Ухвала

від 30.11.2018 по справі 903/1252/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"30" листопада 2018 р. Справа № 903/1252/15 Суддя господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши подання №54787 від 26.11.2018р. заступника начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника у справі №903/1252/15

за позовом державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи"

про стягнення 364804,22 грн.

без участі державного виконавця (заступника начальника) Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області

в с т а н о в и в:

рішенням Господарського суду Волинської області від 13.01.2016р. у справі №903/1253/15 позов ДКП "Луцьктепло" задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь державного комунального підприємства „Луцьктепло" 155617,46 грн. заборгованості, пені в сумі 94844,35 грн., 49514,63 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 4054,67 грн., а також 4560,47 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Господарським судом Волинської області на виконання рішення від 13.01.2016р. у справі №903/1252/15 видано накази від 10.02.2016р. №903/1252/15-1 та №903/1252/15-2.

29.11.2018р. на адресу суду від заступника начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області поступило подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника: ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" ОСОБА_1(паспорт громадянина України: НОМЕР_2 виданий 13.02.2007р. Луцьким МВ УМВС України у Волинській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; закордонний паспорт: НОМЕР_3) без вилучення паспорта громадянина України, до виконання зобов'язань покладених на нього виконавчими документами.

В обґрунтування подання №54787 від 26.11.2018р. заступник начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області зазначає, що на виконанні Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області знаходиться зведене виконавче провадження №540603049 до складу якого входить: АСВП №50363926 з виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/1252/15-1 від 10.02.2016 про стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь ДКП "Луцьктепло" 171179,21 грн.; АСВП № 50364072 з виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/1252/15-2 від 10.02.2016 про стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь ДКП "Луцьктепло" 201550,19 грн.; АСВП №39117920 з виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/543/13 від 22.07.2013 про стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь ДКП "Луцьктепло" 201550,19 грн.; АСВП № 34837978 з виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/816/12-1 від 03.09.2012 про стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь ДКП "Луцьктепло" 212304,50 грн.

Виконавцем 30.08.2017р. винесено постанову про об'єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження та направлено виклик керівнику ОСОБА_1 (паспорт громадянина України: НОМЕР_2 виданий 13.02.2007 року Луцьким МВ УМВС України у Волинській області; РНОКПП: НОМЕР_1), в якому зазначено про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, проте рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Також під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє, ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на виклики державного виконавця не з'являється, про причини неявки не повідомляє.

Згідно матеріалів зведеного виконавчого провадження в період з 01.01.2018 року по 12.03.2018 року ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" відкрито рахунок № 26008000013676 в АТ "Укрексімбанк", на зазначений рахунок здійснювалося надходження коштів, однак про надходження коштів та відкриття рахунку державного виконавця не було повідомлено, на запит заявника Державною прикордонною службою України листом повідомлено про те, що керівник ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи", неодноразово перетинав державний кордон України.

Суд, розглянувши подання №54787 від 26.11.2018р. заступника начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - ТзОВ ЕК Луцькі комунальні системи зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Зазначеним законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Поряд з цим, відповідно правил ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- у випадку невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Разом з тим вимоги вище названого закону розповсюджуються тільки на громадян України.

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Адже, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на таке, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Окремо слід зауважити, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поряд з цим, подані заявником матеріали не містять доказів факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених в судовому документі.

Суд також звертає увагу заступника начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області на ту обставину, що згідно ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язанням усім належним їй майном.

Боржником у вказаній справі є юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи".

У поданні державний виконавець просить обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи до виконання боржником - юридичною особою наказу господарського суду, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Тобто, у зазначеній статті визначено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він (громадянин) ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.

Однак, рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/1252/15 зобов'язання сплатити борг покладено на юридичну особу ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи", а не на громадянина - керівника юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Враховуючи викладене та те, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон, а також те, що боржником у зведеному виконавчому провадженні є юридична особа, а не керівник боржника, подання заступника начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника: ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України, до виконання зобов'язань покладених на нього виконавчими документами, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 232, 234, 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні подання № 54787 від 26.11.2018р. заступника начальника Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника у справі №903/1252/15: ТзОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (ст.256 ГПК України).

Повний текст

ухвали виготовлено

03.12.2018 року.

Суддя С. В. Костюк