Рішення

від 26.11.2018 по справі 0240/3664/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2018 р. Справа № 0240/3664/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до: Вінницького приміського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (21009, м. Вінниця, вул. Винниченко, 29) про: визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на пенсійному обліку у Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області.

В червні 2018 року позивач із заявою звернувся до відповідача про перерахунок пенсії та просив здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмір 8,75 мінімальної пенсії за віком, так як дія ст. ст. 50, 54 Закону за вказаний період не зупинялась іншими законами.

Однак, відповідач листом від 09.07.2018 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку. Мотивами відмови є те, що законодавчі підстави відсутні для проведення перерахунку з 01.01.2014 року на підставі норм та положень ст. ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка втратила чинність та на яку заявник посилається.

Позивач не погоджується із діями відповідача, звернувся до суду із вказаним адміністративним позов та просить суд:

- визнати протиправною відмову Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у перерахунку та виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І-ої категорії, інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, основну державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, з урахуванням уже проведених виплат.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду від 16.10.2018 року та у відповідності до приписів КАС України стороною відповідача подано до суду відзив щодо позовних вимог ОСОБА_1 згідно яких, відповідач заперечує щодо позовних вимог, посилаючись на таке.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) перебуває на обліку в Вінницькому приміському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Вінницької області і отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при загальному стажі роботи 28 років 6 місяців 3 дні.

Судовим рішенням Замостянського районного суду в справі № 2-а-652/11 вже вирішувалось питання про зобов'язання провести перерахунок та виплату державної пенсії із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2012 року розмір пенсії був приведений у відповідність до постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 р. яка набула чинності з 01.01.2012 року та є чинною на сьогоднішній день. Відповідно, розмір пенсійної виплати Позивача обрахований із заробітної плати у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23.11.2011 року.

З 25.01.2018 року (з дня звернення із відповідною заявою) проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року справа № 802/1201/18-а, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний Бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет України.

Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

В ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи," зазначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

В ст. 50 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.

Таким чином, КМУ є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кабінет Міністрів України є державним органом, який забезпечує реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто саме КМУ має право визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

З 01.01.2014 року набув чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

03.08.2014 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 1622-УІІ від 31.07.2014 р., яким доповнено Прикінцеві положення даного Закону пунктом 6-7, де зазначено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014рік.

Таким чином, в 2014 році діє норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яка обмежує у 2014 році пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".

Зважаючи на зазначене, законодавчих підстав для перерахунку пенсії Позивача з 01.01.2014 року на підставі норм і положень, визначених в ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка втратила чинність і на яку посилається позивач, немає.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Вінницькому приміському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Вінницької області, отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при загальному стажі роботи 28 років 6 місяців 3 дні.

З 01.01.2012 року розмір пенсії позивачу був обрахований згідно до постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року. Розмір пенсії позивача обрахований із заробітної плати у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23.11.2011 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року справа № 802/1201/18-а ОСОБА_1 з 25.01.2018 року проведено перерахунок пенсії та обчислено в п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

26.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії та просить здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмір 8,75 мінімальної пенсії за віком, так як дія ст. ст. 50, 54 Закону за вказаний період не зупинялась іншими законами.

Листом від 09.07.2018 року Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку. Мотивами відмови стало те, що законодавчі підстави відсутні для проведення перерахунку з 01.01.2014 року на підставі норм та положень ст. ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка втратила чинність та на яку заявник посилається.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року №112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 50 Закону №796-XII (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, визначення порядку і розмірів виплат вказаним категоріям осіб делеговано Кабінету Міністрів України.

Пунктом 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, у тому числі, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №1210).

Згідно п.11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить: 1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" п. 13 Порядку №1210 викладено в новій редакції, згідно з яким щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірі, у тому числі, особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні, та доповнено зазначений порядок п. 15-1 згідно з яким особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань"; "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.

Суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України №3-рп від 25.01.2012 (далі - рішенні №3-рп) зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Також в рішенні №3-рп вказано, що суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.

Пунктом 21 Ухвали Європейського суду з прав людини (про оголошення заяви неприйнятною) по заяві №4331/12 у справі "Великода проти України" встановлено, що "законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд зазначив, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, тобто коли відбулися зміни законодавства, яке було застосовано до пенсії заявниці.

У пунктах 22, 23 Ухвали визначено, що єдине питання, що залишається, є те, чи зменшення пенсії заявниці було сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу. Це положення також не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи.

У пункті 27 Ухвали вказано, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" суд констатував, що здійснення соціальних та економічних прав людини здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії").

На момент виникнення спірних правовідносин пенсія позивачу виплачувалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року.

За таких обставин відповідач, проводячи виплату пенсії позивачу в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, діяв правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо звуження права позивача на пенсію, суд зазначає наступне.

В абз. 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абз. 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Airey проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Kjartan Asmundsson проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, не підпадає під період щодо якого захищено порушене право позивача.

Щодо посилання сторони відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до суду із адміністративним позовом то суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) зазначив, що зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати . Такий висновок колегія суддів робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відтак, пенсійні виплати є гарантією держави і, за жодних умов не можуть бути обмежені навіть строком звернення до суду.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код. НОМЕР_1); Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (21009, м. Вінниця, вул. Винниченко, 29, код ЄДРПОУ 41247096)

Повний текст рішення складено: 30.11.2018

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна