрахунку розміру складових поточних внесків, а саме чистих внесків і має тенденцію до збільшення, що вказує на нечесну підприємницьку практику ТОВ Авто Просто та є підставою для визнання Угоди недійсною.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийнята пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із змісту статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таке значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тобто спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про захист прав споживачів інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Згідно положень, закріплених у статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману чи агресивною не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15.

Поняття несправедливі умови договору закріплене в частині другій статті 18 Закону України Про захист прав споживачів . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що укладена сторонами Угода порушує права позивача, так як містить несправедливі умови, що призвело до дисбалансу прав та обов'язків на шкоду споживача, та відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є недійсною. При цьому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в цьому випадку підлягають застосуванню наслідки недійсного правочину у вигляді повернення сторонами всього отриманого за ним.

Доводи апеляційної скарги щодо ознайомлення позивача з умовами Угоди та відсутності заперечень щодо її умов протягом погодженого строку апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Просто залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2018 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В.

підпис Хилевич С. В.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.