Рішення

від 27.11.2018 по справі 910/10890/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/10890/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хілті (Україна) ЛТД

до товариства з обмеженою відповідальністю Рікад Груп

про стягнення 138 644,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Новиков А.С. - представник (довіреність № 104 від 26.11.2018),

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Хілті (Україна) ЛТД (далі - ТОВ Хілті (Україна) ЛТД , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Рікад Груп (далі - ТОВ Рікад Груп , відповідач) про стягнення 138 644,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки та сервісного обслуговування № 2016/455-рвп від 27.12.2016, за умовами якого відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений позивачем товар та його сервісне обслуговування, проте внаслідок неналежного виконання відповідачем вказаного грошового обов'язку в останнього виникла заборгованість перед позивачем. У зв'язку з цим сторонами був укладений договір про реструктуризацію боргу № 2017/240-вп від 07.06.2017, умовами якого сторони погодили графік сплати відповідачем заборгованості, який відповідачем дотриманий не був.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 138 644,38 грн., з яких: 107 683,19 грн. - основний борг, 16 990,47 грн. - пеня, 10 758,65 грн. - інфляційна складова боргу, 3 212,07 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/10890/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.10.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2018 відкладено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 27.11.2018.

У судовому засіданні 27.11.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.11.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.12.2016 між ТОВ Хілті (Україна) ЛТД (постачальник) та ТОВ Рікад Груп (покупець) був укладений договір поставки та сервісного обслуговування № 2016/455-рвп (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору, крім того постачальник зобов'язувався проводити гарантійне сервісне обслуговування товару на умовах, передбачених договором.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором № 2016/455-рвп від 27.12.2016 у відповідача виникла заборгованість, у зв'язку із чим сторонами був укладений договір про реструктуризацію боргу № 2017/240-вп від 07.06.2017 (далі - договір про реструктуризацію богу).

Відповідно до п. 1 договору про реструктуризацію богу станом на дату його підписання заборгованість покупця (ТОВ Рікад Груп ) перед постачальником (ТОВ Хілті (Україна) ЛТД ) складала 213 177,55 грн. (далі - сума боргу).

Пунктом 2 договору про реструктуризацію богу передбачено, що заборгованість виникла з відносин поставки товарів та їх сервісного обслуговування згідно з договором № 2016/455-рвп від 27.12.2016.

У п. 3 договору про реструктуризацію богу сторони домовились про наступний графік погашення суми боргу покупцем: до 30.06.2017 - 50 000,00 грн.; до 31.07.2017 - 50 000,00 грн.; до 31.08.2017 - 50 000,00 грн.; до 30.09.2017 - 63 177,55 грн., всього 213 177,55 грн.

Згідно з п. 4 договору про реструктуризацію богу покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату суми боргу згідно з графіком, визначеним в п. 3, на розрахунковий рахунок постачальника.

Судом встановлено, що відповідач сплатив заборгованість перед позивачем частково, а саме в загальному розмірі 105 494,36 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 15.06.2017 по 07.06.2018, долученими до матеріалів справи, та з порушенням строку виконання зобов'язання, встановленого умовами договору про реструктуризацію.

У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 107 683,19 грн. (213 177,55 грн. - 105 494,36 грн.), яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

З огляду на вкладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 107 683,19 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 990,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у п. 3 договору про реструктуризацію богу сторони погодили графік погашення суми боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором про реструктуризацію богу виконав не в повному обсязі та з порушенням встановленого умовами вказаного договору графіку оплат, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7 договору про реструктуризацію богу передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати (п. 3 договору) хоча б однієї частини боргу, постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на момент прострочення виконання зобов'язання від несплаченої у строк суми боргу за кожен календарний день прострочення

Здійснивши власний розрахунок пені для чергового платежу зі строком сплати до 30.06.2017 за період з 30.06.2017 по 01.08.2017 (до моменту повної оплати), для чергового платежу зі строком сплати до 31.07.2017 за період з 31.07.2017 по 31.01.2018, для чергового платежу зі строком сплати до 31.08.2017 за період з 31.08.2017 по 03.02.2018, для чергового платежу зі строком сплати до 30.09.2017 за період з 30.09.2017 по 30.03.2018, суд встановив, що її розмір становить 18 720,66 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є правомірною та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 16 990,47 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 10 758,65 грн. та 3% річних у розмірі 3 212,07 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за період з 30.06.2017 по 18.07.2018, суд встановив, що розмір 3% річних становить 3 191,72 грн., а розмір інфляційної складової боргу - 9 820,37 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказані позовні вимоги заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме: 3% річних у розмірі 3 191,72 грн., інфляційної складової боргу - в розмірі 9 820,37 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 107 683,19 грн., пені в розмірі 16 990,47 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 9 820,37 грн. та 3% річних в розмірі 3 191,72 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Рікад Груп (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 3, ідентифікаційний код 39994265) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Хілті (Україна) ЛТД (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, ідентифікаційний код 23162194) основний борг у розмірі 107 683,19 грн. (сто сім тисяч шістсот вісімдесят три грн. 19 коп.), пеню в розмірі 16 990,47 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 47 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 9 820,37 грн. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять грн. 37 коп.), 3% річних в розмірі 3 191,72 грн. (три тисячі сто дев'яносто одна грн. 72 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 065,29 грн. (дві тисячі шістдесят п'ять грн. 29 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 03.12.2018.

Суддя О.Г. Удалова